Рішення № 26062402, 13.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/8795-2012 13.09.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»простягнення 2.972,27 грн. в порядку регресу,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(далі - відповідач) про стягнення 2.972,27 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2.972,27 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою суду від 03.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/8795-2012 та призначено до розгляду на 17.07.2012.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на відсутність у позивача висновку спеціаліста автотоварознавця або звіту експерта щодо оцінки вартості матеріального збитку та на те, що обов'язок по виплаті визначеного позивачем страхового відшкодування у відповідача відсутній.

У судовому засіданні 13.09.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»та Романенко Олексієм Володимировичем (далі -страхувальник) 22.10.2007 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 640530205 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Тойота»державний номер ВС 0098 ВЕ.

В місті Львові 22.05.2009 на перехресті вулиць Личаківської та Винниченка сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Тойота»державний номер ВС 0098 ВЕ, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під керуванням Романенка В.П. та транспортного засобу марки «Фольцваген Т-4», д.н. ВС 9206 ВХ, який належить на праві власності Мостинець А.В. та перебував під керуванням Мазурика Володимира Мирославовича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Тойота»державний номер ВС 0098 ВЕ, який належить на праві власності страхувальнику.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 19.06.2009 у справі № 3-757/09 Мазурика Володимира Мирославовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до акту огляду транспортного засобу від 27.05.2009 та калькуляції системи «Audatex»№ 86 від 02.06.2009 внаслідок ДТП автомобілю марки «Тойота»державний номер ВС 0098 ВЕ, визначено розмір шкоди у сумі 4.492,86 грн.

Позивач відповідно до страхового акту № 2192 від 01.07.2009, на підставі заяви страхувальника та розпорядження № 2192 від 01.07.2009 виплатив страхове відшкодування у розмірі 3.482,27 грн., про що свідчить платіжне доручення № 5200 від 09.07.2009.

Як встановлено судом, транспортний засіб марки «Фольцваген Т-4», д.н. ВС 9206 ВХ, який належить на праві власності Мостинець А.В. та перебував під керуванням Мазурика Володимира Мирославовича, застраховано у Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»згідно полісу № ВС/1054246 (1 типу), що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ, що знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом установлено, що транспортний засіб марки транспортний засіб марки «Фольцваген Т-4», д.н. ВС 9206 ВХ, який належить на праві власності Мостинець А.В. та перебував під керуванням Мазурика Володимира Мирославовича, застраховано у відповідача згідно полісу № ВС/1054246 (1 типу), що підтверджується матеріалами справи. Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент ДТП винна особа Мазурик В.М. керував транспортним засобом марки «Фольцваген Т-4», д.н. ВС 9206 ВХ на законних підставах, що вбачається з довідки ВДАІ міста Львова та Постанови Сокальського районного суду Львівської області від 19.06.2009 у справі № 3-757/09. Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано, так само як не надано і доказів того, що стосовно Мазурика В.М. складався протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Судом установлено, що позивач 29.05.2012 звернувся до відповідача з регресною вимогою № 20-9/05, про що свідчить фіскальний чек поштового відділення № 8280 від 29.05.2012.

На час ухвалення судом рішення у даній справі обов'язок по виплаті страхового відшкодування у відповідача настав. Доказів того, що відповідач сплатив позивачу заявлену суму страхового відшкодування у розмірі 2.972,27 грн. до суду не надано, у зв'язку з чим суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 25.500 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи та ліміт відповідальності 25.500,00 грн., франшизу 510,00 грн. відповідно до полісу обов'язкового страхування № ВС/1054246, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2.972,27 грн. підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву про відсутність у позивача висновку спеціаліста автотоварознавця або звіту експерта щодо оцінки вартості матеріального збитку суд зазначає, що зміст проведеної ремонтної калькуляції № 86 від 02.06.2009 відповідає вимогам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми «Audatex», яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (цієї ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 22.08.2011 у справі №42/92).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) страхове відшкодування в розмірі 2.972 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 27 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.2012.

Суддя Ониськів О.М.