Постанова № 26072035, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2012 р. Справа №2а-7306/11/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

до ОСОБА_1

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

17.06.11р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму розміром 6 919,45 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на нанесення шкоди державі, в особі Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, внаслідок надмірної сплати ОСОБА_1 за період з 01.0104р. по 30.04.07р. на підставі поданих документів у відповідності до ст. 30-34, 40, 41, 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі довідки про заробітну плату № 31-08-41 від 20.02.04р., виданої Індивідуальним малим підприємством "Імпульс".

За поданим позовом, ухвалою суду від 20.06.11р., відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, проти вимог, викладених в ньому заперечив відповідно до доводів викладених в письмових запереченнях, які надано суду та представнику позивача в судовому засіданні.

Заперечуючи проти поданого позову, відповідач зазначив, що в Індивідуальному малому підприємстві "Імпульс" він не працював. Довідку про заробітну плату від 20.02.04р. № 31-08-41 Управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим не надавав.

Подавши в судовому засіданні 27.09.11р. заяву про уточнення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 4 214,91 грн.

Представник позивача 14.05.12р. до канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, неможливість його участі у судовому засідання внаслідок зайнятості в іншому судовому засіданні, додатково надав суду копію постанови від 11.08.07р. про відмову в порушенні кримінальної справи № 10606020076 відносно ОСОБА_1 за ознаками ст. 191 КК України.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, поданий позов розглядається судом відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України, як спір за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадку прямо передбаченому законом, та, зважаючи на положення ст.ст. 18, 50 КАС України, оскільки сторонами справи є органи державної влади, на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів та справа підсудна окружному адміністративному суду.

Так, на вимогу частини першої статті 2 КАС України, зважаючи на завдання адміністративного судочинства, якими є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, дослідженню судом у справах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадку прямо передбаченому законом підлягають питання вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в їх компетенції, в порядку, у якому здійснюються дії, що спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополь АР Крим та отримує пенсію за віком.

Внаслідок проведеної роботи з перевірки достовірності довідки про заробітну плату № 31-08-41 від 20.02.04р. за період з 01.01.90р. по 31.12.94р., виданої ОСОБА_1 Індивідуальним малим підприємством "Імпульс", ОКПО 22332603, встановлено, що підприємство зареєстровано з 27.04.1992р. та ліквідовано 04.01.1998р., до архіву документи не здані, через що провести перевірку не має можливості. Відповідно до вказаної перевірки посадовою особою позивач складено 14.05.07р. службову записку на ім'я заступника начальника управління з пенсійного забезпечення ПФУ в Центральному районі в м. Сімферополі АР Крим (а.с.6).

Рішенням від 25.04.07р. позивачем вирішено відрахувати переплати пенсії в сумі 11 906,10 грн. з отримувача пенсії ОСОБА_1, особовий рахунок НОМЕР_1, що виникла за період з 01.01.04р. по 31.01.07р. по 20% щомісячних до повного погашення (а.с.34, 35,36-38).

Представником позивача в судових засідання наголошено на тому, що вказана, довідка, достовірність видачі якої встановити не надалось можливості, стала підставою для призначення відповідачу пенсії, внаслідок чого за період з 01.01.04р. по 31.01.07р. надмірно сплачено 11 906,10 грн. пенсії.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. № 121/2001, і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення їх обліку; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів.

Правилами статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначений порядок утримання надмірно виплачених сум. Зокрема, частиною першою вказаної статті встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов, а саме: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003р. № 6-4.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії провадиться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу про зловживання з боку пенсіонера або страхувальником було подано недостовірні дані.

Крім того, в рішенні від 25.04.07р., на підставі якого утримується переплата з пенсії відповідача не визначено причину у зв'язку з чим необхідно утримувати переполучену суму пенсії з позивача (а.с.7,34).

На вимогу частини другої статті 2 Кримінального кодексу України від 05.04.2001р. 2341-III особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Положеннями статті 3 вказаного Кодексу передбачено, що злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.08.2007 року в порушенні відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ст. 191 КК України відмовлено, у зв'язку із відсутність в його діяннях складу цього злочину. Об'єктивних доказів, що вказують на усвідомленість ОСОБА_1 про обставини скоєного ОСОБА_2 в його інтересах, незаконно підвищення розміру виплаченої йому пенсії, а також його причетності до даних незаконних дій - у ході судового слідства не встановлено.

Положення відповідальності за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії, наведені у статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", кореспондовані з положень Закону України від 05.11.1991р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Зокрема, на вимогу положень статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно до положень вищевказаної норми, матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів несуть підприємства та організації, і саме на них покладено обов'язок її відшкодувати.

Як убачається з матеріалів справи, що не спростовувалось повноважним представником позивача в судових засіданнях, достовірність видачі Індивідуальним малим підприємством "Імпульс", ідентифікаційний код юридичної особи 22322603, ліквідованого 04.01.1998р., довідки від 20.02.04р. № 31-08-41 встановити не вдалось можливим.

Належних доказів, які б свідчили про надання вказаної довідки позивачу саме відповідачем матеріали справи не містять і позивачем, на обґрунтування заявлених вимог, цих доказів суду не надано.

З огляду на викладене, достатніх підстав, визначених законом, для утримання переплаченої (як зазначено самим позивачем у своєму рішенні "переполученої") суми пенсії в розмірі 11 906,10 грн. з ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим не мало.

За вказаних обставин, зважаючи що позивачем утримується з пенсії відповідача переполучена сума розміром 11 906,10 грн. - такі дії позивача є протиправними, не заснованими на Законі.

Як убачається з наведеного вище, досліджених судом доказів, норм матеріального права, що підлягають застосуванню при розгляді і вирішенні спору, суд знаходить вимоги позивача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, безпідставними, такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, тому не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на що у задоволенні заявленої до стягнення суми слід відмовити.

За правилами частин другої, четвертої статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша