Рішення № 26061464, 12.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.12 р. Справа № 5006/9/106/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», м. Макіївка, Донецька область, в особі відособленого підрозділу «Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт», м. Шахтарськ, Донецька область

до відповідача: Приватного підприємства «Содєйствіє», м. Торез, Донецька область

про стягнення 199 517грн. 51коп.

за участю представників:

від позивача: Дюжиков К.О. - за довіреністю №01-12/90 від 30.12.2011р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 12.09.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», м. Макіївка, Донецька область, в особі відособленого підрозділу «Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт», м. Шахтарськ, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Содєйствіє», м. Торез, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №10 від 14.07.2010р. у розмірі 236 600грн. 37коп., пені у розмірі 5 103грн. 90коп., 3% річних у розмірі 2 025грн. 67коп., інфляційних втрат у розмірі 42грн. 35коп., всього 243 772грн. 29коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №10 від 14.07.2010р. щодо оплати наданих послуг.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору №10 про надання послуг від 14.07.2010р.; розрахунків вартості послуг; додаткових угод №389 від 27.12.2010р., № 1 від 04.01.2011р., №375 від 14.07.2011р., №656 від 26.09.2011р., № 788 від 16.12.2011р., 810 від 30.12.2011р., №223 від 05.04.2012р.; актів приймання-передачі виконаних робіт за січень 2012р. за лютий 2012р., за березень 2012р., за квітень 2012р., за травень 2012р., за червень 2012р.; рахунків №7 від 30.01.2012р., від 29.02.2012р., №24 від 31.03.2012р., №38 від 29.04.2012р., №48 від 31.05.2012р., №59 від 30.06.2012р.; листа №50 від 10.05.2012р.; платіжного доручення №830 від 12.06.2012р.; актів звірки взаємних розрахунків від 30.06.2012р. та від 01.08.2012р.

Під час розгляду справи позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подавались заяви про зменшення/збільшення розміру позовних вимог №9/02-2344 від 01.08.2012р. та №9/02-2580 від 29.08.2012р.

Остаточно позивач в редакції заяви №9/02-2580 від 29.08.2012р., наданої через канцелярію суду 30.08.2012р., просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №10 про надання послуг від 14.07.2010р. у розмірі 191 038грн. 37коп., пеню в розмірі 6 008грн. 98коп., інфляційні втрати у розмірі 48грн. 76коп. та 3% річних у розмірі 2 421грн. 40коп., всього 199 517грн. 51коп.

З урахуванням обізнаності відповідача про вказану зміну розміру позовних вимог, що підтверджено відзивом на позовну заяву від 03.09.2012р., справа розглядається судом по суті в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.09.2012р. визнав позовні вимоги в частині основного боргу у розмірі 191 038грн. 37коп., інфляційних втрат у розмірі 48грн. 76коп. та 3% річних у розмірі 2 421грн. 40коп., у стягнення пені просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства. Крім того, просив суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2012р. наполягав на задоволенні позовних вимог, просив розглянути спір по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (далі - виконавець) та Приватним підприємством «Содєйствіє» (далі - замовник) був укладений договір №10 про надання послуг від 14.07.2010р. (далі - договір), за умовами якого виконавець на умовах та в строки, визначені в договорі, зобов'язався надавати замовнику послуги, а замовник зобов'язався прийняти та сплатити ці послуги (п.1.1 договору).

Послуги, що надаються за договором, згідно з п.1.2 договору визначаються у Додатку №1 (Розрахунок ціни послуг) до договору.

Як вказано в Додатку №1 (Розрахунок ціни послуг) послуги за договором включають послуги, які надаються ділянкою вентиляції (обстеження маршруту горним майстром, здійснення контролю апаратури тощо), послуги з обслуговування вентилятора ВЦ-4 та послуги, які надаються диспетчером (контроль показників концентрації метану самописців).

Згідно з п. 2.1 договору щомісячна плата за надані послуги визначається на підставі додатку №1, є гнучкою та орієнтовно становить 39 364грн. 03коп.

Відповідно до п. 2.2 договору щомісячна плата за надання послуг може корегуватися з розрахунку фактично наданих за місяць послуг.

Оплата наданих послуг відповідно до п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди №788 від 16.12.2011р., здійснюються замовником на підставі отриманого рахунку шляхом внесення попередньої оплати до 10 числа поточного місяця.

Сторони домовились (п. 2.5 договору), що на підставі акту наданих послуг замовнику проводиться коригування попередньої оплати. Якщо фактична сума послуг за звітний місяць більше сумі попередньої оплати, то замовник доплачує різницю. Якщо фактична сума наданих послуг менше, надлишок коштів попередньої оплати звітного місяця зараховуються в рахунок попередньої оплати наступного місяця, а по закінченню строку дії договору - підлягає поверненню на розрахунковий рахунок замовника.

Строк дій договору згідно з п. 4.3 в редакції додаткової угоди №810 від 30.12.2011р., встановлений до 31.12.2012р.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором за період з січня 2012р. по червень 2012р. відповідачем визнається та підтверджується наступними актами приймання-передачі виконаних робіт:

- за січень 2012р. на суму 42 346грн. 64коп. та розрахунком суми наданих послуг на суму 42 346грн. 64коп.;

- за лютий 2012р. на суму 39 616грн. 19коп. та розрахунком суми наданих послуг на суму 39 616грн. 19коп.;

- за березень 2012р. на суму 44 883грн. 04коп. та розрахунком суми наданих послуг на суму 44 883грн. 04коп.;

- за квітень 2012р. на суму 43 812грн. 49коп. та розрахунком суми наданих послуг на суму 43 812грн. 49коп.;

- за травень 2012р. на суму 45 562грн. 34коп. та розрахунком суми наданих послуг на суму 45 562грн. 34коп.;

- за червень 2012р. на суму 44 759грн. 67коп. та розрахунком суми наданих послуг на суму 44 759грн. 67коп.

Дані акти приймання-передачі виконаних робіт підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Отже, судом встановлено, що позивачем за договором №10 про надання послуг від 14.07.2010р. за період з січня 2012р. по червень 2012р. були надані послуги на загальну суму 260 980грн. 37коп., які були прийняті відповідачем.

В свою чергу, у виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідачем в якості сплати наданих послуг на користь позивача сплачені грошові кошти у сумі 69 941грн. 78коп., що підтверджується платіжними дорученнями №830 від 12.06.2012р. (24 380грн.) та №897 від 24.07.2012р. (45 562грн.).

Решту вартості наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг у сумі 191 038грн. 37коп. відповідачем сплачено не було, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.08.2012р. на суму 191 038грн. 37коп. Вказаний факт відповідачем визнається.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений сторонами договір №10 про надання послуг від 14.07.2010р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Отже відносини між сторонами врегульовано положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 903 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати наданих послуг. Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, остаточного розрахунку за договором №10 про надання послуг від 14.07.2010р. відповідачем здійснено не було, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, враховуючи визнання відповідачем позову в цій частині, про що зазначено у відзиві на позовну заяву від 03.09.2012р., та прийняття його судом, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №10 про надання послуг від 14.07.2010р. у розмірі 191 038грн. 51коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості за договором, як вбачається із заяви №9/02-2580 від 29.08.2012р., наданої через канцелярію суду 30.08.2012р., позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 48грн. 76коп. та 3% річних у розмірі 2 421грн. 40коп., оцінюючи правомірність нарахування яких, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язання як боржником, з огляду на визнання відповідачем позову в цій частині, про що зазначено у відзиві на позовну заяву від 03.09.2012р., та прийняття його судом, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 48грн. 76коп. та 3% річних у розмірі 2 421грн. 40коп. такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, як вбачається із заяви №9/02-2580 від 29.08.2012р., також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 008грн. 98коп., оцінюючи правомірність нарахування якої, суд виходить із наступного.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктом 5.6 укладеного договору передбачено, що за порушення строків оплати згідно з п. 2.3 договору, замовник має оплатити пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником на підставі отриманого рахунку шляхом внесення попередньої оплати до 10 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунків на внесення попередньої оплати, а також доказів отримання цих рахунків відповідачем, що визначено вимогами п. 2.3 договору, позивачем не надано, з огляду на що суд дійшов висновку про недоведеність порушень відповідачем строків внесення попередньої оплати, отже, пеня за порушення строків внесення попередньої оплати на підставі п. 5.6 договору нарахована позивачем безпідставно.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 6 008грн. 98коп. недоведеними матеріалами справи, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що з огляду на фактичне зменшення позивачем під час розгляду справи розміру позовних вимог за приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 885грн. 10коп., перерахована платіжним дорученням №2193 від 12.07.2012р. на суму 4 875грн. 45коп., підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Решта витрат по сплаті судового збору згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ч.ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України; Законом України «Про судовий збір»; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Содєйствіє» (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Єнгельса, 126, ідентифікаційний код 32366911) на користь Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86102, Донецька область, м. Макіївка, вул. Успенського, 3 «Б», ідентифікаційний код 32442610) в особі відособленого підрозділу «Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт» (86211, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Капустіна, 100, ідентифікаційний код 37112123) заборгованість за договором №10 про надання послуг від 14.07.2010р. у розмірі 191 038грн. 37коп., інфляційні втрати у розмірі 48грн. 76коп., 3% річних у сумі 2 421грн. 40коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 870грн. 17коп.

В задоволенні позову Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» в особі відособленого підрозділу «Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт» до Приватного підприємства «Содєйствіє» в частині стягнення з пені у розмірі 6 008грн. 98коп. відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Державному підприємству «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86102, Донецька область, м. Макіївка, вул. Успенського, 3 «Б», ідентифікаційний код 32442610) в особі відособленого підрозділу «Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт» (Донецька область, м. Шахтарськ, ідентифікаційний код 37112123) перераховану платіжним дорученням №2193 від 12.07.2012р. на загальну суму 4 875грн. 45коп. суму судового збору у розмірі 885грн. 10коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 12.09.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.