Постанова № 26072145, 14.06.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2012 р. Справа №2а-5295/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

21.05.12р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АР Крим податковий борг у сумі 39 522,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має несплачену заборгованість по зобов'язанням зі сплати до бюджету податкових зобов'язань щодо плати за землю, сума яких узгоджена з податковим органом поданими податковими деклараціями. За вказаних обставин, позивач просив суд постановити рішення згідно якого стягнути з платника податків податкову заборгованість в розмірі заборгованості по платежам до бюджету в зазначеній сумі.

За поданим позовом, ухвалою суду від 22.05.12р., відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Направлені відповідачу ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, повістка про виклик до суду в адміністративній справі повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку з довідкою про причини повернення: "за закінченням терміну зберігання". Беручи до уваги вимоги ч. 11 ст. 35 КАС України, судом вжито усіх можливих заходів щодо сповіщення сторін про розгляд адміністративної справи, вжито достатніх заходів для повідомлення відповідача про строк подання заперечень проти позову, порядок їх подання, а також наслідки неподання такого заперечення, суд, з огляду на клопотання представника позивача, подане до початку судового засідання, не знаходить перешкод для розгляду справи відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, судом з'ясовано, що позивач, з положень статті 4 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу", є державним органом виконавчої влади, та, діючи на реалізацію своєї владної компетенції, звернувся з адміністративним позовом про стягнення податкової заборгованості відповідача, що виникла внаслідок несвоєчасної сплати до державного бюджету податків та обов'язкових платежів. Відповідні права органу державної податкової служби надано положеннями ст. 20 Податкового кодексу України.

ОСОБА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, зареєстровано фізичною особою-підприємцем Виконавчим комітетом Сімферопольської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим з 07.08.95р., за місцем проживання: 97515, АДРЕСА_1, платником податків та зборів перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, узято на облік з 11.08.95р. за № 442/95 (а.с.6-11).

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що податковою декларацією, поданою контролюючому органу (а.с.15), платником податків узгоджено податкові зобов'язання по сплаті орендної плати за земельну ділянку за 2011 рік загальною 34 990,20 грн.

Внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань у період з грудня 2011 року по січень 2012 року у відповідача перед бюджетом утворилась заборгованість загальним розміром 39 522,14 грн.

Відповідно приписів п. 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Зі змісту п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами статті 57 ПК України, положеннями якої визначено строки сплати податкового зобов'язання, зокрема пункту 57.1, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На вимогу норм пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Так, виконанням податкового обов'язку за правилами пункту 38.1 статті 38 ПК України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України є податковим боргом.

Заходи впливу контролюючого органу на платника податків, що не виконує приписи податкового законодавства, кореспондовані з положень статті 67 Конституції України, визначено положеннями п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, відповідно до яких, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковою вимогою є письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У зв'язку із невиконанням вимог податкового законодавства податковим органом до платника податків застосовано заходи з примусового погашення боргу, шляхом направлення 05.01.2011р. податкової вимоги № 13, яка була отримана платником податків 05.01.11р., про що свідчить його підпис у корінці вимоги (а.с.16).

Як убачається з названої податкової вимоги платника податків повідомлено про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язанням станом на 05.01.2011 року загальною сумою 1 616,09 грн. за кодом бюджетної класифікації 13050500.

Доказів того, що платником податків погашено у повному обсязі податковий борг за податковою вимогою від 05.01.11р. № 13 суду не надано, а також не надано доказів на підтвердження обставин оскарження визначеної податковою вимогою суми податкового боргу.

На вимогу п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що після отримання платником податків податкової вимоги сума податкового боргу, з огляду на вимогу про стягнення, відомості наявні в картці особового рахунку, збільшилась, а тому погашенню підлягає уся сума податкового боргу.

Проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги, що розмір суми податкового боргу відповідачем відповідно до ст. 71 КАС України не спростовуються, доказів, на підтвердження погашення зобов'язань зі сплати податкової заборгованості відповідач не надав, суд приходить до висновку, що заявлена вимога про стягнення коштів у сумі податкового боргу, розмір якої підтверджено належним чином, ґрунтується на положеннях Податкового кодексу України, а тому суд знаходить підстави для її задоволення.

Згідно з пунктами 95.1, 95.3 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 20.1.18 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надано право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Проте, зважаючи на положення Закону України від 04.12.90р. № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій віднесено, зокрема п. 11 статті 10, право звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За вказаних обставин, зважаючи на заявлені позивачем вимоги, відповідно до п. 4 ст. 162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача заборгованості (податкового боргу), у тому числі шляхом їх стягнення з рахунків, відкритих у банківських установах.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, на користь місцевого бюджету Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АР Крим, заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності сумою 39 522,14 грн., що підлягає зарахуванню на р/р 33211815700269 в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код в ЄДРПОУ 37978655, код платежу 13050500.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша