Рішення № 26063021, 09.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 5023/2554/12

вх. № 2554/12

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Мельнияникова А.М., довіреність від 05.06.12р.; відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків

до Військової частини А-0829 м. Лозова

про стягнення 12191,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі ХФ ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Військової частини А-0829 заборгованість з орендної плати та витрат на утримання майна в сумі 10121,19 грн., піні в сумі 771,22 грн., збитки від інфляції в сумі 841,01 грн., 3% річних в сумі 458,49 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №45/09/33.

Ухвалою суду від 11.06.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

09.07.12р. представник позивача надав документи, витребувані ухвалою суду, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.12р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.12р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 25.06.12 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. У зв`язку з чим, суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01 жовтня 2009 року між ВАТ "Укртелеком" та Військовою частиною А-829 був укладений договір оренди №45/09/33 відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове, розташоване в м. Лозова, Харківської області на 2-му поверсі 3-х поверхового будинку №7 по вул.. Комінтерну, загальною площею 4579,5 м. кв. виробничих приміщень для розміщення обладнання П-303-ОБ.

Відповідно до п. 12.1. зазначений договір набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє протягом одного року з 01.10.09р. до 01.10.10р. Сторони зобов`язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки з ним.

Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання -передачі, який підписано сторонами 01.10.09р.

За домовленістю сторін додатковою угодою №1 від 08.04.2011р. до договору оренди строк дії договору був продовжений до 30.04.2011 року .

У відповідності до п.3.4, 3.5. договору, орендар сплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк зазначений у п. 3.1. договору згідно з рахунками орендодавця в розмірі 25% від суми орендної плати. Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку визначеному Правилами користування електричною енергією та на підставі окремого рахунку орендодавця в термін, зазначений в п. 3.1. договору.

Відповідно до п. 8.2. договору оренди сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, плати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію (вих.. №26-17/54 від 15.02.12р.) про сплату заборгованості в сумі 11131,86 грн., яку було отримано відповідачем 22.02.12р., про, що свідчить поштове повідомлення (а.с. 18), яке було отримано відповідачем 22.02.12р.

Також, в матеріалах справи (а. с. 19) міститься акт звіряння розрахунків від 01.11.11р. на суму 13840.54 грн. про надання послуг які підписані обома сторонами.

В наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилася заборгованість в розмірі 10121,19 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи заборгованість в сумі 10121,19 грн. відповідачем сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди №45/09/33 від 01.10.2009 року у сумі 10121,19 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 10121,19 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 8.2. договору оренди сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, плати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлена договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання повинно бути виконано.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 771,22 грн.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем суми пені та встановлено, що його виконано з порушенням ст. 232 ГПК України, а саме нараховано пеню за строк більше ніж 6 місяців, з нарахуванням пені за період в один рік. Судом здійснено перерахунок та встановлено, що сума, яка нарахована позивачем за рік в сумі 771,22 грн. не перевищує суму пені, яка має бути нарахована відповідно до ст. 232 ГПК України та не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ. Тому суд приходить до висновку що пеня нарахована позивачем в сумі 771,22 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 458,49 грн. за весь час прострочення виконання зобов`язання та інфляційні витрати в сумі 841,01 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 458,49 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 303,63 грн., в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 154,86 грн. - суд відмовляє, як зайве нараховане. Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 841,01 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193, 230,ч. 6 ст. 232, 343 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 11, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволено частково.

Стягнути з Військової частини А-0829 (64605, обл.. Харківська, м. Лозова, вул. Блюхера, 1, код ЄДРПОУ 07902533, р/р 35210013000981 в ГУ ДКУ в Харківській області , МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі ХФ ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660, р/р 26008898 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) суму основного боргу в розмірі 10121,19 грн., пені - 771,22 грн., 3% річних - 303,63 грн., індекс інфляції - 841,01 грн., судового збору - 1589,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних в сумі 154,86 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 11.07.2012 року.

Суддя Добреля Н.С.