Рішення № 26062173, 11.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.12 р. Справа № 5006/48/34/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоновосілківський консервний завод"

про стягнення 42 563,28 грн.

за участю представників:

від позивача Цацуліна Т.О. - представник за довіреністю

від відповідача Савчук О.Р. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 11.09.2012, оскільки 28.08.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоновосілківський консервний завод" про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 27 967,50 грн., заборгованості за реактивну електроенергію у розмірі 3 933,84 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання у розмірі 9 109,45 грн., пені у розмірі 1 354,29 грн. та 3% річних у розмірі 198,20 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання електричної енергії № 1 від 29.06.2006 щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії за період лютий-березень 2012 року, перевищення відповідачем у березні 2012 року договірних величин споживання електричної енергії.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за спожиту? електроенергію та просив розстрочити та відстрочити виконання рішення, посилаючись на важкий матеріальний стан ТОВ "Великоно?восілківський консервний за?вод".

Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Дон?ецької області

В С Т А Н О В И В:

29.06.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (постачальник електричної енергії), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Великоновосілківський консервний завод" (споживач), укладено договір про постачання електричної енергії № 1 (далі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними його частинами.

Відповідно до п. 9.4 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Відповідно до п. 4.5 Додатку № 5 до Договору розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи ПДВ.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п.1 Додатку № 5 до Договору).

Згідно з п. 7 Додатку № 5 до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача.

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 7 "Акт прийняття-передавання товарної продукції".

Відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції за Договором, які підписані представниками сторін без зауважень, позивач передав, а відповідач прийняв електричну енергію:

- у лютому 2012 року: активна електрична енергія - 9728 кВт/год, реактивна електрична енергія - 10720 кВАр/год.;

- у березні 2012 року: активна електрична енергія - 15793 кВт/год, реактивна електрична енергія - 24461 кВАр/год.;

Відповідачем не спростовано факт споживання ним зазначеної кількості активної та реактивної електричної енергії у лютому та березні 2012 року.

Виконання позивачем зобов'язань з постачання відповідачу електричної енергії підтверджується підписаним сторонами актами приймання-передачі товарної продукції, в яких зазначені фактичні обсяги спожитої активної та реактивної електричної енергії.

Пунктом 7 Додатку № 5 до Договору передбачено, що для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електричну енергію у період лютий-березень 2012 року, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі, рахунками за електроенергію, які були отримані представником відповідача.

Однак, відповідач порушив умови Договору, здійснив оплату за поставлену електричну енергію не у повному обсязі та перевищив договірні величини споживання у березні 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену активну електричну енергію у розмірі 27 967,50 грн. і реактивну електричну енергію у розмірі 3 933,84 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідачем зобов'язання з оплати спожитої електроенергії в порядку та строки, встановлені Договором, не виконані. Заборгованість відповідача за лютий-березень 2012 року за використану активну енергію становить 27 967,50 грн., за використану реактивну електроенергію за період лютий-березень 2012 року становить 3 933,84 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведений позивачем розрахунок суми заборгованості відповідач не спростував та підтвердив наявність у нього заборгованості у вказаному розмірі.

Належних доказів погашення заборгованості за Договором відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 27 967,50 грн. та заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 3 933,84 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до Додатку № 8 до Договору "Договірні величини споживання електричної енергії", підписаного сторонами та скріпленого печатками, узгодженими величинами електроспоживання на лютий 2012 року є 10 тис. кВт/год, на березень 2012 року - 6 тис. кВт/год.

Посилаючись на перевищення споживачем у березні 2012 року обсягу договірної величини споживання електричної енергії, несплату останнім вартості перевищення договірної величини електроспоживання у повному обсязі, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9 109,45 грн.

Згідно з п. 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із заявою про коригування (збільшення) договірних величин електроспоживання на березень 2012 року.

Згідно акта прийому-передачі за березень 2012 року відповідач фактично спожив 15793 кВт/год (перевищення договірної величини активної електроенергії складає 9793 кВт/год: кількість фактично спожитої величини активної електроенергії 15793 кВт/год мінус кількість договірної величини активної електроенергії 6000 кВт/год).

На виконання умов Договору постачальник направив відповідачу повідомлення № 38 від 19.03.2012 та відповідний рахунок № 65/1.145703 від 19.03.2012 на суму 9 109,45 грн., який представник відповідача отримав 19.03.2012, про що свідчить підпис його представника про отримання.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини..

Зазначений вище рахунок № 65/1.145703 від 19.03.2012 станом на час розгляду справи відповідачем у повному обсязі не сплачено, у зв'язку з чим саном на час розгляду справи у відповідача наявне грошове зобов'язання за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у березні 2012 року в сумі 9 109,45 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 345,29 грн. та 3% річних у розмірі 198,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторонами в п. 4.2.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 та 2.2.4 Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком 5 "Порядок розрахунків за електроенергію", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З огляду на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його невірним, оскільки позивачем були допущені арифметичні помилки.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах періоду, визначеного позивачем, а також того, що у 2012 році 366 днів, становить 950,25 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача. Також, представником відповідача 11.09.2012 подано аналогічне клопотання про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду, в якому відповідач просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців, починаючи з жовтня 2012 року, з розподіленням платежів рівними частинами протягом вказаного строку.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив, посилаючись на відсутність підстав для відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, тобто не передбачає вчинення згаданих процесуальних дій одночасно.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Такими обставинами, як вказує відповідач, є його тяжке фінансове становище.

Однак, відповідачем усупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено фактів:

- ускладнення виконання саме рішення у даній справі внаслідок зазначених обставин;

- того, що у нього відсутні кошти чи інше майно для виконання рішення суду;

- того, що рішення суду може бути виконано лише протягом заявленого строку.

Оскільки відповідачем не доведено обставин, за наявності яких у суду були б правові підстави розстрочити або відстрочити виконання рішення в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоновосілківський консервний завод" (85500, смт. Велика Новосілка, вул. Октябрська, 4, ідентифікаційний код 33768629, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька обл., м. Горлівка, пр-т Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131268) заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 27 967 (двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 50 коп., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 3 933 (три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 84 коп., пеню у розмірі 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 20коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 9 109 (дев'ять тисяч сто дев'ять) грн. 45 коп. та 1 594 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 21 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 14.09.2012

Суддя Сажнева М.В.