Рішення № 26062706, 18.09.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 5016/1355/2012(4/44)

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРПРОМ»

вул. Декабристів, 23-А, кв. 79, м. Миколаїв, 54017

Відповідач Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор»Відкритого

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія

«Автомобільні дороги України»

вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Данилова К. Ю. довіреність від 20.06.2012 р.

Від відповідача - Власенко М. О. довіреність № 1 від 03.01.2012 р.

СУТЬ СПОРУ стягнення грошових коштів у сумі 140 099,08 грн., з яких: 4 798,38 грн. -інфляції за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р., 20 487,75 грн. -3% річних за період з 26.07.2011 р. по 10.07.2012 р., 114 812,95 грн. -проценти за користування чужими грошима.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача суму 140 099,08 грн., з яких: 4 798,38 грн. -інфляції за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р., 20 487,75 грн. -3% річних за період з 26.07.2011 р. по 10.07.2012 р., 114 812,95 грн. -проценти за користування чужими грошима.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач не виконав рішення господарського суду Миколаївської області від 14.03.2012 у справі № 5016/2496/2011(13/163), згідно якого з нього було стягнуто 685483,23 грн. -основної заборгованості, 1000,00 грн. пені, 86197,39 грн. інфляційних втрат, 23866,17 гри. -3% річних, 8405,64 грн. держмита та 236,00 грн. ІТЗ, а всього 796546,79 грн.

Тому, позивач вважає, що у відповідача виникло грошове зобов'язання у сумі 796546,79 грн. на підставі рішення суду, яке набуло законної сили з 25.04.12 та ст.ст. 11, 509 ЦК України.

Позивач нарахував інфляцію від суми боргу 685483,23 грн., 3% річних з 26.07.11 по 23.04.12 на суму 685483,23 грн., а з 24.04.12 до 10.07.12 на суму 796546,79 грн., посилаючись на ст.ст.536, 625 ЦК України.

Крім того, посилаючись на неврегульованість нормами права плати за користування чужими грошовими коштами при невиконанні умов договору згідно ст.ст. 8, 536, 692 ЦК України, позивач просить застосувати аналогію права та стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі ставки НБУ на підставі ст.1048 ЦК України в сумі 114 812,95 грн. за період з 13.06.10 до 24.04.12 щодо кожного простроченого платежу, згідно додатків №№ 2-9 до договору, а з 24.04.12 до 10.07.12 від суми 796546,79 грн., стягнутої за рішенням суду.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те , що позивач у вимогах, що є предметом даного спору, нараховує 3% річних та інфляційне подорожчання боргу на всю стягнуту за рішенням суду суму, тобто на суму боргу та 3% річних та інфляційне подорожчання боргу. Відповідач не згоден, що сума, нарахована за прострочення оплати (3% річних та інфляційне подорожчання боргу), стягнута рішенням суду від 14.03.2012 р., трансформувалась у грошове зобов'язання на підставі ст. 11 ЦК України, що дає право позивачеві на підставі ст. 625 ЦК України знову нараховувати 3% річних та інфляційне подорожчання боргу на вже колись нараховані 3% річних та інфляційне подорожчання боргу.

Відповідач вважає, що цивільні права і обов'язки між сторонами виникли на підставі п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК У країни - укладання договору поставки.

Відповідач вважає помилковою думку позивача про можливість застосування аналогії закону (ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 1048 ЦК України) для врегулювання спірних відносин, сторін, що виникли з договору поставки, оскільки договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою, зокрема, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, що аж ніяк не є подібним з договором позики в розумінні ст. ст. 1046, 1048 ЦК України (детальніше викладено в відзиві).

Розглянувши матеріали справи, надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не в повному обсязі, тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

16.10.2008 між сторонами був укладений договір поставки № 16-7/10/08 з додатками, згідно якого позивач повинен був поставляти нафтопродукти, а відповідач сплатити поставлений товар в строки, передбачені договором.

В зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем за цим договором рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.03.2012. у справі №5016/2496/2011(13/163), залишеним без змін постановою ОАГС від 24.04.2012, з відповідача було стягнуто суму 685483,23 грн. -основного боргу, 1000,00 грн. пені, 86197,39 грн. інфляції, 23866,17 гри. -3% річних , 8405,64 грн. держмита та 236,00 грн. ІТЗ.

На час розгляду справи відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу

За таких обставин, позов в частині інфляції за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р. в сумі 4 798,38 грн. підлягає задоволенню повністю, а вимоги щодо нарахованих 20 487,75 грн. -3% річних за період з 26.07.2011 р. по 10.07.2012 р. частково, з огляду на те, що грошове зобов'язання відповідача в сумі 685483,23 грн. виникло на підставі п.1 ч.2 ст.11 ЦК України , тобто договору поставки № 16-7/10/08 , а його розмір підтверджено рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.03.2012. у справі №5016/2496/2011(13/163), який є преюдиціальним актом

Таким чином, 3% річних з 26.07.11 по 10.07.12 , нараховані на суму 685483,23 грн. складають 19689.82грн.

За змістом ст. ст. 692, 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначалось вище, порушення грошового зобов'язання є підставою для нарахування трьох процентів річних (іншого розміру в договорі не встановлено) за користування чужими грошовими коштами та відшкодування втрат від інфляційних процесів за статтею 625 ЦК України (ст. 536 ЦК України). Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні оплати процентів від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, посилання позивача на неврегульованість нормами права плати за користування чужими грошовими коштами при невиконанні умов договору поставки і застосування аналогії права згідно ст.ст.8, 1048 ЦК України є хибними.

Тим більш, законом не передбачено нарахування процентів за користування грошовими коштами та інфляції на вже стягнуті пеню, 3% річних , інфляції та судові витрати.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Позивач свої позовні вимоги належним чином в повному обсязі не довів.

В зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, код 31159920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпром»(вул. Декабристів, 23-А, кв. 79, м. Миколаїв, код 33730050) грошові кошти у сумі 24 488,20 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім грн. 20 коп.), з яких: 4 798,38 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім грн. 38 коп.) -інфляції, 19 689,82 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять грн. 82 коп.) -3% річних та судовий збір у сумі 489.79грн. (чотириста вісімдесят дев'ять грн. 79 коп.)

На суму 114 812,95 грн. (сто чотирнадцять тисяч вісімсот дванадцять грн. 95 коп.) - процентів за користування чужими грошима та 797,93 грн. (сімсот дев'яносто сім грн. 93 коп.) -3% річних у позові відмовити.

Наказ видати позивачу.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 20.09.2012р.

Суддя Т.М.Дубова