Постанова № 26072116, 17.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2012 р.

Справа №2а-3195/09/17/0170

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі"

до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.02.09р. Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про прийняття відповідачем рішення з перевищенням повноважень, всупереч нормам діючого законодавства, що порушує права та інтереси підприємства.

За поданим позовом, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено у справі попереднє судове засідання на 13.04.09р.

19.06.09р. представником позивача у судовому засіданні надано клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, яке з урахуванням того,що для правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання в галузі бухгалтерії, судом задоволено клопотання та призначено у справі експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в АР Крим, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в АР Крим 30.12.2009 року до суду надано висновок № 53 судової економічної експертизи по матеріалам справи № 2а-3195/09/9/0170, у зв'язку із чим, враховуючи що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі судом суд поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 09.02.10р.

Ухвалою суду від 08.04.10р. у справі повторно призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут обліку і аудиту".

19.12.11р. з експертної установи до суду надійшло повідомлення від 19.12.11р. № 188 про проведення судово-економічної експертизи за матеріалами адміністративної справи № 2а-3195/09/9/0170, надано висновок судово-економічної експертизи.

У зв’язку з обранням судді Цикуренко А.С. суддею Севастопольського апеляційного адміністративного суду проведено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу призначено головуючому судді Папуші О.В. та привласнено справі № 2а-3195/09/17/0170.

Ухвалою суду від 20 грудня 2011 р. прийняти справу до свого провадження суддею Папуша О.В., поновлено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.02.12р.

16.05.12р. до канцелярії суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи, призначеної на 17.05.12р., за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на висновок експерта просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим від 25.11.08р. № 0002621503/0 про сплату штрафних санкцій у розмірі 136 939,81 грн.

17.05.12р., до початку судового засідання, представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, також зазначивши, що відбулась реорганізація відповідача, шляхом створення ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

З наявних матеріалів справи, наданих представниками сторін в судових засіданнях пояснень, судом встановлено, що позивач, будучі не згодним з нарахуванням штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, оскаржив рішення відповідача, визначивши предметом розгляду даної справи саме правомірність дій відповідача з прийняття оспореного повідомлення-рішення.

Судом достовірно встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питання несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3 квартал 2004 року по граничному терміну сплати 19.11.04р. в сумі 273 879,41 грн., складено акт від 18.11.08р. № 2294/15-3/19195199, на підставі якого 09.02.2009р. прийнято податкове повідомлення рішення № 0002621503/0. Вказаним рішенням, відповідно до акта № 2294/15-3/19195199 від 18.11.08р., на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов'язано до сплати штраф у розмірі 50% від суми узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 136 939,81 грн.

Відповідно до проведеної позивачем процедури апеляційного узгодження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, як платником збору за спеціальне використання водних ресурсів від підприємств житлово-комунального господарства самостійно розраховано до сплати розмір збору, розмір якого узгоджено поданою декларацією (а.с.14), та перераховано до бюджету у період з липня по вересень 2004 року суму розміром 40 000.00 грн., на підтвердження чого надано банківські квитанції (а.с.15-23).

Згідно пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Як підтверджується матеріалами справи та не оскаржувалось представником відповідача податковим органом внаслідок проведеної перевірки та виявленого порушення щодо несвоєчасної сплати податкового зобов’язання збору за спеціальне використання водних ресурсів, відповідачем здійснено самостійне зарахування платежів, направлених позивачем у рахунок погашення зобов’язань зі сплати збору, направлено в рахунок сплати податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 09.02.2009р. № 0002621503/0

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Отже, враховуючи приписи зазначеної статті, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкового зобов’язання та погашення податкового боргу.

Національний банк України, відповідно до статті 2 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV "Про національний банк України", є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Функцією Національного банку України згідно пункту 6 статті 7 Закону є визначення системи, порядку і форм платежів, у тому числі між банками.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідності до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України правлінням Національного банку України затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року під № 377/89/76. Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Згідно пункту 1.7 Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому відповідно до пункту 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник несе відповідальність за дані, що зазначені в реквізитах платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи, наведене, право визначення призначення платежу у відповідності до діючого законодавства України належить виключно платнику.

Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги часткове погашення платником податків своїх податкових зобов'язань, нарахування розміру штрафних санкцій без врахування здійснених платником податків платежів, здійснено податковим органом неправомірно, з порушенням норм податкового законодавства, що безпосередньо впливає на права та обов'язки платника податків щодо подвійного погашення податкових зобов'язань.

Окрім вказаного, з досліджених експертом матеріалів, наданих сторонами на експертне дослідження, у відповідності з наданими на дослідження копіями первинних документів КРП "ППВКГ м. Керч" фактична сплата збору за спеціальне водокористування водних ресурсів підтверджується з урахуванням призначення платіжних доручень сумою 30 000,00 грн. При співставленні первинних документів зі сплати з даними особистого рахунку встановлено, що всі платіжні доручення відображені в картці особистого рахунку, проте в наданому розрахунку штрафних санкцій (а.с.10) не враховані платіжні доручення по призначенню платежу, а враховані за період 2008 року. Наданими на дослідження документами сплати КРП "ППВКГ м. Керчі" збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3-й квартал 2004 року після граничного строку його сплати (19.11.2004р.) не підтверджується. Розрахунок штрафних санкцій сумою 136 939,81 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується. Розходження з даними акту – 136 939,81 грн. у сторону зменшення штрафних санкцій виникло за рахунок того, що в акті не враховані платіжні документи з відповідним призначенням платежу.

За таких підстав, враховуючи обставини справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача, оскільки спеціальний закон, яким є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не надає органам державної податкової служби права змінювати призначення платежу, яке самостійно визначено платником податків, а тому неврахування погашених платником податків податкових зобов’язань при визначення суми штрафу, є неправомірними діями, з огляду на що визначену у рішенні сума є необґрунтованою.

Проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, обмежені права позивача – поновленню, шляхом скасування податкового повідомлення-рішення

Зважаючи на ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд зважаючи на приписи частини першої статті 94 КАС України, присуджує на користь позивача усі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому з огляду на понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, факт понесення яких підтверджено платіжним доручення від 19.01.03 р. № 43, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державні податковій інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим від 25.11.2008 року № 0002621503/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша