Рішення № 26061284, 13.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.12 р. Справа № 5006/37/98пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Поцілуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора міста Донецька в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ (Позивач)

до Відповідача 1: Державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства», м. Київ в особі філії Державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства в Донецькій області», м. Донецьк, ідентифікаційний код 26252727

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк, ідентифікаційний код 309623337

та Відповідача 3: Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення», м. Донецьк, ідентифікаційний код 0017664

про: визнання недійсними конкурсу з продажу активів ВАТ «ДХК Донбасвуглезбагачення», оформлений протоколом від 09.11.2004р. №2 недійсним; визнання недійсним протоколу засідання №2 від 09.11.2004р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу №5408 від 15.11.2004р. будівлі головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м.; визнання за державою в особі Позивача права власності на будівлю головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м., яка знаходиться за адресою : м. Дзержинськ Донецької області, вул. Леніна, 11.

за участю у справі у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - арбітражного керуючого Нестеренко Любові Анатоліївну, ідентифікаційний номер 2400012608 (Третя особа 1) та Фонду державного майна України, ідентифікаційний код 00032945 (Третя особа 2).

за участю уповноважених представників:

Прокурор - Марахін Є.А. (за посвідченням №3630 до 16.06.15р.);

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача 1 -Зайцев Д.С (за довіреністю №06/12 від 01.02.2012р.);

від Відповідача 2 - Войтух О.М. (за довіреністю №5 від 05.01.2012р.);

від Відповідача 3 - Харахаш С.Є. (арбітражний керуючий відповідно до постанови від 30.11.11р.);

від Третьої особи 1 - не з'явився;

від Третьої особи 2 - не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 21.08.2012р. на 04.09.2012р., з 04.09.2012р. на 13.09.2012р.

У судовому засіданні 13.09.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор міста Донецька (далі - Заявник) в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ (далі - Позивач) звернувся до Державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства» в особі філії в Донецькій області, м. Донецьк (далі - Відповідач 1), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк (далі - Відповідач 2) та до Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення», м. Донецьк (далі - Відповідач 3) про визнання недійсними конкурсу з продажу активів ВАТ «ДХК Донбасвуглезбагачення», оформлений протоколом від 09.11.2004р. №2 недійсним; визнання недійсним протоколу засідання №2 від 09.11.2004р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу №5408 від 15.11.2004р. будівлі головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м.; визнання за державою в особі Позивача право власності на будівлю головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Дзержинськ Донецької області, вул. Леніна, 11.

В обґрунтування позовних вимог Заявник посилається на виявлені в ході проведеної у травні 2012р. перевірки порушення вимог законодавства при відчуженні в процедурі банкрутства майна ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення», з огляду не недотримання визначеного порядку проведення конкурсу та наявність заперечень Міністерства палива та енергетики України проти плану санації означеного товариства, який і передбачав таке відчуження.

На підтвердження вказаних обставин Прокурор надав статут ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагаченння», його свідоцтво про державну реєстрацію, протоколи №1 та №2 засідання конкурсної комісії, повідомлення про проведення конкурсу, договір купівлі-продажу від 15.11.2004р., нормативно обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.121 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру" та п.п.2.3., 2.4. Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства, затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 07.06.2001р. №123.

Крім того, безпосередньо в позовній заяві Прокурором сформульоване клопотання про вжиття забезпечувальних заходів шляхом накладання арешту на будівлю головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м. та заборони ТОВ «Енергоімпекс», а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб відчужувати будівлю головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м., а також - клопотання про поновлення строку позовної давності.

Прокурор в перебігу розгляду справи надав додаткові документи для доручення до її матеріалів (а.с.а.с.118-159 т.2, а.с.а.с.1-160 т.3).

Представник Позивача попри належне повідомлення і обізнаність про судовий розгляд (а.с.а.с.48, 146 т.1) у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, своєї позиції відносно заявлених позовних вимог до відома суду не довів, надіславши пояснення №17/1913 від 03.09.2012р. (а.с.115 т.1), в яких наголосив на відсутності в своєму розпорядженні матеріалів щодо погодження плану санації ВАТ ДХК «Донбасвуглезбагачення» в межах справи про банкрутство №33/7б.

Відповідач 1 надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.56-132 т.1), у тому числі відзив від 20.08.2012р., яким проти позову заперечив, вказуючи на проведення спірних торгів у відповідності до затвердженого судом плану санацію та рішення комітету кредиторів, у тому числі - щодо строку надання заявок дотримання вимог діючого законодавства щодо процедури проведення спірних торгів, та посилаючись на необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності, просив припинити провадження у справі.

Відповідач 2 надав відзив №101 від 20.08.2012р. (а.с.а.с.133-135 т.1), яким проти позову заперечив, вказуючи на: відсутність у визначеного Прокурором Позивача статусу власника спірного майна на момент його відчуження та статусу сторони спірного договору; чинність ухвали про затвердження плану санації Відповідача 3 в межах справи про банкрутство; відсутність правового зв'язку між спірним договором та процедурою ліквідації Відповідача 3 в межах справи про його банкрутство №42/50б.

У додатковому відзиві від 04.09.2012р. (а.с.136 т.1) Відповідач наголосив на необхідності застосування наслідків пропуску строку позовної давності, зважаючи на те, що прокуратура була учасником справи про банкрутство №33/7б, та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.137-144 т.1, а.с.а.с.1-11 т.4).

Відповідач 3 надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.150-161 т.1, 1-144 т.2, 163-197 т.3), у тому числі письмові пояснення, в яких проти позову заперечив, вказуючи на пропуск строку позовної давності.

Ухвалою від 02.08.2012р. до участі у справу було залучено у якості Третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача арбітражного керуючого Нестеренко Любов Анатоліївну (далі - Третя особа 1) та Фонд державного майна України (далі - Третя особа 2).

Треті особи процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, своєї позиції по суті спору до відома суду не довели, хоча належним чином була обізнані про судовий розгляд, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання ухвал суду (а.с.а.с.50, 145 т.1).

Третя особа 2 лише надала клопотання про ознайомлення із матеріалами справи (а.с.161 т.3)

У судовому засіданні 13.09.2012р. присутні Прокурор, представники Відповідачів підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на достатність наявних у справі матеріалів для її вирішення в цьому засіданні навіть з огляду відсутності інших належним чином повідомлених учасників.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених інших учасників справи без пояснення причин і ненадання певних документів не перешкоджає такому розгляду, тим більше, що судом було представлено достатньо часу для надання до матеріалів справи у письмовому вигляді своєї позиції по суті розглядуваного спору з приведенням відповідних доказів (у разі наявності).

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання окремих учасників справи здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

За результатами попереднього засідання по справі №32/7б, ухвалою Господарського суд Донецької області від 20.05.2003р. (а.с.а.с.166,167 т.3) було затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення» на загальну суму 2 843 931, 27 грн., у складі:

- ТОВ «Енергоімпекс», м. Донецьк - 278 065,21 грн.;

- ДВАТ ЦЗФ «Дзержинська» ДП ВАТ «Донбасвуглезабезпечення», м. Дзержинська - 186 013,66 грн.;

- ВАТ «ЦЗФ «Добропільська» ДП ВАТ ДХК «Донбасвуглезабезпечення», м. Добропілля - 7183,33 грн.;

- ДВАТ «Управління матеріально-технічного забезпечення та збуту продукції «Донецьквуглезбагачення» ДП ВАТ«Донбасвуглезбагачення», м. Донецька - 32043, 15 грн.;

- ДП «Донецьквуглепереробка» ВАТ ДХК «Уковуглересурс-сервіс», м. Донецька - 940 625,92грн.;

- ТОВ «Вуглепродукт», м. Донецька - 1 400 00 грн.

Первісну редакцію плану санації (а.с.а.с.3-35 т.2), який було затверджено протоколом комітету кредиторів №63 від 18.12.2003р., 30.01.2004р. арбітражним керуючим було скеровано для узгодження до Міністерства палива та енергетики (а.с.22 т.3).

10.03.2004р. та 17.03.2004р. (а.с.а.с.98, 99 т.2) відповідними структурними підрозділами Міністерством палива та енергетики України були висловлені наступні зауваження до проекту плану санації:

- неврахування обсягу першочергових платежів, які пов'язані з проведенням процедури санації;

- відсутність бухгалтерської та фінансової інформацію з розшифруванням за звітні періоди у розрізі центрального апарату та структурних підрозділів;

- відсутність показників виробничої діяльності на час санації, необхідність детального економічного обґрунтування збільшення позапланових витрат у порівнянні є 2003р.;

- не проведення експертної оцінки основних фондів підприємства, відсутність переліку майна, яке передбачається реалізувати для погашення вимог кредиторів першої черги;

- невизначеність обсягу ліквідної дебіторської заборгованості;

- необхідність забезпечення збереження контролю держави над потужностями збагачувальних фабрик - унеможливлення відчуження акцій відповідних структурних підрозділів Боржника;

- необхідність розширення заходів відновлення платоспроможності боржника з метою досягнення позитивних наслідків санації або застосування інших судових процедур (мирова угода)

14.07.2004р. на зборах комітету кредиторів ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення», оформленим протоколом №5 (а.с.а.с.87, 88 т.2) було затверджено допрацьований план санації (а.с.а.с.36-58 т.2) строком на 6 місяців, зі змінами (а.с.100 т.2) з урахуванням вказаних зауважень Міністерства палива та енергетики України, а саме:

- проведено аналіз виробничої і фінансової діяльності підприємства на момент ведення процедури санації та в процесі проведення санації (розділ 4);

- у розділах 7-9 розширено перелік заходів з відновлення платоспроможності боржника, визначені джерела погашення кредиторської заборгованості як за рахунок реалізації майна, не задіяного у в основному виробничому процесі (зокрема - головного корпусу на ЦОФ «Дзержинська» за погодженням з комітетом кредиторів), так і за рахунок стягнення дебіторської заборгованості (із визначенням її обсягів, орієнтованих періодів погашення та черговості відповідних заходів).

Допрацьований план санації було направлено разом із супровідним листом (а.с.9 т.3) на узгодження до Міністерства палива та енергетики України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.08.2004р. (а.с.75 т.1) у справі №32/7б затверджено план санації ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення» (а.с.а.с.129-159 т.2), схвалений комітетом кредиторів відповідно до протоколу №5 від 14.07.04. (а.с.а.с. 87-88 т.2). Означена ухвала суду у встановленому законом порядку не оскаржена, відповідно до положень. ст. 85 господарського процесуального кодексу України, набула законної сили та є чинною.

21.08.2004р. до Господарського суду Донецької області в межах розгляду справи №32/7б від Міністерства палива та енергетика країни надійшов лист №05/12-1821 (а.с.а.с.62-63 т.3), у якому зазначалось про повідомлення керуючому санацією ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення» Несторенко Л.А. про непогодження Мінпаливенерго плану санації цього підприємства, оскільки у ньому відсутній перелік майна підприємства - боржника, що передбачається реалізувати для погашення кредиторської заборгованості та відсутність експертної оцінки майна підприємства-боржника, що пропонується для продажу.

Відповідно до розділу 7 затвердженого плану санації основними заходами по відновленню платоспроможності боржника слід визнати продаж частини майна боржника (будівля головного корпусу, автомобіль, електропобутових приборів) на загальну суму близько 1,5 млн. грн. Продаж мана повинен здійснюватись відповідно до законодавчими актами з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зі строком виконання ІІІ квартал 2004р.

Рішеннями комітет кредиторів, оформленими протоколом зборів від 25.10.2004р. (а.с.а.с.70, 71 т.1), встановлено:

- реалізувати будівлю головного корпусу, приналежного ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення», що підлягає відчуженню згідно Плану санації останнього, через державну госпророзрахункову установу Агентство з питань банкрутства за вартістю згідно експертної оцінки (а.с.а.с.79, 80 т.1), що становить 1489200грн. разом з ПДВ і - 1241000грн. без ПДВ;

- здійснити реалізацію цією будівлі шляхом проведення конкурсу;

- делегувати до конкурсної комісії кандидатів від членів комітету кредиторів представників ТОВ «Вуглепродукт» і ТОВ «Енергоімпекс»;

- скоротити строк подання заявок на участь в конкурсі до 10 днів.

Приналежність вказаної будівлі Відповідачу 3 до моменту проведення конкурсу на праві повного господарського відання підтверджується реєстраційним посвідченням, оформленим ще 12.12.2002р. (а.с.77 т.1) та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.78 т.1).

Засіданням конкурсної комісії з продажу активів ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення», відповідно до Протоколу від 26.10.2004р. №1 (а.с.а.с.27-28 т1), було затверджено, серед іншого, наступні умови:

- провести конкурс з продажу активів ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення» через 10 днів після публікації інформації про продаж в газеті «Голос України;

- переможець конкурсу повинен після укладання договору купівлі-продажу сплатити суму придбаного майна у встановлені строки з урахуванням ПДВ;

- переможець конкурсу повинен самостійно укласти відповідні договори на користування землею, електроенергією, водою та іншими комунальними послугами;

- розмір гарантійного внеску визначається на підставі п.1.2 Порядку та складає 5% початкової ціни майна, що виставляється на продаж.

26.10.2004р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 3 було укладено договір №03/84 (а.с.67-68 т.1) для надання послуг у підготуванні та проведенню продажу активів в рахунок погашення заборгованості податкового боргу боржника в процедурах банкрутства по конкурсу.

В офіційному друкованому виданні «Голос України» № 204 (3454) 30.10.2004р. (а.с.31 т.1) було розміщено повідомлення про проведення конкурсу з продажу активів ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення»: будівля головного корпусу ЦЗФ, яка розташована за адресою: місто Дзержинськ, вулиця Леніна, 11, площа - 19 710,1 кв. м., 1952 р., початкова ціна - 1241000,00 грн., без ПДВ. Повідомлено, що конкурс відбудеться після 10 календарних днів із дня публікації інформації - 09.11.2004р.

09.11.2004р., згідно протоколу №2 (а.с.а.с.29, 30 т.1), відбулось засідання конкурсної комісії з продажу активів ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення» на якому було розкрито конверти наданих пропозицій Відповідача 2 (а.с.110 т.1) та ТОВ «Ісіда» (а.с.83 т.1), за результатами розгляду яких переможцем було визнано Відповідача 2 та зобов'язано керуючого санацією укласти договір купівлі - продажу з вказаним переможцем за ціною -1 303 050,00 грн. без ПДВ.

За результатами проведених торгів 15.11.2004р. між Відповідачем 2 (Покупець) та Відповідачем 3 (Продавець) укладено договір купівлі-продажу (а.с.а.с.32-34 т.1), відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю будівлю головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Дзержинськ, вул. Леніна, 11, на відповідний земельний ділянці, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у договорі. Означений договір посвідчено приватним нотаріусом Дзержинського міського нотаріального округу Донецької області Іваненко А.М. 15.11.04. Крім того, Відповідачем 2 було повністю сплачено вартість майна (а.с.а.с.6-9 т.4) та оформлено право власності на придбане майно, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності №5498116 від 18.11.2004р. (а.с.а.с.10,11 т.4).

03.02.2006р. Господарським судом Донецької області за результатами розгляду клопотання комітету кредиторів (а.с.179 т.3) згідно рішення останнього, оформленого протоколом зборів від 10.01.2006р. (а.с.а.с.176-178 т.3), було винесено ухвалу по справі №32/7б (а.с.а.с.195,196 т.3), якою затверджено звіту керуючого санацією Нестеренко Л.А. (а.с.а.с.182-188 т.3), припинено процедуру санації ВАТ "ДХК "Донбасвуглезбагачення" м. Донецьк та припинено провадження по справі № 32/7Б про банкрутство ВАТ "ДХК "Донбасвуглезбагачення", м. Донецьк

При цьому, листом від 02.02.2006р. за № 01/02-03/-473 Міністерство вугільної промисловості України повідомило суд про відсутність заперечень проти припинення провадження у справі №32/7б про банкрутство Відповідача 3 у зв'язку з повним задоволенням вимог конкурсних кредиторів.

20.02.2012р. до Прокуратури Донецької області звернувся народний депутат України Шкіря І.М. (а.с.а.с.123-125 т.2), щодо необхідності проведення перевірки та надання оцінки законності продажу майна ДВАТ «ЦЗФ «Дзержинська» до ТОВ «Енергоімпекс», здійснення чого було доручено Прокурору м. Донецька (а.с.а.с.126-128 т.1)

Прокурором міста Донецька було проведено перевірку додержання вимог законодавства при відчуженні майна ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення», результати якої оформлені довідкою від 16.07.2012р. (а.с.а.с.119-122 т.3), з урахуванням яких Прокурор звернувся із розглядуваним позовом до суду.

Позивач і Треті особи своєї позиції до відома суду не довели і передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України права не скористались.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав, наведених вище. Як вбачається із змісту постанови Господарського суду Донецької області від 30.11.2011р. Відповідача 3 в межах справи про банкрутство №42/50б було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо нього (а.с.а.с.160, 161 т.1)

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог позовної заяви, оскільки заявлені вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами, адже спрямовані на відновлення права державної власності на реалізоване в межах санації майно Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення», зважаючи на що суд застосовує положення ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у захисті інтересів держави в особі визначеного Прокурором органу відносно спірного майна, порушених, на думку заявка, шляхом проведення торгів, оформлених протоколом №2 від 09.11.2004р., укладанням спірного договору купівлі-продажу №5408 від 15.11.2004р. будівлі головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м., які у сукупності опосередковують незаконне відчуження державного майна.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Поряд із цим, відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи у тому числі - за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави. Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначене процесуальне право прокурора на позов відповідає його повноваженням, закріпленим ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" і завданням органів прокуратури, визначеним ст.121 Конституції України.

За змістом ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття судом позовної заяви прокурора, визначений ним орган набуває статусу позивача. Отже, огляд діючого законодавства вказує на необхідність, окрім наведеної вище сукупності умов, для задоволення позову прокурора також і наступних елементів:

- наявність у визначеного позивача статусу органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- наявність порушення (загрози порушення) державних інтересів.

Слід зауважити, що хоча за змістом позовної заяви Прокурор наголошував на захист інтересів держави в особі: Міністерства палива та вугільної промисловості України - як власника майна, що було відчужене, і Фонду державного майна України - як органу приватизації майна державних підприємств, останнього у якості позивача Прокурором не був визначений.

Наразі, як було встановлено судом, оскаржувані Прокурором торги проводилися і спірний договір укладався в стадії санації Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення» в межах справи №33/7б, провадження у якій було припинено внаслідок погашення вимог всіх кредиторів.

Отже, оскільки процедура ліквідації Відповідача 3 була запроваджена в межах іншої справи про банкрутство №42/50б і оспорювані торги та договір не мають відношення до такої процедури ліквідації, остільки посилання Заявника на положення ч.1 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з метою обґрунтування здійснення певних функції у спірних правовідносинах Фондом державного майна України, а отже - і наявність порушеного державного інтересу останнього, судом відхиляються як юридично необґрунтовані.

Поряд із цим, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів прийняття відносно Відповідача 3 на момент складання протоколу №2 від 09.11.2004р. або укладання спірного договору купівлі-продажу №5408 від 15.11.2004р. рішення про приватизацію чи про укладання договору оренди державного майна (цілісного майнового комплексу) в контексті яких Фонд державного майна України або його територіальні органи за змістом ст.5 Закону України «Про Фонд державного майна України» і здійснює функції держави, суд дійшов висновку про відсутність в розглядуваному випадку будь-яких порушень інтересів держави в сфері, віднесеної до компетенції Фонду державного майна України.

В свою чергу, оскільки позов спрямований на відновлення державної власності на майно, яке було зареєстроване за Відповідачеві 3 на праві господарського відання, і функції власника по відношенню до якого у розумінні ст.136 Господарського кодексу України та ст.6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» здійснював саме орган управління - правопопередник Позивача згідно п.п.1,5 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» N 1085/2010 від 09.12.2010р., суд вважає правомірним визначення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ позивачем в розглядуваній справі виключно в силу здійснюваних функцій.

Дійсно, встановлені на підставі наявних матеріалах справи обставини не дають підстав для висновку про наявність порушення державних інтересів і в сфері повноважень органу управління колишнього володільця спірного майна Відповідача 3, з огляду на таке:

Відносно оспорюваних торгів з реалізації активів Відповідача 3, оформлених протоколом №2 від 09.11.2004р., позиція суду полягає в такому:

За своїм змістом означений протокол утвореної на виконання п.3.1.5. укладеного між Відповідачами 1, 3 договору №03/84 від 26.10.2004р. конкурсної комісії опосередковує рішення, прийняте колегіальним органом, утвореним представниками Відповідача 1, Третьою особою 1 і кредиторами Відповідача 3, який (колегіальний орган) не є самостійною юридичною особою або органом будь-якого із залучених до справи Відповідачів, а отже - і не може цей орган мати самостійного статусу відповідача у справі у розумінні ст.ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлює висновок про неналежність висування позовної вимоги щодо визнання недійсним протоколу засідання конкурсної комісії №2 від 09.11.2004р. до наявних Відповідачів та можливість її формулювання як способу захисту у розумінні ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

В свою чергу, заперечення Прокурором законності результатів самого конкурсу з продажу актів та укладеного договору купівлі-продажу №5408 від 15.11.2004р. судом відхиляється з огляду на таке:

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач 1 безпосередньо не є стороною, або вигодонабувачем чи зобов'язаною особою за спірним договором або учасником конкурсу, що у світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків, і ч.3 ст.1154 Цивільного кодексу України відносно визначення права заінтересованої сторони оскаржити результати конкурсу, зумовлює висновок суду про те, що спірні конкурс та договір безпосередньо не впливає на права та обов'язки Позивача.

Проте, зважаючи на статус Позивача - засновника, власника 100% акцій Відповідача 3 і органу, що здійснює функції майна власника державного майна відповідної галузі - можливість оспорювання законності спірної угоди і конкурсу саме з точки зору інтересів Позивача цілком узгоджується із ч.3 ст.215, ч.3 ст.1154 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Прокурором підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 3 п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., останній стверджує, що спірні конкурс і договір є недійсним, оскільки при приведені конкурсу, за наслідками якого і був укладений договір:

- був безпідставно застосований Порядок продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства, затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 07.06.2001р. №123 (далі - Порядок);

- недотримані вимоги п.п.2.3., 2.4. такого Порядку щодо строку публікації оголошення до початку конкурсу та змісту такого оголошення;

- невраховані наявність заперечень та відсутність погодження плану санації з боку Позивача,

що у сукупності зумовило незабезпечення конкурентного способу продажу державного майна у відповідності до приписів ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Втім, суд вважає означені доводи юридично неспроможними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, адже:

По-перше, твердження про безпідставність застосування Порядку взагалі та одночасне висування претензій щодо порушення його положень є взаємовиключними;

По-друге, дійсно, в межах справи про банкрутство №33/7б у Відповідача 3 не було конкурсних кредиторів, чий статус зумовлював би імперативне застосування всіх положень Порядку згідно його п.1.1. Водночас, врахування цим Порядком положень законодавства про приватизацію, в контексті якого мала відбуватися реалізація Відповідача 3 згідно положень розділу 7 Плану санації (з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») зумовлювало правомірність застосування його процедур згідно самостійного вибору Відповідача 1 і 3 та комітету кредиторів останнього.

По-третє, відсутність імперативного обов'язку з дотримання всіх приписів Порядку, а також положення ч.2 ст.18, ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (підлягають переважному застосуванню як спеціальні норми), що визначають регламентацію продажу частини майна боржника в стадії санації саме Планом санації, встановлення в розділі 9 останнього положення, згідно якого продаж спірного майна здійснюється саме за погодженням комітету кредиторів, дозволяють суду дійти однозначного висновку про правомірність визначення комітетом кредиторів Відповідача 3 способу продажу і строку подання заявок тощо. В свою чергу, здійснена публікації оголошення про конкурс містить визначення всіх необхідних умов як для його проведення, так і для належної ідентифікації об'єкту відчуження.

По-четверте, за змістом ч.5 ст.18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погодження плану санації з відповідним органом управління є процедурою, що передує його затвердженню судом. Наразі, як вбачається з наданих матеріалів справи, керуючим санацією в межах справи №33/7б були вжиті належні заходи для погодження плану санації з Позивачем, адже остаточна редакція такого Плану враховує висловлені останнім зауваження.

Втім, у будь-якому разі, згідно вказаної норми план санації боржника затверджується ухвалою господарського суду. Водночас, за змістом ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України ухвали та постанови, у формі яких приймаються акти в межах справи про банкрутство, віднесені до судових рішень.

Як встановлено ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими, а згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права для національних судів, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007), на чому справедливо наголошує Відповідач 2.

В п. 2.6. Рекомендації від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Президією Вищого господарського суду України зокрема вказано, що під час провадження у справі про банкрутство господарським судом виносяться не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження тощо), але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо).

Беручи до уваги, що ухвала Господарського суду Донецької області від 17.08.2004р. про затвердження Плану санації є чинною (слід наголосити, що органи прокуратури були учасниками справи №33/7б - а.с.а.с.137, 138 т.1), обов'язковість визначених ним заходів, на виконання яких і були проведені спірні торги та укладений розглядуваний договір купівлі-продажу, визначається загально обов'язковим статусом самої ухвали і не може бути піддана сумніву в межах цієї справи, у тому числі - з мотивів заперечень Позивача, за умов її чинності (ухвали).

По-п'яте, участь в спірному конкурсі двох учасників та здійснення продажу спірного майна переможцю за ціною, що перевищує стартову (згідно експертної оцінки), спростовує твердження Прокурора про неконкурентний спосіб продажу і вказує про дотримання вимог ч.3 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

По-шосте, висловлення Позивачем погодження із припиненням провадження у справі №33/7б саме через задоволення вимог конкурсних кредиторів, яке відбулося за рахунок коштів, отриманих від реалізації спірного майна, достатньою мірою вказує і на відсутність порушення внаслідок такого продажу інтересів визначеного Прокурором Позивача.

Отже, за відсутністю належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів порушення фактом проведення спірного конкурсу та вчинення спірного договору інтересів держави в особі Позивача або вимог ст.203 Цивільного кодексу України в контексті наведених Прокурором підстав, суд відхиляє відповідні позовні вимоги.

Стосовно визнання за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України права власності на майно, реалізоване за спірним договором, позиція суду полягає в такому:

З огляду на обраний Прокурором спосіб захисту в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки відносно цієї вимоги насамперед є наявність у державі в особі Позивача права власності на спірне, яке (право) порушується (не визнається або оспорюється) Відповідачами.

Втім, як було встановлено судом, права держави і Відповідача 3 відносно такого майна припинилися у розумінні ст. 346 Цивільного кодексу України внаслідок укладання спірного договору купівлі-продажу від 15.11.2004р., щодо якого суд не знайшов підстав для визнання його недійсним. Відтак, з огляду на встановлені ст.ст.204, 328 Цивільного кодексу України і не спростовані у належному порядку презумпції правомірності означеного правочину та правомірності добросовісного набуття Відповідачем 2 права власності на спірне майно, Позивач не момент подання розглядуваного позову і прийняття цього рішення не мав жодних правових підстав для здійснення функцій власника спірного майна від імені держави. Відсутність захищуваного права державної власності унеможливлює і його порушення та, як наслідок, зумовлює відмову у задоволені цієї вимоги.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог до наявних відповідачів саме через відсутність фактів порушення з їх боку в контексті приведених Прокурором підстав, суд не розглядає питання про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Відхилення позовних вимог зумовлює і відмову у задоволені викладеного у позові клопотання про вжиття забезпечувальних заходів, адже за відсутністю необхідності вчинення будь-яких дій з примусового виконання цього рішення, запровадження забезпечення не відповідає меті їх встановлення, визначеної ст.66 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки Заявник позову у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору судові витрати в межах цієї справи не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 29, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Прокурора міста Донецька в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ до Державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства», м. Київ в особі філії Державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства в Донецькій області», м. Донецьк (ідентифікаційний код 26252727), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 309623337) та Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення», м. Донецьк (ідентифікаційний код 0017664) про визнання недійсними конкурсу з продажу активів ВАТ «ДХК Донбасвуглезбагачення», оформлений протоколом від 09.11.2004р. №2 недійсним; визнання недійсним протоколу засідання №2 від 09.11.2004р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу №5408 від 15.11.2004р. будівлі головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м.; визнання за державою в особі Позивача права власності на будівлю головного корпусу загальною площею 19710,1 кв.м., яка знаходиться за адресою : м. Дзержинськ Донецької області, вул. Леніна, 11.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.09.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2012р.

Суддя Попков Д.О.