Рішення № 26070438, 18.09.2012, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 411/6860/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 вересня 2012 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Папариги В.А.,

при секретарі Курбаковій Ю.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням. В обґрунтування своїх вимог послався на те, що він більше ніж 13 років працював на шахті «Октябрська»ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат»на різних посадах, останній час підземного гірничого майстра в умовах впливу шкідливих факторів, зокрема в умовах фізичного перевантаження, несприятливого мікроклімату та запиленості повітря робочої зони, параметри якої перевищували нормативи. Тривала праця в умовах впливу шкідливих факторів викликала у нього: хронічне обструктивне захворювання легень першої -другої ст. ( пиловий бронхіт першої -другої ст. емфізема легень першої -другої ст. ) ЛН першого -другого ст.; радикулопатію L 4 L 5 справа у вигляді помірних порушень біомеханіки хребта, больового синдрому та гіпотрофії м'язів гомілки. За висновками МСЕК від 31.03.2009 року внаслідок хронічного професійного захворювання йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50 % безстроково, зокрема 30 % професійної працездатності по радикулопатії та 20 % - по хронічному обструктивному захворюванню легенів. Одночасно він був визнаний інвалідом 3 групи. Відповідно до п.17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від № 6 від 19.02.2009 року причиною професійного захворювання визнано факт тривалої роботи в умовах несприятливого мікроклімату, фізичного перевантаження та в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував нормативи. Вина підприємства у виникненні в нього професійного захворювання встановлена п.19 Акту розслідування, відповідно до якого за період роботи позивача адміністрація відповідача не виконувала вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України "Про охорону праці" в частині не виконання ними обов'язків зі створення здорових, безпечних умов праці відповідно до вимог нормативних актів з охорони праці. Внаслідок професійного захворювання він частково втратив здоров'я визнаний інвалідом, неодноразово проходив курси амбулаторного лікування. Згідно з висновками МСЕК він мусить систематично проходи медичну реабілітацію, медикаментозне лікування, на що витрачає майже вісь свій вільний час, який раніше витрачав на свої власні справи. Загальний стан його здоров'я обмежує можливості у реалізації професійних знань та здібностей, що негативно позначились на його матеріальному стані, оскільки, маючи таку хворобу, він не має можливої працевлаштуватися на роботу з належним рівнем оплати праці, не має можливі виконувати більшість домашніх робіт, які, враховуючи його стан здоров'я, мають робити члени її сім'ї. Внаслідок таких обмежень, він постійно відчуває себе тягарем для своїх близьких, що завдає йому додаткових моральних страждань. Внаслідок професійного захворювання докорінно змінився його уклад життя, оскільки за станом здоров'я він змушений більший час перебувати у помешканні. Під час пересування навіть на невелику відстань, він відчуває фізичний біль в області хребта, запаморочення, слабкість, нудоту тощо, його постійно переслідує задишка, яка посилюється при зміні погодних умов, у нічний час тощо. Висновки МСЕК свідчать про незворотність негативних наслідків профзахворювання та відсутності будь-яких перспектив на одужання, оскільки за результатами МСЕК втрата професійної працездатності та група інвалідності встановлені йому безстроково. Свої моральні страждання він оцінює у розмірі 200 295,00 гривень, виходячи з розрахунку: 4 005,90 гривень (середня заробітна плата перед настанням страхового випадку ) х 50 ( ступінь втрати працездатності, встановлена первинно), яку він просить стягнути з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, надав заяву про розгляд справи за його відсутності на позові наполягає.

Представник відповідача Некрасова К.О. до початку розгляду справи по суті залишила залу судового засідання.

В наданих письмових запереченнях через канцелярію суду представник відповідача Шатунов А.О. проти позову заперечував, просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові, посилаючись на те, що вини підприємства у спричиненні моральної шкоди позивачу немає, оскільки ОСОБА_2 добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які і призвели до втрати ним частини здоров'я, в позові не доведено факт заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди саме підприємством, не надано доказів які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань, погіршення його здібностей, розмір моральних страждань та переживань не обґрунтовано. Крім того положення Кодексу законів про працю України про відшкодування моральної шкоди не поширюються на правовідносини осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах установах, організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, і які підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню. Позивач працював в шкідливих умовах праці не тільки на ПАТ «Кривбасзалізрудком», а на інших підприємствах. Крім того, позивач з моменту призначення йому стійкої втрати працездатності отримав право на страхові виплати згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", тому відшкодування моральної шкоди відноситься до обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, а не роботодавця.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з 18.01.1996 року по 18.03.2009 рік працював прохідником, бурильником, гірничим майстром на ш. «Октябрська»ПАТ «Кривбасзалізрудком»(а.с.21 -копія трудової книжки). ОСОБА_2 поставлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої -другої ст. ( пиловий бронхіт першої -другої ст. емфізема легень першої -другої ст. ) ЛН першого -другого ст.; радикулопатію L 4 L 5 справа у вигляді помірних порушень біомеханіки хребта, больового синдрому та гіпотрофії м'язів гомілки ( а.с. 10,11,12,13,14,15-16). За висновками МСЕК від 31.03.2009 року внаслідок хронічного професійного захворювання йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50 % безстроково, зокрема 30 % професійної працездатності по радикулопатії та 20 % - по хронічному обструктивному захворюванню легенів. Одночасно він був визнаний інвалідом 3 групи. Відповідно до п.17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від № 6 від 19.02.2009 року причиною професійного захворювання визнано факт тривалої роботи в умовах несприятливого мікроклімату, фізичного перевантаження та в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував нормативи. Вина підприємства у виникненні в нього професійного захворювання встановлено п.19 Акту розслідування, відповідно до якого встановлено, що за період роботи адміністрація відповідача не виконувала вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України "Про охорону праці" в частині не виконання ними обов'язків зі створення здорових, безпечних умов праці відповідно до вимог нормативних актів з охорони праці( а.с. 3-6). За висновком МСЕК від 23.03.2009 року серія МСЕ-ДНА-01 ОСОБА_2 встановлена 3 група інвалідності безстроково ( а.с. 7-8).

На підставі встановлених обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування позивачу у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди саме відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків у ОСОБА_2 виникло з 23.03.2009 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України "Про охорону праці", а не відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", норми якого є спеціальними.

При цьому, заперечення представника відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України.

Також, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача в запереченнях щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2, моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний та амбулаторний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Судом також не приймаються й доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.

В той же час суд вважає, що розмір моральної шкоди, який просить стягнути позивач на його користь є явно завищеним та має бути зменшеним з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

За таких обставин, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, період роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, характер отриманих позивачем професійних захворювань, припинення трудової діяльності за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, а також пов'язані з отриманими професійними захворюваннями фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним стягнути моральну шкоду з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 в розмірі 20 000 грн.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", ідентифікаційний код 00191307, розташованого за адресою: м. Кривий ріг, вул. Симбірцева, 1-а на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням 20 000 гривень (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", ідентифікаційний код 00191307, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1-а на користь держави судовий збір у розмірі 107 гривень 30 копійок (одержувач УДК у м. Кривому Розі, ЄДРПОУ 24230992, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, рахунок 31215206700021, код платежу 22030001).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: В. А. Папарига