Ухвала суду № 26064280, 20.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 р.Справа № 2-а-5395/11/2170

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача -судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод» (далі позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2011р. № 0002782301 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 776890 грв., посилаючись на те, що висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених з контрагентами постачальниками, є хибним в силу того, що визнання нікчемним правочину можливе лише при наявності наміру на порушення в момент укладення цього правочину. Зазначена обставина не доведена відповідачем під час перевірки і тому твердження про нікчемність правочинів є протиправним.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року -позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 11.08.2011р. № 0002782301 в частині визначення зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 746621,50 грн. та штрафними санкціями на 186655,38 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 26.12.2011 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення - рішення від 11.08.2011р. №

0002782301 складене на підставі висновків акту позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 29.07.2011р. № 14/23-206/36419799 (далі - акт №14). За висновками акту перевірки позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 776890,0 грн. через заниження задекларованих зобовязань з ПДВ за серпень 2010 року на 188123,0 грн. та за жовтень 2010 року на 588767,0 грн.

Відповідно до п.2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985, зареєстрованому в Мінюсті України 30.12. 2010 р. за N 1440/18735, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках: а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби; г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом; д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу.

Отже, при додатковому визначені грошових зобов'язань з податків і зборів за наслідками контрольно-перевірочних заходів податкового органу, виключною підставою для складення податкового повідомлення є акт перевірки платника податків, у якому визначені порушення податкового законодавства, які привели до несплати податків та зборів до бюджету.

Представник ДПІ суду пояснив, що інформація, викладена в акті перевірки, щодо визнання нікчемними угод позивача, про придбання товару у ПП «ТФ «Діаніт»за лютий 2011р. на суму 449988,00 грн., в т. ч. ПДВ 74998,00 грн., та щодо визнання нікчемними угод позивача про продаж товару ПП з 100% іноземним капіталом «Бліскор»у лютому 2011р. на суму 449988,00 грн., в т. ч. ПДВ 74998,00 грн., не призвела до визначення зобовязань із ПДВ, оскільки податковим органом було застосовано «згортання»податкового кредиту та податкового зобовязання за даними операціями.

За текстом акту перевірки № 14 та розрахунком визначеного зобовязання, наданого відповідачем на вимогу суду, грошові зобов'язання з податку на додану вартість позивача у сумі 776890,0грн. збільшені через виключення із складу податкового кредиту податку на додану вартість: нарахованого фізичною особою підприємцем Клись В.Ф. у сумі 30268,5 грн.; за податковими деклараціями за квітень-серпень 2010р. у сумі 68851,04грн., які визнані недійсними; нарахованого ТОВ «НВО Мета»у сумі 30505,63 грн. та ПП «ТАС Агротранс»у сумі 12467,13 грн., по правочинам визнаним відповідачем нікчемними, а також 314452,13 грн. у звязку з збільшенням податкових зобовязань по рядку 18.1 декларації з ПДВ.

Обставиною, що вплинула на збільшення грошових зобов'язань позивача з ПДВ, було виключення із складу податкового кредиту квітня-серпня 2010 року ПДВ у сумі 68851,04 грн., у звязку з тим, що звіти з ПДВ за цей період було визнано недійсними. Відповідач вважає, що формування податкового кредиту платника податку на додану вартість можливе лише шляхом складання декларації з цього податку, визнання недійсною декларації з ПДВ тягне за собою і зменшення податкового кредиту за цей період.

Відповідно до декларації позивача за серпень 2010 року, задекларований залишок відємного значення з ПДВ попередніх податкових періодів складає 1574221грн., який за даними відповідача включає у себе податковий кредит квітня-липня 2010 року у сумі 68851,04 грн. та зменшує зобовязання з ПДВ до сплати серпня 2010 року та наступних податкових періодів.

У судовому засіданні позивачем надано копію адміністративного позову направленого до Херсонського окружного адміністративного суду 30.06.2011р. про оскарження дій податкового органу, стосовно визнання недійсними звітності з ПДВ позивача за квітень-червень 2010 року. За позовом 01.07.2011р. відкрито провадження у адміністративній справі .

Відповідно до ст.56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Колегія суддів погоджуєьбся з посиланням суду стосовно того, що поряд із зобов'язаннями , що оскаржуються у судовому порядку, є неузгодженими і висновки податкового органу, за наслідками яких визначено ці зобовязання, і тому суд правильно вважає, що відповідач неправомірно використав оспорені висновки ДПІ стосовно невизнання податкової звітності позивача за квітень-червень 2010 року для зменшення податкового кредиту позивача на 68851,04 грн.

За актом перевірки №14 відповідач визнав нікчемними правочини, укладені ТОВ «НВО Мета»на поставку позивачеві запасних частин та надання послуг по ремонту обладнання на суму 183033,75 грн. у тому числі ПДВ 30505,63 грн.

Відповідач, дослідивши походження товару та сплату ПДВ при переміщені товару, постачання якого задокументоване ТОВ «НВО Мета»встановив, що цей постачальник придбав товар у ТОВ «Сігурно», яке придбало товар у ТОВ «Ельфра Дисплей», а останній у ТОВ «Сорсум». За даними відповідача ТОВ НВО «Мета» документувало відносини з ТОВ «Сігурно», яке проводило діяльність спрямовану для здійснення операцій з наданням податкової вигоди третім особам. Податковий орган зазначає про відсутність у ТОВ «Сігурно»обєктів оподаткування з продажу товарів ТОВ «НВО Мета». Перевіркою ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було встановлено, що ТОВ «Сігурно»відобразив у податковій звітності операції з продажу товарів ТОВ «НВО Мета», розрахунки проведені у безготівковій формі на всю суму поставлених товарів, однак ТОВ «Сігурно»не мало у своєму розпорядженні трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення цієї операції, а придбання товару задокументувало у ТОВ «Ельфра Дисплей».

З аналогічних обставин відповідачем зменшено податковий кредит позивача по відносинам з ПП «ТАС Агротранс»про поставку позивачу соняшника на загальну суму 344452,18 грн. у тому числі за жовтень 2010 року - 12467,13 грн., за листопад 2010 року на 89992,0 грн. та за грудень 2010 року на 314452,13 грн.

За даними відповідача позивач провів розрахунки з постачальником соняшника ПП «ТАС Агротранс»на всю суму поставки у безготівковому порядку, постачальник товарів відобразив продаж у декларації з ПДВ. У свою чергу ПП «ТАС Агротранс» задокументував придбання соняшника у ПП «Альтекс-Юг»та ПП «Стилет-Юг». Превіркою ПП «Альтекс-Юг»та ПП «Стилет-Юг»відповідачем з'ясовано , що вони мали взаємовідносини з ТОВ «АВ-груп», ТОВ «Скай груп ЛТД», ТОВ «ФМП-Лак», ТОВ «СВС Плюс», ТОВ «БК ЮСТ», ТОВ «Компанія «Промресурс ЛТД», ТОВ «СГ-Групп», ТОВ «Легат М»,ТОВ «ВКК ДВМ», ТОВ «Ніка і Ко». У звязку з тим, що у згаданих СПД відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість у розумінні ст.3 Закону №168, відповідач вважає, що ці СПД проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам. Відповідач вважає, що тим самим було порушено ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На думку відповідача, відповідно до ч.1.5 ст.203 п.1.2 ст.215 ст.228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності в силу припису закону. Ці правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків на користь третіх осіб. На підставі зазначеного відповідач по ланцюгу постачання ПП «Альтекс-ЮГ», ПП «Стилет-Юг»- ПП «ТАС Агротранс»- вважає відсутнім фактичний рух, а операції лише задокументованими.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини позивача з ТОВ «НВО Мета»та ПП «ТАС Агротранс»підтверджено договорами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними про доставку товару, актом приймання-передачі робіт, а перерахування коштів - відповідними банківськими документами. Поставлені запчастини були використані при проведенні ремонту обладнання позивача, що підтверджується установочними актами, поставлений соняшник призначався для переробки.

Як зазначається у акті перевірки №14 та при проведені зустрічних перевірок, відповідачем не спростовано наявність операцій з продажу соняшника та продуктів його переробки іншим особам та використання власного обладнання для промислової переробки насіння соняшника, тому суд вірно вважає, що насіння соняшника та запчастини для обладнання були використані позивачем для потреб його господарської діяльності в межах оподатковуваних операцій.

Відповідно до п.7.4.1 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За пп.7.5.1 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, відносини позивача з ТОВ «НВО Мета»та ПП «ТАС Агротранс»щодо нарахування ПДВ з продажу товарів підтверджено податковими накладними, а нарахований ПДВ сплачений постачальникам при проведені розрахунків по господарським зобов'язанням позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду суду стосовно того, що, сплативши вартість товарів, позивач визначив зв'язок цієї сплати з власною господарською діяльністю у платіжних документах, а Законом №168 віднесення витрат на нарахування (сплату) ПДВ до податкового кредиту не залежить від дати початку використання цих товарів у господарській діяльності платника податку. Отже задокументований ПДВ від контрагентів позивача ТОВ «НВО Мета»та ПП «ТАС Агротранс»має прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача і тому, у позивача немає перешкод щодо віднесення сплаченого ПДВ по відносинам з цими СПД до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів також вважає, що відповідач, позбавляючи права позивача на податковий кредит по операціям з ТОВ «НВО Мета»та ПП «ТАС Агротранс»на підставі того, що не підтверджено факт здійснення операцій з купівлі продажу товарів контрагентами по 2-4 ланцюгах проходження товарів, з якими позивач не мав прямих відносин, перекладає власну відповідальність за неналежну організацію контролю за нарахуванням та сплатою податків на позивача, який у відповідності із законодавством України не наділений обовязком та функцією такого королю.

Колегія суддів погоджується із позицією позивача про індивідуальну відповідальність платника податків щодо допущених ним порушень і неправомірності притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання через можливі порушення, допущені іншими особами.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні -залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: