Постанова № 26056301, 16.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 р. № 2а-5088/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Водолазcького В.Д.,

представник відповідача не з'явився,

третя особа не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до Львівської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

встановив:

Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з вказаним вище позовом до Львівської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 41 326 грн. 55 коп.

Підставами подання позову є невиконання відповідачем обов'язків застрахованої на випадок безробіття особи, внаслідок чого безпідставно отримано допомогу на випадок безробіття. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідач заперечень на адміністративний позов або заяви про визнання позову не подав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та одночасно належав до категорії зайнятого населення. Додатково пояснив, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У зв'язку з викладеним вище просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника до суду не надходило, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без її участі до суду не надходило, а тому суд ухвалив розглядати справу без її участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Львівський міський центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, який, відповідно п.п. 5 п. 2 ст. 12, п.п. 8, п. 1 ст. 31, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», здійснює контроль витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви від 16.10.2009 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, заяви про виплату допомоги, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ОСОБА_2 визнано безробітним та призначено допомогу по безробіттю з 16.10.2009 року на підставі наказу №НТ091016 від 16.10.2009 року.

Із вказаної вище заяви вбачається, що ОСОБА_2 на час її підписання про надання йому статусу безробітного не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та не займається трудовою діяльністю. Крім того, у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначив, що пенсії не отримує, права на отримання пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років немає.

Суд зазначає, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється державною службою зайнятості шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

При цьому, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення проводиться центром зайнятості шляхом звіряння наданої інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторах.

Відповідно до п.5 ч. 2ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п. 26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходи) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 Львівським міським центром зайнятості проведено перевірку з питань отримання доходу ОСОБА_2.

На підставі вказаної перевірки Львівським міським центром зайнятості виставлено претензію від 25.04.2012р. №2846/13 щодо відшкодування коштів у розмірі 41326,55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сума виплаченого ОСОБА_2 матеріального забезпечення по безробіттю становить 18637,65 грн. та сума виплачених соціальних послуг у розмірі 22688,90 грн., що підтверджується розрахунком позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, на посаді заступника голови з гуманітарних та організаційних питань Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради та був звільнений 08.10.2009р. відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

09.10.2009р. ОСОБА_2 зареєструвався у Львівському міському центрі зайнятості як такий, що шукає роботу та 16.10.2009р. йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги з безробіття відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Виплата допомоги по безробіттю нараховувалась на підставі довідки про середню заробітну плату від 20.10.2009р. № Д-36, яку видано Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради. У період перебування на обліку ОСОБА_2 отримував у центрі зайнятості матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема, виплата допомоги з безробіття проводилась за період з 09.11.2009р. по 20.09.210р. та складає 18637,65 грн.

Крім того, ОСОБА_2 надано соціальну послугу шляхом надання роботодавцю ТзОВ «Зірочка»дотації на створення додаткового робочого місця для працевлаштування ОСОБА_2 з 23.09.2010р.

У зв'язку з цим, Львівським міським центром зайнятості було надано роботодавцю ТзОВ «Зірочка»дотацію на працевлаштування безробітного ОСОБА_2 на посаду комерційного директора за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Львівським міським центром зайнятості укладено договір від 22.09.2010р. №135010092200151 для працевлаштування безробітного ОСОБА_2 з наданням дотації, укладеного з ТзОВ «Зірочка».

Згідно з вказаним договором, перерахування коштів здійснювалось у розмірі фактичних витрат на заробітну плату прийнятої за направленням центру зайнятості особи.

Судом встановлено, що дотація надавалась щомісячно протягом року у розмірі фактичних витрат на заробітну плату. Ці витрати включають основну та додаткову заробітну плату, визначену згідно з ч. 1,2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР. Сума виплаченої дотації з вересня 2010р. по вересень 2011р. становить 22688.90 грн.

Разом з тим, постановою Галицького районного суду м. Львова від 28.02.2011р. у справі №2а-79 поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника голови з гуманітарних та організаційних питань Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради з 08.10.2009р.

Згідно з розпорядженням від 14.10.2011р. ЛМГ № 759-к. поновлений на вказаній посаді, про що внесено запис у трудову книжку ОСОБА_2 від 26.08.2010р.

03.04.2012р. ОСОБА_2 повторно був зареєстрований в пошуках роботи у Львівському міському центрі зайнятості та 10.04.2012 надано статус безробітного.

Сума коштів, витрачених державною службою зайнятості за період 09.11.2009р. по 20.09.2010р. складає 18637,65 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять сім гривень 65 коп.). та з вересня 2010р. по вересень 2011р. складає 22688,90 грн. (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень 90 коп.).

Таким чином, сума коштів, витрачених Львівським міським центром зайнятості що підлягають поверненню відповідачем становить 18637,65 грн. + 22688,90 грн. = 41326,55 грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року №803-ХІІ, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Суд зазначає, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється державною службою зайнятості шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для виплати застрахованій особі матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих роботодавцем до державної служби зайнятості.

При цьому, перевірка достовірності даних, які є підставою для виплати їй матеріального забезпечення проводиться центром зайнятості шляхом звірки наданої інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторах.

Згідно з п. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 № 1533-III (надалі Закон № 1533-III) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавець зобов'язаний під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам органів Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки; подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про:

- прийняття на роботу працівників;

- розмір заробітної плати, використання робочого часу працівників, у тому числі прийнятих за направленням державної служби зайнятості з наданням роботодавцю дотації за рахунок коштів Фонду на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;

- виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю;

- використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р. № 1533-III достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р. № 1533-III із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, оскільки є рішення суду Галицького районного суду м. Львова від 28.02.2011р. у справі №2а-79, яке набрало законної сили і яким поновлено ОСОБА_2 на посаді, суд вважає що виплачена сума матеріального забезпечення та соціальних послуг підлягає стягненню з відповідача.

Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Ринок, 1 (код ЄДРПОУ -04055896) на користь Львівського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122 (код ЄДРПОУ -25555035) суму коштів у розмірі 41326 грн. 55 коп. (сорок одна тисяча триста двадцять шість гривень п'ятдесят п'ять копійок).

3. Судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 липня 2012 року.