Постанова № 26072171, 29.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2012 р. Справа №2а-627/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН"

до Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.01.12р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем, від 20.10.11р. № 0001284001, № 0001274001 та від 28.11.11р. № 0001584001, № 00015874001.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що СДПІ ВПП у м. Сімферополь неправильно застосовано норми діючого законодавства, що призвело до безпідставного висновку про завищення суми бюджетного відшкодування, прийняття рішення про застосування штрафних санкцій. В порушення норм податкового законодавства, податковим органом зроблено висновки про завищення суми бюджетного відшкодування внаслідок завищення платником податків суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагентів, які не знаходяться за місцезнаходженням, зазначеним у податкових накладних, і з якими встановлено розбіжності. Приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність формування податкового кредиту та відповідно формування суми бюджетного відшкодування в залежність від місцезнаходження платника податків чи в залежність від дій податкового органу щодо здійснення ним необхідних заходів для встановлення місцезнаходження платника податків.

За поданим позовом, ухвалою суду від 11.01.12 р., відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

У судових засіданнях представниками позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просили суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив, пославшись на заперечення відповідача, які, за викладених у них підставах, підтримав у повному обсязі.

Заперечуючи проти адміністративного позову та не визнаючи його вимоги, представником зазначено, що позивачем не дотримано вимог податкового законодавства стосовно формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних виданих контрагентами, які не знаходяться за місцезнаходженням, відповідно до "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" за серпень 2011 року встановлено наявність відхилень по податковому кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, а також встановлено обставини наявності взаємовідносин з контрагентами з сумнівним станом. За вказаних обставин ПрАТ "Кримський ТИТАН" неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ, що призвело до завищення сум податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року на 77 038 грн., спричинило завищення від'ємного значення ПДВ за серпень 2011 року на 77 038 грн.

Як зазначив представник відповідача, рішенням ДПА в АР Крим, прийнятим за результатами первинної скарги, скасовано податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополь від 20.10.11р. № 0001284001 в частині 38 519 грн. штрафних санкцій та збільшено на 42 491 грн. штрафні санкції, визначені у податковому повідомлення-рішенні від 20.10.11р. № 00011274001. СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.11.11р. № 0001574001 і № 0001584001. Рішенням ДПС України, за результатами розгляду скарги ПрАТ "Кримський ТИТАН" рішення ДПА в АР Крим щодо завищення суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій, їх збільшення, залишено без змін, а тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10.11р. № 0001284001; № 0001274001; від 28.11.11р. № 0001574001; № 001584001.

Додатково наданими письмовими поясненнями представник позивача зазначив, що рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування здійснено відповідачем згідно до даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", проте в акті перевірки не відобразив даних, що підтверджують факт відсутності за юридичною адресою постачальників, а також не наведено документальних доказів, зокрема, не вказано податкові накладні, які не визнано відповідачем належними для формування податкового кредиту. Обов'язок зі сплати податку на додану вартість є індивідуальним обов'язком постачальника товарів або третьої особи (який є платником податку). Відповідачем не прийнято до уваги приписи п. 200.17 ст. 200 ПК України, положення якого забороняють обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

В обґрунтування достовірності та правильності визначення податкових зобов'язань, формування податкового кредиту на суму 77 038,00 грн., розмір якого відповідач визнає завищеним за серпень 2011 року, що спричинило до завищення від'ємного значення ПДВ за серпень 2011 року на вказану суму, позивач надав первинні податкові та бухгалтерські документи: податкові накладні, видаткові накладні на придбання товару, приходні ордери, рахунки фактури, платіжні доручення, фіскальні чеки, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження та т.і.

Відповідач повідомлений належним чином про місце, день і час судового засідання, призначеного на явку 29.05.12р., явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник позивач, з огляду на неявку повноважного представника відповідача, до початку судового засідання, надав суду клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, позов підтримано у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

З наявних матеріалів справи судом достовірно встановлено, що відповідно до поданої ПрАТ "Кримський ТИТАН" декларації за 8 місяць 2011 року (20.09.11р. № 9007964727), доданої до неї заяви про повернення суми бюджетного відшкодування Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.10.11р. № 385/10-01/32785994.

Відповідно до обставин встановлених перевіркою, у висновках акту зазначено про завищення платником податків податкового кредиту за серпень 2011 року на загальну суму ПДВ 321 495 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 321 495 грн. За результатами перевірки зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банках у розмірі 169 966 грн.; зменшено суму від'ємного значення ПДВ на загальну суму ПДВ 321 495 грн.

На підставі акту перевірки від 07.10.11р. № 385/10-01/32785994 першим заступником начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим прийнято податкові повідомлення рішення від 20 жовтня 2011 року № 0001284001, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість сумою 77 038 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції сумою 38 519 грн.; № 0001274001 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумою 169 966 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 42 492 грн. (а.с.26,27).

Оспорені в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА в АР Крим, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 20 жовтня 2011 року № 0001284001, № 0001274001, податкові зобов'язання, за результатами розгляду скарги ДПА в АР Крим , скасовано податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополь від 20.10.11р. № 0001284001 в частині 38 519 грн. штрафних санкцій та збільшено на 42 491 грн. штрафні санкції, визначені у податковому повідомлення-рішенні від 20.10.11р. № 00011274001. СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.11.11р. № 0001574001 і № 0001584001.

Зокрема, податковим повідомленням-рішенням № 0001574001, внаслідок зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на суму 0 грн., визначено до сплати до бюджету фінансові (штрафні) санкції розміром 42 491 грн.; податковим повідомленням-рішенням № 0001584001 зменшено розмір від'ємного значення за серпень 2011 року сумою 77 038 грн. (а.с.29,30).

Будучі не згодним, з остаточним рішенням контролюючого органу вищого рівня, використавши право досудового порядку вирішення спору, шляхом адміністративного оскарження, платник податків скористався правом судового оскарження, визначив у поданому позові предметом спору правомірність та обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2011 року № 0001284001, № 0001274001 та від 28 листопада 2011 року № 0001584001, № 00015874001.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.11р. регулює Податковий кодекс України від 02.12.10р. № 2755-VI, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Визначеними положеннями пп. 60.1.2., 60.1.3. п. 60.1 ст. 60 ПК України, норми податкового законодавства встановлюють, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, у разі якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання, у тому числі у разі, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 60.3. ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Згідно з п. 60.4. ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

З огляду на викладене, зважаючи на прийняття ДПА в АР Крим рішення, яким змінено розмір від'ємного значення та штрафних санкцій, внаслідок зменшення суми бюджетного відшкодування, прийняття СДПІ з ВПП в місті Сімферополі АР Крим податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2011 року № 0001584001, № 00015874001, раніше прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 жовтня 2011 року № 0001284001, № 0001274001 є відкликаними, про що також свідчить лист від 28.11.11р. № 6783/10/40-1 (а.с.28).

Таким чином, у задоволенні вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 20 жовтня 2011 року № 0001284001, № 00012740, внаслідок їх відкликання, що свідчить про їх недійсність, слід відмовити.

Досліджуючи оскаржені позивачем рішення відповідача від 28 листопада 2011 року № 0001584001, № 00015874001, оцінюючи достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, аналізуючи зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

З положень пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу - Податок на додану вартість.

Бюджетним відшкодуванням, за приписами пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 23 780 013 грн., задекларована ПрАТ "Кримський ТИТАН" за серпень 2011 року, відповідно до поданої декларації 20.09.11р. № 9007964727, виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надана суду позивачем первинна документація, яка також була досліджена податковим органом під час перевірки, відповідає вимогам, установленим статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Посилання на невідповідність первинної бухгалтерської чи податкової документації акт перевірки не містить.

Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011р., визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Зі змісту п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд зазначає, що визначені законодавцем приписами статей 187, 198 ПК України події та обставини, є правом платника податків на формування податкового кредиту та відображення відповідних відомостей у бухгалтерській та податковій звітності, обмеження якого, без достатніх на то правових підстав, за надуманих та штучних обставин, вказаних в акті перевірки, факт наявності яких не передбачено податковим законодавством, а також спростовується належними доказами, що містяться у матеріалах справи та досліджувались під час проведення перевірки, є протиправними діями відповідача - податкового органу, на який покладено обов'язок щодо забезпечення регуляції державної податкової політики на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені судом з матеріалів справи обставини, за вимог, визначених податковим законодавством, надають платнику податку право на формування податкового кредиту за отриманими у відповідний податковий період податковими накладними, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та відповідають вимогам встановленим приписами ст. 201 ПК України, а також право відображення відповідних відомостей у податковій звітності.

Стаття 200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 вказаної статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

На вимогу п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з такого податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 207 ст. 200 ПК України).

Обравши повернення на рахунок, платник податку, додає до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (п. 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України).

Податковий орган протягом 30 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації проводить камеральну перевірку заявленої інформації. За наявності достатніх підстав, які свідчать про порушення, орган податкової служби має право провести документальну позапланову виїзну перевірку протягом 30 календарних днів після закінчення терміну проведення камеральної перевірки (п. 200.10, п. 200.11 цього Кодексу).

Згідно п. 200.12, п. 200.13 ст. 200 ПК України після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, (п. 200.14), яке можна оскаржити в адміністративному або судовому порядку (п. 200.15, п. 200.16 с. 200 ПК України).

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи, суд зазначає, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а п. 200.17 ст. 200 ПК України передбачено заборону щодо обмеження виплати відшкодування у зв'язку з наявністю або відсутністю надходжень ПДВ до бюджету.

Положення п. 201.1 ст. 201 ПК України передбачають лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну на його вимогу, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Визначені відповідачем підстави для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок відхилень у сумах податкових зобов'язань контрагентів та задекларованих платником податків, за рахунок невідповідності станів контрагентів платника податків "0", відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, не встановлення податковим органом місцезнаходження контрагентів позивача, не позбавляє платника податків, що виконав вимоги податкового законодавства, права на формування податкового кредиту за отриманими від контрагентів податкових накладних, не зобов'язує зменшити суму від'ємного (позитивного) значення за різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, та, як наслідок, не зобов'язує до зменшення суми бюджетного відшкодування.

Зазначені податковим органом обставини не є підставами для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Правомірність викладених в акті перевірки від 07.10.11р. № 385/40-01/32785994 висновків щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідачем не доведено.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві та поданих додатково поясненнях наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача стосовно неправомірності та необґрунтованості рішення відповідача про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 року та про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року. Доказами, наданими позивачем підтверджено обставини, на які він посилається на їх обґрунтування.

У відповідності до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд бере до уваги положення частини другої названого статті Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Доказів, які б обґрунтовували та підтверджували зроблені ним висновки за результатами проведеної перевірки, покладені в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень, відповідачем суду не надано.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині протиправності дій відповідача із зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість розміром 77 038 грн. та протиправності дій із зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 0 грн., та застосування при цьому фінансових (штрафних) санкцій розміром 42 491 грн., а відтак позов є таким, що підлягає задоволенню частково, в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2011 року № 0001584001, № 00015874001, які підлягають скасуванню.

Судові витрати, понесення яких підтверджено платіжним дорученням від 26.12.11р. № 126, відповідно до положень статті 94 КАС України, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання з її рахунків у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2011 року № 0001584001, № 00015874001.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша