Постанова № 26056514, 19.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 вересня 2012 р. № 2-а- 9536/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 10.08.2012 року № 0001141720, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача за довіреністю Гнатченко О.О., Голяк С.М., проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваного рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 03.08.2012 року було складено акт перевірки № 1403/1720/НОМЕР_2, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 138.4 ст.138, п.177.4, пп. 177.5.1, пп.177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України, що на думку податкового органу, призвело до завищення позивачем валових витрат у 2011р. на суму 23 006 541 грн. (без ПДВ), внаслідок чого було донараховано податку з доходів фізичних на суму 3 920 936грн.;

- встановлено не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій за вересень, жовтень, листопад 2011 року між СТОВ "Дружба" та ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 4 522 571грн., у тому числі у вересні 2011р. - 1 960 000грн., у жовтні 2011р. - 583 000грн., у листопаді 1 979 571грн.

Як наслідок відсутній був факт реального здійснення господарських операцій на загальну суму податкових зобов'язань 5 029 895грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.08.2012 року № 0001141720, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальну суму 4901170,00 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

За матеріалами справи судом встановлено, що підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача є відсутність факту реального вчинення господарських операцій з СТОВ "Дружба" у періоді, що перевірявся.

До такого висновку відповідач прийшов на підставі акту від 16.12.2011 року № 2262/23-0-33/00707219, складеного Нововодолажською МДПІ, про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки СТОВ "Дружба" з питань підтвердження взаємовідносин з ПП "Облпромінструмент" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року і доповнення до акта від 16.12.2011 року № 2262/23-0-34/00707219 та акту від 07.07.2012 року № 574/22-0-34/00707219 про результати проведення документальної позапланової перевірки СТОВ "Дружба" з питань правильності декларування ПДВ за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року, відповідно до яких СТОВ "Дружба" за період 2011 року та січень-травень 2012 року самостійно не використовувало землі у господарській діяльності (вирощування сільськогосподарських культур), яка була передана в суборенду ТОВ "АПК Докучаївські чорноземи", у зв'язку з відсутністю необхідної кількості працівників та власної сільськогосподарської техніки не могло самостійно обробляти землі, що знаходяться у його користуванні. ПП "Облпромінструмент" в свою чергу не мало змоги надавати послуги для СТОВ "Дружба" у зазначеному періоді, оскільки відсутня була необхідна кількість працівників та власна с/господарська техніка та підприємство зареєстровано було на особу, яка не мала відносин до господарської діяльності підприємства, на що суд зазначає наступне.

Так, при судовому розгляді встановлено, що між позивачем та СТОВ "Дружба" було укладено договір поставки продукції (соняшника) № 10/09-11 від 13.09.2011 року.

Умови даного договору щодо поставки товару та його оплати були виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджено наданими первинними документами, а саме: реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, банківськими виписками, договорами поставки, договорами оренди транспортних засобів, договором зберігання тощо.

Окрім того, суд звертає увагу, що жодного порушення податкового законодавства з боку ФОП ОСОБА_1 в акті перевірки від 03.08.2012 р. не зафіксовано.

Суд зазначає, що за формою та змістом первинні документи, складені ФОП ОСОБА_1 та СТОВ "Дружба", відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів. Дефектів форми, змісту або походження зазначені первинні документи не мають, вимогам закону відповідають. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно діючого законодавства спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, немає правових підстав для неврахування цих документів як належних доказів дійсності вчинених правочинів.

Також суд зазначає, що акт перевірки від 03.08.2012 р. не містить посилання на відсутність вказаних первинних документів, як і не стверджувалось податковим органом про невідповідність відомостей, зазначених в цих документах, фактичним обставинам справи, а тому правових та фактичних підстав для неприйняття цих документів як доказів дійсності виконання угод податковий орган не мав.

Отже, доказів укладання позивачем та його контрагентом нікчемних правочинів в акті перевірки від 03.08.2012р. не наведено, а тому підстав для донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в податкового органу також не було.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Водночас, суд звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України не передбачено право податкового органу при перевірці одного платника податків брати за основу акт перевірки іншого платника податків як підставу для встановлення порушень з боку першого.

Окрім того, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договір, який було укладено між позивачем та СТОВ "Дружба" на поставку продукції (соняшника) № 10/09-11 від 13.09.2011 року, визнаний судом недійсним.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем - з одної сторони та його контрагентом - з другої сторони, недійсним.

Що стосується порушення позивачем вимог статей 138, 175 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до завищення позивачем валових витрат у 2011 р. на суму 23 006 541 грн., то суд їх також вважає недоведеними та як такими, що спростовуються обставинами, які викладені вище.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідної сторони на лист директора СТОВ "Дружба" Абросимова А.Ю. від 07.12.2011 року за вих. № 07/121-1, адресованого Нововодолажській МДПІ, про те, що в 2011 році товариство вирощувало соняшник при сприянні ПП "Облпромінструмент" та протокол допиту директора ПП "Облпромінструмент" ОСОБА_6 в якості свідка в кримінальній справі від 11.06.2012 року про те, що він був підставною особою, як підстави для висновку податкового органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства, оскільки не надано доказів щодо наявності між цими обставинами причинного зв'язку.

При цьому відповідач не врахував те, що зазначені підприємства є юридичними особами та платниками ПДВ, зареєстрованими в установленому законом порядку і зворотє ним не доведеною. А тому правових підстав піддавати сумніву факт реальності здійснення господарських операцій позивача з СТОВ "Дружба" та останнього з ПП "Облпромінструмент" у суду не має.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - ДПІ у Московському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 10.08.2012 року № 0001141720, прийняте відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19.09.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.