Постанова № 26056699, 11.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 вересня 2012 р. № 2-а- 7260/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Зеленькова О.В.

представників : позивача -Калініної О.Ю., відповідача -Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНОТЕХ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОНОТЕХ" , з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 р. №0000022242.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач, проти позову заперечував, з посиланням на матеріали перевірки та письмові заперечення. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що платником податків завищено податковий кредит з ПДВ внаслідок порушення вимог п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: неправомірно віднесено на розрахунки з Державою по податку на додану вартість податкові накладні, котрі виписані ТОВ "Валета" за господарськими операціями в межах нікчемних правочинів, що в дійсності не відбулись, оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову, з підстав зазначених в запереченнях на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОНОТЕХ" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в органах державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "ІОНОТЕХ" щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень 2012 року, про що було складено акт від 11.05.2012 року № 542/22-417/23763410.

На підставі висновків акту перевірки Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0000022242 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 107865,00 грн. у тому числі за основним платежем 86292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21573 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки від 11.05.2012 року № 542/22-417/23763410 висновки відповідача про порушення п.п. 14.1.179, 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ТОВ "ІОНОТЕХ" занижено податковий кредит в січні 2012 року на суму 86292 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених у межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України"передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Такі висновки суду ґрунтується на наступному. Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати в податковому обліку мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши обставини реальності здійснення позивачем господарських операцій, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд зазначає наступне.

Згідно з матеріалами справи між ТОВ "ІОНОТЕХ" (як покупцем) та ТОВ "Валета" (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу №64 від 01.11.2011 року, предметом договору є електротехнічні виробі радіоелементи та комплектуючі (далі - товар) згідно заявкам «Покупця». (а.с. 57 )

Ціна, асортимент та кількість товарів який поставляється, зазначені в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору). Якість товару, який поставляється повинна відповідати держаним та галузевим стандартам (п. 1.3 договору). Загальна сума товару, який поставляється, попередньо визначена сторонами у сумі 600000,00 грн. в т.ч. ПДВ 100000,00 грн. Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2011 року. (п. 4.1 договору)

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОНОТЕХ" отримало від ТОВ „ВАЛЕТА" видаткові та податкові накладні, які було включено до складу податкового кредиту за період січень 2012 року (а.с.58-77) Розрахунки за договором проведені у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями. (а.с. 79-96)

Суд відзначає, що додані позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних № 1 від 03.01.12р., № 8 від 04.01.12р., 10 від 05.01.12р., № 14, № 15 від 06.01.12р., № 18 від від 10.01.12р., № 26 від 11.01.12р., № 29 від 12.01.12р., № 46 від 17.01.12р., № 109 від 31.01.2012р. не містять даних про місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та осіб, які їх склали, що позбавляє можливості ідентифікації вказаних осіб. Отже такі документи оформлені всупереч вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні "та не можуть слугувати законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ через зазначені дефекти, допущені при їх складанні.

Оскільки податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, отже проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством, договором укладеним між сторонами та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

В судовому засіданні 31.07.2012р. представником позивача Малаховою Ю.А. було надано пояснення, що товар доставлявся автомобільним транспортом з залученням перевізника в особі фізичної особи підприємця, товарно - транспортні накладні будуть надані в наступне судове засідання, причини неподання таких товарно - транспортних накладних до податкового органу, які були витребувані письмовим запитом від 02.04.2012р. не зазначила та товарно - транспортні накладні в подальшому до суду не надала. (а.с.117)

З цього приводу суд відмічає, що відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

В силу абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом ст.44 Податкового кодексу України. До суду не подано товарно - транспортних накладних або дорожніх листів, що підтверджують факт транспортування товару.

В судових засіданнях 29.08.12р. та 11.09.2012р. представник позивача Калініна О.Ю. пояснила, що оскільки об'єм продукції отриманої від ТОВ „ВАЛЕТА" складає невелику сумку, то товар був отриманий директором у м. Київ під час її перебування там, тому товарно - транспортні накладні не оформлювалися.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична адреса ТОВ „ВАЛЕТА" м. Київ, вул. Героїв Дніпра, б. 7, а ТОВ «Іонотех» м. Харків вул. Полтавський шлях б. 123.

Відповідно до п. 1 Розділу І Наказу Мінфіну від 13.03.1998, № 59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" (далі - Наказ № 59) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком до цієї Інструкції. (п.4 Розділу 1 Наказу № 59)

Згідно п. 1 Розділу ІІ Наказу № 59 направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

До суду не подано доказів перебування директора ТОВ "ІОНОТЕХ" Серебрянської О.В. у відрядженні в м. Києві, з пояснень в судовому засіданні представника позивача вбачається, що такі документи на підприємстві відсутні. При цьому суд зазначає, що як вбачається з наданих до суду видаткових накладних, в період з 03.01.12р. - 06.01.12р., з 10.01.12р.-12.01.12р. відвантаження товару здійснювалось щоденно, що відповідно обумовлює щоденне відрядження директора до м. Київ. З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем не подано до суду доказів перебування директора ТОВ «Іонотех» в м. Київі та отримання вказаного товару.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року "Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів" (далі -Наказ № 2) з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються: форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку; порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат (п.1.4 Наказу № 2)

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами. (п.3.1 наказу № 2)

Типові форми надходження запасів на підприємство затверджено Наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р. "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", серед яких журнал обліку вантажів, що надійшли (форма N М-1), акт про приймання матеріалів (форма N М-7) та інші.

Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. (п.3.6 Наказу)

Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею). (п.3.8 Наказу № 2)

Позивачем не подано до суду документів, що свідчать про приймання товару, а саме товарно - транспортних накладних або за їх відсутності складання акту про приймання матеріалів.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги приписи ст.86 КАС України, якими передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Отже, судом у ході розгляду справи встановлено, що представники позивача, ТОВ "Іонотех", в судових засіданнях давали суперечливі та взаємовиключні пояснення стосовно обставин транспортування товару у спірних правовідносинах від ТОВ "Валета"до ТОВ "Іонотех".

Позивачем не надано будь-яких відомостей щодо місця його зберігання та осіб, що здійснювали вантажно-розвантажувальні роботи.

Крім того суд зазначає, що договір купівлі-продажу №64 від 01.11.2011 року, укладений між ТОВ „ВАЛЕТА" та ТОВ "ІОНОТЕХ", не містить ціни, кількості та асортименту товару. Згідно п. 1 цього договору поставка здійснюється згідно заявок покупця. Відповідно п. 1.3 цього договору якість товару, який поставляється повинна відповідати держаним та галузевим стандартам. Судом були витребувані документи, що підтверджують якість товару та погодження асортименту, ціни, кількості товару. Однак до суду не подано доказів наявності таких заявок та документів, з пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що такі документи у підприємства відсутні.

Оглянувши витяг з журналу реєстрації довіреностей, суд зазначає, що в ньому містяться не засвідчені у встановленому порядку виправлення в графі «№ довіреності», відсутній хронологічний порядок їх видання, оскільки як вбачається з журналу спочатку видані довіреності від 05.01.12р., а потім видані довіреності від 03.01.12р., відсутній запис про видачу довіреності для отримання товарно - матеріальних цінностей за видатковою накладною № 109 від 31.01.12р. (а.с. 159-160) При цьому суд зауважує, що в видатковій накладній № 109 від 31.01.12р. також відсутнє посилання на номер та дату довіреності за якою отриманий товар. (а.с. 77)

Також суд зазначає, що станом на момент виписки довіреності від 03.01.2012 року на отримання товару за видатковими накладними виписаними в період з 04.01.12р. по 06.01.12р. та довіреності від 10.01.12р. на отримання товару за видатковими накладними виписаними в період з 11.01.12р. по 17.01.12р. між сторонами договору не було погоджено асортимент, кількість товару який підлягав отриманню, таких доказів до суду не подано, з пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні вбачається, що будь-які інші документи до цього договору не складались. Отже відсутність погодженого між сторонами асортименту та кількості товару на момент виписування довіреностей, свідчить про неможливість заповнення довіреності на отримання такого товару у відповідному асортименті та кількості за видатковими накладними виписаними у часі пізніше.

З акту перевірки вбачається, що станом на 01.01.2012р. по бухгалтерському рахунку 631 рахується кредиторська заборгованість ТОВ «Іонотех» перед ТОВ «Валета» в сумі 226074 грн. В січні ТОВ «Іонотех» проведено розрахунки з ТОВ «Валета» у сумі 166174 грн. та станом на 01.02.2012р. рахується кредиторська заборгованість в сумі 517749,00 грн. Доказів, що спростовують зазначені обставини позивач до суду не подав, отже суд приходить до висновку, що в січні 2012 року ТОВ «Іонотех» не проводились розрахунки за отриманий товар в січні 2012 року, за яким було сформовано податковий кредит.

Таким чином , наявність поставок товарів від ТОВ „ВАЛЕТА" підприємству -покупцю, не підтверджено.

Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного позивач не надав документів до суду по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання товару, документів, що засвідчують транспортування, якість товар, перебування директора у м. Київ в зазначений період.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Також судом не приймається до уваги посилання позивача про використання отриманого товару в подальшій господарській діяльності, шляхом передачі товару АТ «Юніті» за договором № 12/122 від 12.12.11р., з огляду на наступне.

Згідно п.1.1 договору № 12/122 від 12.12.11р. виконавець (ТОВ «Іонотех») зобов'язується здати Замовнику (АТ «Юніті»), а останній прийняти та оплатити комплект модулів для чотирьох приборів «РЗА-Тестер 091» для відкладки обладнання релейного захисту автоматики у відповідності до Технічного завдання, Відомості виконання та протоколу погодження ціни, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4 технічного завдання строк виконання робіт наведений у відомості виконання, кожний виготовлений комплект модулів передається за накладною. (а.с.101-103)

Відповідно до відомості виконання встановлений строк виконання робіт з 12.12.11р. по 12.01.12р., а згідно накладної ТОВ «Іонотех» на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів вбачається, що вона складена 12.01.2012р., тобто в останній день виконання таких робіт. (а.с. 140) Доказів передання виготовлених комплектів модулів до суду не подано.

Згідно п. 2.6 та п. 3.1 договору № 12/122 від 12.12.11р. передбачено що замовник купує за свій рахунок та поставляє виконавцю по специфікації комплектуючі для виготовлення продукції. Допускається за погодженням сторін часткове придбання комплектуючих Виконавцем. Вартість робіт складає 392000,00 грн, ПДВ - 78400,00 грн. всього на суму 470400,00 грн.

Вартість придбаного товару для виконання таких робіт згідно документів складає 385820,00 грн. без ПДВ, що дорівнює вартості робіт погодженої сторонами, яка повинна була бути виконана з матеріалів замовника. Доказів щодо зміни вартості таких робіт до суду не подано та з пояснень позивача такі документи відсутні.

З огляду на викладені вище обставини, котрі були встановлені судом у ході розгляду справи і підтверджені витребуваними судом від позивача на виконання вимог ст.11 КАС України і приєднаними до справи документами, суд зазначає, що існування будь-якої потреби в укладанні позивачем, ТОВ "Іонотех"правочинів з ТОВ "Валета", АТ «Юніті», обумовленої діловою метою та наміром отримання прибутку, матеріалами справи не підтверджено.

Таким чином, суд не знаходить підстав для висновку про те, що правочини були укладені позивачем, ТОВ "Іонотех", у межах звичайної господарської діяльності, спрямовані на досягнення реальної мети і об'єктивно були потрібні позивачу для організації господарської діяльності з метою одержання прибутку. Відтак, спірні правочини не можуть бути визнані судом законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на сукупність встановлених у ході розгляду справи обставин спірних взаємовідносин, суд доходить висновку про те, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, позаяк факт реальності господарських операцій між ТОВ "Іонотех"та ТОВ "Валета"не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд не знаходить в матеріалах справи жодних фактичних даних на підтвердження доводів позивача про відсутність в діяльності ТОВ "Іонотех" порушень п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення ДПІ при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення прав та охоронюваних законом інтересів суб'єкта господарювання, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Відповідно до ст.160 КАС України, зважаючи на складність у викладенні повної постанови суду, пов'язаної з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити її вступну та резолютивну частини.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНОТЕХ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подачі апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2012 року.

Суддя Волошин Д.А.