Рішення № 26062186, 18.09.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. Справа № 5010/911/2012-19/56

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: комунального підприємства "Теплосервіс", вул.Каракая, 25,м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77330

до відповідача: комунального закладу " Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" вул.Медична,6, м. Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77300

про стягнення 2526374,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: директор КП "Теплосервіс" Хацевич М.В., (паспорт серія СС- № 252537 від 27.05.97)

від відповідача: представник Дмитерчук М.М., (довіреність № 1997 від 11.09.12)

ВСТАНОВИВ:

комунальне підприємство "Теплосервіс" звернулося в суд із позовом до комунального закладу " Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" про стягнення заборгованості в сумі 2526374,60 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо розрахунків за спожиту теплову енергію.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву вх.№6044/2012 -свх від 18.09.12 про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості та просить стягнути з відповідача 2107488,41грн. - основного боргу, 19183,88 грн. - 3% річних, 159737,10 грн. - пені, 16974,85 грн. - інфляційних нарахувань та 152461,23 грн. - штрафу.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вх.№5910/2012-свх від 12.09.12.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.01.11 між сторонами даного спору укладено договір на відпуск теплової енергії №1, відповідно до якого постачальник зобов"язується забезпечувати тепловою енергією об"єкти споживача у відповідності з даними проектних або розрахункових теплових навантажень, приведених у додатку до цього договору і є його невід"ємною частиною (п.1.1. ).

Відповідно до п.4.4. договору, оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів постачання не пізніше 15 числа поточного місяця;

- остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5-го числа місяця наступного за поточним.

02.02.12 між сторонами даного спору укладено договір купівлі-продажу теплової енергії за державні кошти №10, відповідно до якого постачальник зобов"язується у 2012 році забезпечити споживача тепловою енергією в потрібних споживачу обсягах відповідно до умов даного договору та температурного графіку подачі теплоносія на об"єкти споживача (п.1.1. договору).

Відповідно до п.4.1. даного договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому здійснюється поставка теплової енергії. Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем у такому порядку:

- перша оплата у розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості заявленого місячного обсягу теплової енергії проводиться споживачем не пізніше 9 -го числа місяця поставки теплової енергії;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості заявленого місячного обсягу теплової енергії до 19 та 30 числа місяця поставки;

- остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію виконується на підставі акта прийому - передачі обсягів теплової енергії згідно виставленого рахунку - до 9 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договорів, позивач за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2178017,54 грн., що підтверджується рахунками -фактурами та актами прийому -передачі теплової енергії, які долучено до матеріалів справи (а.с.39-58, 75-93).

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриману теплову енергію.

З метою досудового врегулювання спору позивач неоднаразово звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу (а.с.33-38). Проте, дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договорів та беручи до уваги часткову оплату поставленої теплової енергії на суму 70529,13 грн. та акт звірки розрахунків від 17.09.12, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2107488,41 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, тому вимоги позивача про стягнення 2107488,41 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. договору №1 від 01.01.11 та п.7.2 договору №10 від 02.02.12 сторони узгодили, що за порушення терміну здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі вказаних правових норм та пунктів договорів, позивачем нараховано пеню в сумі 159737,10 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені, задоволено її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Отже, вимога щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 16974,85 грн. та 3% річних в сумі 19183,88 грн. за період прострочення обґрунтована, її розмір перевірено судом, а тому підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 152461,23 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно ч.2.ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем нараховано штраф у розмірі 152461,23 грн. на заборгованість за теплову енергію, що поставлялась споживачу на підставі договору №1 від 01.01.11 та договору №10 від 02.02.12 за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року.

Вимога в частині стягнення штрафу за період лютий 2012 року - червень 2012 року, згідно п.7.2 договору №10 від 02.02.12 в сумі 80635,73 грн. підлягає до задоволення виходячи із суми боргу, який існував в даний період.

Судом встановлено, що умови договору №1 від 01.01.11 не містять такого виду забезпечення виконання зобов"язання як штраф, а тому вимога про стягнення за період жовтень 2011 року - січень 2012 року штрафу за неналежне виконання умов договору №1 від 01.01.11 до задоволення не підлягає за необгрунтованістю та недоведеністю.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 2107488,41 грн. - основного боргу, 16974,85 грн. - інфляційних нарахувань, 19183,88 грн.- 3% річних, 159737,10 грн. - пені та 80635,73 грн. - штрафу.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124,129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549,551, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230 ГК України, Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 49, 55, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Теплосервіс" до комунального закладу " Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" про стягнення 2455845,47 грн. задовольнити частково.

Стягнути з комунального закладу " Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" вул.Медична,6, м. Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77300 (код 33578224) на користь комунального підприємства "Теплосервіс", вул.Каракая, 25, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77330 (код 34160263) - 2107488,41 (два мільйони сто сім тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень сорок одну копійку) - основної заборгованості, 159737,10 (сто п"ятдесят дев"ять тисяч сімсот тридцять сім гривень десять копійок) - пені, 80635,73 (вісімдесят тисяч шістсот тридцять п"ять гривень сімдесят три копійки) - штрафу, 19183,88 (дев"ятнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні вісімдесят вісім копійок) - 3% річних, 16974,85 (шістнадцять тисяч дев"ятсот сімдесят чотири гривні вісімдесят п"ять копійок) - інфляційних нарахувань, а також 49090,98 (сорок дев"ять тисяч дев"яносто гривень дев"яносто вісім копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.09.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 20.09.12