Рішення № 26062271, 06.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/8409-2012 06.09.12Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»

про стягнення 116 197,90 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.09.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

СПДФО ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Гарт-С»про стягнення 116 197,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару. На виконання умов договору позивачем було поставлено товар, проте оплату за поставлений товар відповідачем проведено не було в повному обсязі, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не подав, в судовому засіданні представник проти позову заперечив, при цьому покликався на те, що згідно умов договору оплата за товар здійснюється по мірі реалізації товару, оскільки звіти по реалізації товару не надсилались, то відповідно відсутні підстави для оплати.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався із 20.07.2012р. на 21.08.2012р., а також в судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.09.2012р.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2009р. між СПДФО ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Гарт-С»(покупець) було укладено договір поставки №Р09-296, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у зумовлені договором строки передати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Також сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до цього договору.

Згідно п. 2.3 договору право власності на поставлені товари, а також ризик випадкової втрати чи випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

На підставі видаткових накладних СПДФО ОСОБА_1 передала ТОВ «Гарт-С»товар на загальну суму 123 168,48 грн., що не заперечується сторонами.

Також, ТОВ «Гарт-С»відповідно до умов договору здійснило повернення товару, що підтверджується накладними на загальну суму 4487,61 грн.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково на суму 5000 грн.

У зв'язку із викладеним суд дійшов висновку, що у відповідача утворилась заборгованість по сплаті за отриманий товар в сумі 113 680,87 грн.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання по договору виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором строк оплату за отриманий товар не виконав належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів здійснення оплати заборгованості в повному обсязі за поставлений товар не надав.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що у відповідності до п. 6.1.1 протоколу розбіжностей до договору поставки оплата за товар здійснюється покупцем по мірі реалізації товару, кожні 14 календарних днів за товар, який реалізовано в цей період. При цьому, згідно п. 6.1.2 договору кожні 7 календарних днів покупець надає постачальнику звіт по реалізації, який підтверджує факт реалізації товару. Звіт надається по факсу, електронною поштою або іншим способом погодженим сторонами. Проте, такі звіти на адресу відповідача не надсилались, у зв'язку із чим вимоги позивача вважає безпідставними.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, із такими доводами суд не погоджується, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи копіями акту звіряння розрахунків підписаного сторонами від 29.02.2012р. на суму 122 273,63 грн. та гарантійного листа ТОВ «Гарт-С», в якому останнє зобов'язувалось оплатити позивачу на протязі травня-червня 2012р. суму 60 000 грн.

Крім цього, відповідачем не надано доказів, що отриманий товар не був ним реалізований чи знаходиться на балансі. Також, суд зазначає, що згідно положень ст. ст. 692, 712 ЦК України договір поставки є оплатним. Тобто, обов'язок відповідача, як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно п. 1.1 договору поставки.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 113 680,87 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 420,460 грн.

За приписами ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача, який відповідачем у встановленому порядку не спростовано, розмір нарахованої відповідачу пені становить 2 096,57 грн.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 116 197,90 грн., обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»(01601, м. Київ, вул. Спортивна, 3, ідентифікаційний код: 24654657) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 113 680,87 грн. основного боргу, 420,46 грн. 3% річних, 2 096,57 грн. пені,1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Баранов Д.О.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.09.2012р.