Постанова № 26072835, 31.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2а-7599/10/0670

категорія 8.2.6

31 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Спільної науково-виробничої фірми "Авгур"

до Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

встановив:

Спільна науково-виробнича фірма «Авгур» звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2010 р. № 0002042301/0, № 0005991702/0, № 0002052301/0, від 14.09.2010 р. № 002052301/1, № 0002042301/1 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2010 р. № 0008452302. В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги і остаточно просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2010 р. № 0002042301/0, від 14.09.2010 р. № 0002052301/1 в частині нарахованого податку на прибуток в сумі 57744 грн. та штрафних санкцій в сумі 50024 грн., а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2010 р. № 0008452302 в частині застосованого штрафу в розмірі 4977,64 грн.

Зменшені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно не враховано в складі валових витрат витрати позивача по орендній платі за оренду складського та офісного приміщень в загальній сумі 66369 грн., не враховані витрати по розрахунково-касовому обслуговуванню банківських установ в сумі 6517 грн., також не враховано витрати по сплаті процентів за користування кредитними коштами в загальній сумі 142483 грн., у тому числі за 2008 р. в сумі 80954 грн., за 2009 р. в сумі 61529 грн., що підтверджується матеріалами податкової перевірки, первинними документами та довідками банківських установ. Також відповідач необґрунтовано зменшив валові витрати і податковий кредит по господарських операціях позивача з ТОВ «МЧМ», які підтверджені розрахунковими документами та податковими накладними. В частині застосованої фінансової санкції за порушення касової дисципліни відповідач з урахуванням вимог ст. 250 Господарського кодексу України порушив строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

В ході судового розгляду судом здійснено заміну Державної податкової інспекції в місті Житомирі її правонаступником - Державною податковою інспекцією в місті Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 31.05.2010 р. по 18.06.2010 р. на підставі направлення від 21.05.2010 р. № 878, виданого ДПІ в м.Житомирі, державними податковими ревізорами проведено планову виїзну перевірку Спільної науково-виробничої фірми «Авгур» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт № 3873/23-1/20401770/0110 від 30.06.2010 р. (а.с.15-64 т.1).

На підставі акта відповідачем 08.07.2010 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002052301/0 (т.1 а.с. 10) про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 74724 грн. та штрафних санкцій в сумі 327727 грн., № 0002042301/0 (а.с.13 т.1) про донарахування податку на додану вартість в сумі 4425 грн. та штрафних санкцій в сумі 2213 грн., № 0008452302 про застосування штрафних санкцій в сумі 6212,34 грн. (т.1 а.с. 12).

На зазначені рішення позивачем в адміністративному порядку була подана скарга, яка відповідачем згідно рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.09.2010 р. № 52717/10/25-003 задоволена частково, а саме, відповідачем залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 08.07.2010 р. № 0002042301/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2010 р. № 0008452302, та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2010 р. № 0002052301/0 в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 268370 грн. За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 р. № 0002052301/1 (т.1 а.с. 14) про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 74724 грн. та штрафних санкцій в сумі 59357 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 14.09.2010 р. № 0002052301/1, суд зазначає наступне.

Згідно описової частини акта перевірки № 3873/23-1/20401770/0110 від 30.06.2010 р. відповідачем встановлено порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що вплинуло на заниження скоригованого валового доходу за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2010 р. у сумі 898253 грн., заниження валових витрат за 2008 р. в сумі 688779 грн. та завищення валових витрат всього у сумі 108661 грн., у тому числі за 2008 рік в сумі 19239 грн., 2009 рік в сумі 22124 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 67298 грн., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевірений період в сумі 74724 грн.

В акті перевірки зазначено, що документи, які підтверджують факт отримання СНВФ «Авгур» товарів та надання послуг від ТОВ «МЧМ», а саме товарно-транспортні накладні, відомість використання матеріалів та інші, що свідчать про реальність здійснюваних операцій, крім накладних та податкових накладних, у підприємства відсутні, чим порушено вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідачем встановлено завищення валових витрат по господарських операціях позивача с ТОВ «МЧМ» в загальній сумі 22124,00 грн.

Суд не погоджується з вищевказаним висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На думку суду, в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ «МЧМ», товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток підприємств. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представниками відповідача, позивачем в ході проведення перевірки було надано:

- видаткові накладні: № 3107-3 від 31.07.2009 р. - 5840,00 грн., № 1408-1 від 14.08.2009 р. - 590,00 грн., № 1908-1 від 19.08.2009 р. - 4464,00 грн., № 1609-1 від 16.09.2009 р. - 8052,00 грн., № 0710-2 від 07.10.2009 р. - 1898,00 грн., № 2010-3 від 20.10.2009 р. - 365,00 грн., № 1512-1 від 15.12.2009 р. - 915,00 грн.;

- податкові накладні: № 424 від 15.12.2009 р., № 214 від 07.10.2009 р., № 136 від 16.09.2009 р., № 238 від 20.10.2009 р., № 37 від 14.08.2009 р., № 41 від 19.08.2009 р., від 31.07.2009 р.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 (далі Положення N 168/704).

Пунктом 2.4 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, переданих за видатковими накладними, відповідає вимогам пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, суд вважає, протиправним виключення відповідачем витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «МЧМ» зі складу валових витрат.

Суд також погоджується з доводами позивача стосовно невірного обрахунку відповідачем об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2008, 2009 роки через неповне врахування валових витрат позивача за рядком 04.13 декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12».

Так, в пункті 7 на сторінці 12 акта № 3873/23-1/20401770/0110 від 30.06.2010 р. відповідач визначив показники рядка 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1- 04.12» податкових декларацій за 2009 р. та 1 квартал 2010 р. відповідно в сумах 415684 грн. та 57283 грн. Відносно понесених позивачем валових витрат в другому півріччі 2008 року, які повинні декларуватись в рядку 04.13 податкової декларації за 2008 рік, відповідач в акті нічого не зазначив.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи було встановлено, що згідно наданих позивачем в матеріали справи регістрів бухгалтерського обліку, актів здачі-прийняття робіт, в другому півріччі 2008 року позивач поніс витрати по нарахуванню орендної плати за користування складським та офісним приміщеннями, що орендувались у ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів», в загальній сумі 66369 грн., які не задекларував у складі валових витрат 2008 року за рядком 04.13 декларації. Також встановлено, що в другому півріччі 2008 року та в 2009 році позивач нараховував і сплачував проценти за кредитами банківських установ, використаних в господарській діяльності, які згідно банківських довідок, наявних в матеріалах справи, становили в другому півріччі 2008 року суму 80954 грн. та в 2009 році суму 259464 грн. У той же час позивачем валові витрати по нарахуванню процентів за друге півріччя 2008 року не декларувались взагалі, а за 2009 рік були задекларовані частково в сумі 197935 грн., що також підтверджується змістом сторінки 12 акта перевірки № 3873/23-1/20401770/0110 від 30.06.2010 р.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_1, що працювала на посаді головного бухгалтера СНВФ «Авгур» з 02.01.2009 р. по 02.09.2009 р., яка пояснила, що при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2008 рік нею не були задекларовані валові витрати по нарахуванню орендних платежів і банківських процентів за друге півріччя 2008 року в зв`язку з тим, що при їх декларуванні виникало від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, а податковим органом декларації з задекларованими збитками у той час не приймались.

Згідно пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 7.9.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Згідно «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства» (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати в частині витрат по орендних платежах та процентах по кредитам підлягали декларуванню в рядку 04.13 декларації «інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12».

З матеріалів податкової перевірки випливає, що при перевірці показника за рядком 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12» відповідач підтвердив його значення за 2008 рік в розмірі 96286 грн., яке було задеклароване позивачем в податкових періодах - першому півріччі та 9 місяцях 2008 року без змін, тобто без урахування валових витрат, що мали місце в другому півріччі 2008 року, тим самим відповідач занизив їх на суму 147323 грн. При перевірці показника за рядком 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12» податкової декларації за 2009 рік відповідач підтвердив його задеклароване значення за 2009 рік в сумі 415684 грн., у тому числі витрати по банківських процентах в розмірі 197935 грн., у той час як витрати по банківським процентам за 2009 рік становили 259464 грн., таким чином відповідач занизив їх на суму 61529 грн.

Суд відхиляє пояснення представників відповідача стосовно того, що валові витрати визначались на підставі наявних у позивача на час проведення перевірки документів, адже в акті не зазначено про відсутність у позивача актів приймання-передачі робіт по орендній платі та банківських виписок, крім того згідно переліку використаних під час перевірки документів, який є додатком до акта, банківські документи не перевірялись відповідачем суцільним методом, а були перевірені вибірково.

Суд також не погоджується з поясненнями представників відповідача, що валові витрати за друге півріччя 2008 року могли бути задекларованими в інших рядках податкової декларації, а не за рядком 04.13, адже такі пояснення спростовуються матеріалами податкової перевірки, згідно яких відповідач витрати по орендній платі і банківських процентах перевіряв саме за рядком 04.13 податкових декларацій, показами свідка і «Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства».

Згідно п. «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За результатами перевірки відповідач не врахував в повному обсязі всіх витрат позивача за податкові періоди 2008 - 2009 років, які підлягали включенню до складу валових витрат, чим завищив суму його податкових зобов'язань.

Враховуючи, що позивач не заперечує інші порушення податкового законодавства з податку на прибуток, встановлені за податковою перевіркою, та з урахуванням встановлених в ході судового розгляду валових витрат, які безпідставно не були враховані відповідачем, а саме за друге півріччя 2008 року витрати по орендних платежах в сумі 66369 грн. та витрати по банківських процентах і комісіях в сумі 80954 грн., об`єкт оподаткування з податку на прибуток за 2008 рік становить від`ємне значення в розмірі 60848 грн., який позивач в силу приписів ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мав право врахувати у складі валових витрат 2009 року. З огляду на зазначене, за оскарженим податковим повідомленням-рішенням завищено податок на прибуток підприємств на 21619 грн., який складається з податку, задекларованого підприємством в 2008 році в сумі 8469 грн., та податку, донарахованого відповідачем в сумі 13150 грн. В 2009 році відповідачем занижені позивачеві валові витрати по сплаченим процентам та комісіям в сумі 61529 грн. Також необґрунтовано зменшені валові витрати з придбання товарів у ТОВ «МЧМ» на суму 22124 грн. Крім того, позивач мав право на валові витрати в частині від`ємного значення з податку на прибуток за попередній 2008 рік в сумі 60848 грн. Всього за 2009 рік з урахуванням даних перевірки завищено об`єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 144501 грн. Таким чином, за 2009 рік за оскарженим податковим повідомленням-рішенням завищено податок на прибуток підприємств в сумі 36125 грн. Враховуючи завищення податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2008 - 2009 рр., застосування штрафних санкцій за ці періоди є безпідставним. В податковому періоді 9 місяців 2008 року підлягає застосуванню штраф в сумі 4239 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню в сумі 57744 грн. основного платежу та 50024 грн. штрафних санкцій.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 08.07.2010 р. № 0002042301/0, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит в сумі 4425 грн. в зв`язку з тим, що СНВФ «Авгур» включено до складу податкового кредиту податкові накладні від ТОВ «МЧМ», які не оформлені належним чином, а саме - в податкових накладних не розшифровано умови поставки (договір), підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В судовому засіданні представником позивача надані податкові накладні ТОВ «МЧМ», які оформлені у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, тобто містять всі передбачені Законом реквізити.

На думку суду, окремі недоліки в заповненні податкової накладної не можуть слугувати підставою для виключення ПДВ по ній з податкового кредиту. Таку ж позицію відображено Вищим адміністративним судом України в «Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року.

З огляду на вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 08.07.2010 р. № 0002042301/0 підлягає скасуванню.

В частині застосованої до позивача штрафної (фінансової) санкції згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2010 р. № 0008452302 суд зазначає таке.

В акті перевірки відповідачем здійснено висновок про порушення позивачем п.п. 2.11, 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме СНВФ «Авгур» провело готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту в бухгалтерію підприємства на загальну суму 6212,34 грн. Як випливає з таблиці, наведеної на сторінках 40-44 акта порушення встановлені на підставі авансових звітів позивача, складених в період з 18.09.2008 р. по 12.01.2010 р.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу в сумі 4977,64 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки, допущені в періоді з 18.09.2008 р. по 03.07.2009 р., тобто після закінчення одного року з дня їх вчинення, є неправомірним.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08.07.2010 р. № 0002042301/0, від 14.09.2010 р. № 0002052301/1 в частині нарахованого податку на прибуток в сумі 57744 грн. та штрафних санкцій в сумі 50024 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2010 р. № 0008452302 в частині 4977,64 грн. штрафу, винесені необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивачем доведено правомірність позовних вимог, також судом в судовому засіданні здобуто підтвердження підстав скасування винесених ДПІ у м. Житомирі податкових повідомлень-рішень .

Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, наявні всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 08.07.2010 року №0002042301/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14.09.2010 року №0002052301/1 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57744,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50024,00 грн.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2010 року №0008452302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4977,64 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 05 вересня 2012 р.