Рішення № 26062384, 11.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.12 р. Справа № 5006/8/75/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

При секретарі судового засіданні Дяковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Орадон",

м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Макіївка

про: стягнення 24 990,00 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 30.2012 р. на підставі ст. 69 ХПК України було продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 18.09.2012 р.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Орадон", м. Донецьк про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн.

Ухвалою господарськ?ого суду Донецької області ві?д 03.07.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самості?йних вимог на предмет спору на? стороні позивача - ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ, третю особу, яка н?е заявляє самостійних вимог н?а предмет спору на стороні від?повідача - ОСОБА_3 м. Макіївка.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір добровільного страхування транспортних засобів № 127692 серії АТК від 02.08.2007 р., посвідчення водія на ОСОБА_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, повідомлення про настання страхового випадку від 08.09.2007 р., довідку ДАЇ № 118 від 07.09.2007 р., постанову Центрально-міського районного? суду

м. Макіївки від? 16.10.2007 р. по адміністративній справі № 3-7620/07, висновок спеціаліста від 23.10.2007 р. № 08С/10, протокол огляду транспортного засобу № 08С/10 від 02.10.2007 р. та 05.10.2007 р., заяву про виплату страхового відшкодування, розрахунок страхового відшкодування від 29.05.2008 р. № 9952, страховий акт від 29.05.2008 р., розпорядження від 30.05.2008 р. № 008401, платіжне доручення від 30.06.2008 р. № 11250, страховий поліс № ВВ/0892746, регресну вимогу від 27.03.2012 р., правовстановлюючі документи тощо.

13.08.2012 р. на адресу суду від Центрально-міського районного суду м. Макіївки надійшов лист, в якому повідомив, що адміністративна справа № 3-7620/07 щодо п?ритягнення до адміністратив?ної відповідальності ОСОБА_2 на теперішній час утилізована у зв'язку з закінченням строків зберігання.

10.09.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив прийняти рішення без участі представника позивача на підставі наявних у справі документів.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи.

Треті особи до жодно?го з судових засідань не з'яви?лись, письмових пояснень щодо? обставин справи не надали, про неявку суд не повідомили, про? дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2007 р. о 13 год. 30 хв. на а/д Харків - Сімферополь - Алушта, у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Сітроєн», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ № 118 від 07.09.2007 р.

Постановою Центрально-міського районного суду м. Макіївки від 16 жовтня

2007 р. по справі № 3-7620/07 відносно ОСОБА_3 на підставі ст. ст. 124 КпАП України застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 25,00 грн. У постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Центрально-міського районного суду м. Макіївки від 16.10.2007 р. по справі є ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів

№ 127692 серії АТК від 02.08.2007 р. (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору з 03.08.2007 р. до 02.08.2008 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Сітроєн», державний номер НОМЕР_1 був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).

Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Сітроєн», державний номер НОМЕР_1.

Розмір франшизи за кожним видом страхового ризику визначено п. 1.9 вказаного Договору.

Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до висновоку спеціаліста від 23.10.2007 р. № 08С/10 вартість матеріального збитку, що визначена як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відновлюваного ремонту автомобілю марки «Сітроєн», державний номер НОМЕР_1 становить 34332,85 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до страхового акту від 29.05.2008 р. № 008401, зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала 34332,85 грн.

На підставі договору? добровільного страхування т?ранспортного засобу № 127692 серії АТК від 02.08.2007 р., страхового акту від 26.09.2011 р., розпор?ядження від 29.05.2008 р. № 008401, Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування, м. Київ здійснено виплату стр?ахового відшкодування в сумі? 34332,85 грн. на? користь ОСОБА_2 - власника автомобіля, що підтвердж?ується платіжним дорученням?

№ 11250 від 03.06.2008 р.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору - позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 34332,85 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до матеріалів справи, 07.09.2007 р. о 13 год. 30 хв. на а/д Харків - Сімферополь - Алушта, у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Сітроєн», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вина

ОСОБА_3 підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-7620/07.

Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_3

Посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ВАТ «Страхова компанія «Орадон», позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою від 27.13.2012 р. про відшкодування у порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 24990,00 грн. Проте, відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, кошти не перерахував.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВВ № 0892746, який станом на 07.09.2007 р. був діючим. Відповідно до полісу особа, відповідальність якої застрахована - ОСОБА_3 Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн., а франшиза - 510,00 грн.

Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_3, існував діючий поліс.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

На підставі наведеного, позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення 24990,00 грн. матеріальної шкоди.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 24990,00 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33,35, 43, 44, 49, 82-85, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування, м. Київ про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24990,00 грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Орадон" (83100, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 149, код ЄДРПОУ? 02306513) на кор?исть Приватного акціонерног?о товариства «ПРОСТО-страхування, м. Київ (04050, м. Київ, вул.. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, ЄДРПОУ 24745673) шкоду, завдану дорожньо?-транспортною пригодою в поря?дку регресу в розмірі 24990,00 грн, судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину. рішення.

Повний текст рішення підписаний 14.09.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.