Рішення № 26063173, 13.09.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 р. Справа № 5024/1050/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива", с. Добропілля Донецької області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне", с.Роздольне Каховського району Херсонської області

про стягнення 24 351 грн. 54 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Хмизенко Л.В., представник, довіреність № 26/1 від 26.07.2012р.;

відповідача - не з'явився.

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне", просило стягнути з відповідача суму основного боргу у сумі 19 809,00 грн., 792,36 грн. індексу інфляції, 3% річних 726,15 грн. та пеню 3 024,03 грн., посилаючись на невиконання останнім зобов'язань щодо сплати товару за договором купівлі-продажу.

У судове засідання 31.07.2012 року представник відповідача не з'явився, надав відзив по справі та просив відкласти розгляд справи. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що йому рахунки не надавались тому виконати зобов'язання щодо 100% попередньої оплати неможливо, тому з його сторони порушення не було. Крім того, остання партія продукції а саме 12 780 кг моркви було поставлено без узгодження. Представником відповідача зазначено, що під час укладення договору №56 від 23.03.2011 року сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов передбачених законодавством для договорів поставки, не узгоджено порядок повідомлення покупця про відправлення товару, крім того, договір не містить строків поставки. Зазначає, що докази, надані до матеріалів справи не містять підтвердження повноважень особи, яка отримала продукцію 15.04.2011 року.

З додаткових пояснень позивача вбачається уточнення періоду за який він нараховує пеню, інфляційні витрати та 3% річних (а.с. 24).

У судове засідання 09.08.2012 року представник позивача не з'явилась, причин не явки суду не повідомила, після судового засідання судом отримано телеграму про розгляд справи у відсутність представника позивача. 23.08.2012 року від відповідача надійшов відзив на позов, де зазначено, що осатаній виконав умови договору у сумі 150 000,00 грн., що підтверджено наданими їм платіжним дорученням від 14.04.2011 року та виписками з банку (а.с. 49-53). Крім того, просив застосувати спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (а.с. 48).

У судове засідання 23.08.2012 року представник позивача не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 06.09.2012 року.

У судовому засіданні 06.09.2012 року представник позивача заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу надати суду витребувані судом документи, яке було задоволено.

У судове засідання 13.09.2012 року представник відповідача не з'явилась, повідомлена належним чином, під розписку, причин не явки суду не повідомила, витребувані судом документи не надала.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, витребуваних документів не надано, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення строку вирішення спору.

Крім викладеного судом встановлено, що 23.03.2011 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 56, відповідно до умов даного договору продавець (позивач) зобов'язується доставити и передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар и сплатити його на умовах цього договору. Пункт поставки: Херсонська область, Каховський район, с. Черноморовка, вул. Комплексна 1г (а.с. 7).

Пунктом 1.3 договору передбачені документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: рахунок-фактура, накладна, податкова накладна, документи підтверджуючі якість товару згідно законодавства.

Загальний обсяг товару: 100 000 кг (п.п. 2.1,2.2 договору).

Товар поставляється покупцю протягом 21 дня з часу отримання попередньої оплати (п. 3.1 договору).

Ціна за одиницю товару: 1.5 грн. Загальна сума за цим договором 150 000,00 (двісті тисяч) грн. (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору покупець сплачує продавцю 50% вартості товару протягом 7 банківських днів після підписання договору. Залишок коштів покупець сплачує частково перед поставкою кожної машини.

Згідно пункту 9.2 договору у випадку несвоєчасної оплати за товар, покупець сплачує пеню продавцю 0,5 % за кожен день прострочки.

На підтвердження виконання обов'язку за договором позивачем надані видаткова накладна №18 від 15.04.2011 року на суму 19 809,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 301,50 грн., яка підписана та має печатку відповідача (а.с. 8), рахунок на оплату №8 від 15.04.2011 року (а.с. 10).

Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами були здійснені і інші поставки товару про що свідчать надані сторонами видаткові накладні РН-0000163 від 25.03.2011 року на суму 40 000,00 грн., РН-0000166 від 29.03.2011 року на суму 20 000,00 грн., №2 від 04.04.2011 року на суму 30 000,00 грн. (а.с. 54), №8 від 07.04.25011 року на суму 30 000,00 грн. (а.с. 55), №17 від 14.04.2011 року на суму 30 000,00 грн. (а.с. 56), №18 від 15.04.2011 року на суму 19 809,00 грн. (а.с. 57), на загальну суму 169 809,00 грн. які підписані та мають печатки сторін. Крім того, сторони у судових засіданнях не ставили питання щодо справжності підпису чи печатки, які містяться у видаткових накладних, клопотання про призначення судової експертизи не заявлялось.

На підтвердження часткової сплати за отриману продукцію надані платіжні доручення №163 від 14.04.2011 року на суму 30 000,00 грн., №129 від 25.03.2011 року на суму 40 000,00 грн., №138 від 29.03.2011 року на суму 20 000,00 грн., №149 від 04.04.2011 року на суму 30 000,00 грн., №156 від 07.04.2011 року на суму 30 000,00 грн., на загальну суму 150 000,00 грн. Таким чином, неоплаченою видатковою накладною залишилася накладна №18 від 15.04.2011 року, яка була виписана у відповідності до пункту 4.2 договору в межах суми договору двісті тисяч гривен.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки а не договір купівлі-продажу, згідно до приписів статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення міститься у статті 712 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Посилання відповідача на пункт 4 статті 265 Господарського кодексу України щодо невідповідності договору №56 від 23.03.2011 року вимогам Інкотермс є неспроможними, оскільки пункт 4 вищенаведеної статті в редакції від 05.07.2012 року має такий вигляд: сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Посилання відповідача на статтю 180 Господарського кодексу України щодо неукладеності договору №56 оскільки не узгоджено порядку повідомлення покупця про відправлення товару також не приймаються судом, оскільки на виконання договору від 23.03.2011 року свідчать надані сторонами видаткові накладні та платіжні доручення (банківські виписки), а визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, така позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 року у справі №3-58гс11.

У відзиві на позов відповідач посилається, що за звичаями ділового обороту та вимогами що звичайно ставляться під час виконання зобов'язання по предоплаті за поставлений товар предоплата проводиться на підставі виставленого рахунку або узгодженої суми, що також не узгоджується з умовами пункту 5 (порядок розрахунків) договору №56 від 23.03.2011 року укладеного між сторонами.

Посилання представника відповідача, що остання партія товару, а саме 12 780 кг моркви було поставлено без узгодження, без наміру отримувати продукцію у зв'язку з її неналежною якістю, без підтвердження повноважень особи, яка отримала продукцію, а також встановленої ціни за одиницю товару в розмірі 1,55 грн. замість 1,5 грн., також не відповідає дійсності, оскільки поставка здійснювалась в межах суми договору передбаченої пунктом 4.2, а відповідно до статті 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідача звертався до позивача з вимогами повернути йому товар у зв'язку з його неналежною якістю чи неузгодженої ціни, замість цього є видаткова накладна, яка підписана та має печатку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне", що свідчить про належне виконання позивачем умов договору.

Доводи відповідача, що він повністю виконав свої зобов'язання за договором сплативши 150 000,00 грн. є передчасними, оскільки умови договору щодо загальної суми передбачають суму 150 000,00 грн. (двісті тисяч) гривен.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 19 809,00 грн. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 19 809,00 грн. підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 792,36 грн. збитків від інфляції за період з 15.04.2011 року по 31.05.2012 року та 3% річних у сумі 726,15 грн. за період з 15.04.2011 року по 16.07.2012 року (3% річних за період з 15.04.2011 року по день подачі позову), у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Судом під час перевірки розрахунку індексу інфляції враховувались положення пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»було перевірено розрахунок індексу інфляції, який складає 316,94 грн. і підлягає стягненню з відповідача. Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що вони складають 747,31 грн. Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлені до стягнення 3% річних в сумі 726,15 грн.

Водночас, позивачем нарахована пеня в сумі 3 024,03 грн., відповідно до пункту 9.2 договору від 23.03.2011 року №56 за період з 15.04.2011 року по 15.04.2012 року, у зв'язку з чим вирішуючи спір щодо правомірності нарахування цих сум суд зазначає наступне.

Згідно пункту 9.2 договору у випадку несвоєчасної оплати за товар, покупець сплачує пеню продавцю 0,5 % за кожен день прострочки.

За статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Оскільки позов заявлено поза межами строку позовної давності, представником відповідача надано заяву про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені то у задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" (74840, Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, вул. Макаренко, 2 кв. 6, п/р 26000874961171 в ПАТ Одеській обласної філії «Укрсоцбанк», МФО 328016, ІПН 309434521155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" (85032, Донецька область, Добропільский район, с. Добропілля, вул. Степова, 5, п/р 26006225791 в АТ Райффайзен банк Аваль, ЄДРПОУ 30074506, МФО 380805, ІПН 300745005354) -19 809,00 грн. суму основного боргу, 316,94 грн. -інфляційні витрати, 726,15 грн. -3% річних та 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підпису рішення - 14 вересня 2012 року

Суддя О.С.Грицай