Постанова № 26056261, 10.07.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/2562/12

"10" липня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мушія А. Б.,

прокурора -Горбачевської Л. Я.,

відповідача -ОСОБА_1,

за відсутності позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Прокурора Підгаєцького району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Підгаєцького району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 789,96 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не здійснено сплати у належному розмірі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період 2010 року. У зв'язку з цим на даний час за відповідачем рахується заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області зі сплати страхових внесків на суму 789,96 грн., яку прокурор, звернувшись до суду із даним позовом, і просить стягнути з відповідача як фізичної особи -підприємця, яка обрала особливий спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку, в судовому порядку.

Від Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області до судового засідання, призначеного на 10.07.2012 року, надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі його представника.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.07.2012 року, прокурор заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов, з викладених у ньому мотивів, посилаючись також на докази, які підтверджують те, що заявлена до стягнення сума заборгованості ОСОБА_1 перед Управлінням Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області -на час розгляду справи не перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби та в примусовому порядку з відповідача не стягується.

Відповідач, ОСОБА_1 надав суду письмові заперечення, в яких відповідач посилається на те, що не зобов'язаний здійснювати сплату заявленої в позові суми заборгованості по страхових внесках, оскільки у вказаний період він не отримував ніяких доходів від підприємницької діяльності, і подав заяву про її припинення. При цьому, відповідач посилається на те, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, на підставі якого, на думку відповідача, з нього безпідставно здійснюється стягнення страхових внесків, вступив в дію з 01.01.2011 року, а також зазначає про скрутний фінансовий стан та важке становище своєї сім'ї. В судовому засіданні, посилаючись на викладені в запереченнях міркування, просив суд у задоволенні вищезазначеного позову відмовити.

Заслухавши прокурора та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ДРФО - НОМЕР_1) -у 2010 році був зареєстрований як фізична особа -підприємець.

При цьому, у вказаний період відповідач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області, та відповідно, був платником страхових внесків -у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 №1058-ІV.

Відтак, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV - відповідач зобов'язаний був самостійно нараховувати (обчислювати) та сплачувати страхові внески.

Як видно із самостійно поданого відповідачем 15.03.2011 року до управління Пенсійного фонду звіту про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2010 рік, - відповідач самостійно визначив суму страхових внесків, яка мала бути сплачена ним у 2010 році, - у сумі 1041,96 грн., так, зокрема: за період з січня по травень -у розмірі по 31,50 грн. щомісячно та у період з липня по вересень 2010 року у розмірі по 294,82 грн. щомісячно.

З картки особового рахунку відповідача видно, що на рахунки управління Пенсійного фонду із вищезазначеної належної до сплати суми страхових внесків, надійшли сплачені відповідачем кошти лише у сумі 252,00 грн.

Проте, залишок заборгованості у розмірі 789,96 грн. (1041,96 грн. -252,00 грн.), всупереч вимогам ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач - не сплатив.

Таким чином, заявлена у позові сума заборгованості відповідача у розмірі 789,96 грн. (1041,96 грн. -252,00 грн.) розрахована з урахуванням здійсненої відповідачем часткової проплати, та, окрім цього, узгоджується вона, безпосередньо, і з визначеною відповідачем у самостійно поданому звіті належною до сплати сумою страхових внесків за 2010 рік.

Як встановлено судом у ході розгляду даної справи, у зв'язку із вищезазначеним, Управлінням Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області винесено вимогу №34-Ф, згідно якої станом на 01.11.2010 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати страхових внесків (доплати до мінімального внеску) становить 789,96 грн.

Вподальшому, згідно супровідного листа за вих.№4318/04 від 23.05.2011 року вказана вимога №34-Ф від 05.11.2010 року була надіслана на примусове виконання до відділу ДВС Підволочиського РУЮ.

Однак, як вбачається з листа начальника відділу ДВС Підгаєцького РУЮ за вих.№2820 від 03.07.2012 року, станом на час розгляду даної справи, - заявлена до стягнення у даній справі сума заборгованості з відповідача - ОСОБА_1 у примусовому порядку -не стягується та відповідний виконавчий документ про стягнення з відповідача вказаної суми на виконанні - не перебуває.

Будь-які доказі, які б свідчили про оскарження відповідачем вищезазначеної вимоги Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області №34-Ф від 05.11.2010 року чи суми визначеної в ній заборгованості, - в матеріалах справи відсутні, судом не встановлені та відповідачем у ході розгляду даної справи -не надані.

Тобто, станом на час розгляду даної справи за відповідачем рахується несплачена у добровільному порядку та не стягнута в примусовому порядку органом державної виконавчої служби, заборгованість по страхових внесках у сумі 789,96 грн.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Проте, з огляду на виникнення у відповідача вищезазначеної заборгованості до 01 січня

2011 року, а також враховуючи норми пункту 7 розділу VIII вищезазначеного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості та визначало на у той період порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, - тобто, норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003 року, Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Як вже було зазначено вище, відповідачем у 2010 році обрано особливий спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку. Крім того, відповідач одночасно є також страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого, у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», покладено обов'язок самостійно нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV - страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для відповідача базовим звітним періодом - є квартал.

За змістом частини 2 Указу Президента України, від 03.07.1998, № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»- суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують щомісяця єдиний податок, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. З єдиного податку 42 відсотки складає внесок до Пенсійного фонду України.

Згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№2461-VI від 08.07.2010 року та абзацу 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV -фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV - мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, а також ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№2154-VI від 27.04.2010 року - мінімальний розмір заробітної плати становив: з 01 липня 2010 року -888,00 грн., з 01 жовтня 2010 року -907,00 грн., з 01 грудня 2010 року -922,00 грн.

У відповідності до абзацу 6 пункту 4.7 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»№21-1, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків: для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 -2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, - 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Під час розгляду даної справи встановлено, що враховуючи відповідні зміни до законодавства та введені з липня 2010 року вищезазначені розміри мінімального страхового внеску, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка множиться на 33,2 %, - відповідач самостійно здійснив правильний розрахунок у страхових внесків на суму 1041,96 грн., яка підлягала сплаті ним у 2010 році до Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області, а саме: за період з січня по травень -у розмірі по 31,50 грн. щомісячно та у період з липня по вересень 2010 року у розмірі по 294,82 грн. щомісячно (888,00 грн. х 33,2 %), у жовтні -листопаді 2010 року - 301,12грн. щомісячно (907,00 грн. х 33,2 %), у грудні 2010 року -306,10 грн. (922,00 грн. х 33,2 %).

При цьому, як було зазначено вище, із належної до сплати загальної суми страхових внесків (1041,96 грн.) за 2010 рік -відповідачем сплачено лише 252,00 грн.

Разом з тим, всупереч вимогам вищезазначених нормативних актів відповідач доплати до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду України у розмірі 789,96 грн. (1041,96 грн. -252,00 грн.=789,96 грн.)- не провів, внаслідок чого у нього і виникла вказана заборгованість.

Суд не приймає до уваги посилань відповідача як на безпідставність стягнення з нього вказаного боргу - на вступ лише з 01.01.2011 року в дію Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464-VI, оскільки заявлена до стягнення у даній справі заборгованість -це заборгованість по страхових внесках, яка виникла у 2010 році, а не по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплата якого за вищезазначеним законом проводиться суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) - лише з 2011 року.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що пунктом 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»лише врегульоване питання щодо порядку стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, тобто, в тому числі і страхових внесків, які були визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виникли та підлягали сплаті до 31.12.2010 року, до набрання чинності з 01 січня 2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Водночас, суд не може прийняти до уваги посилань відповідача на те, що у вказаний період він не отримував ніяких доходів від підприємницької діяльності, - оскільки його підприємницька діяльність, з якою закон пов'язує обов'язок здійснювати сплату страхових внесків у належному розмірі, у встановленому законом порядку - не припинена, і відповідні відомості про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -не внесені, а також - і посилань на важке матеріальне становище сім'ї відповідача та неможливість сплати такого боргу на даний час в повному обсязі, та вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно зі статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на систему органів прокуратури України покладена функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що представництво прокуратурою інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурорами процесуальних та інших дій від імені держави, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений відповідача законом обов'язок щодо сплати страхових внесків - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, борг у сумі 789,96 грн. відповідачем - не сплачений, відповідні докази, які б підтверджували погашення такого боргу - відповідачем не надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, та відповідають чинному законодавству.

Таким чином, - позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області заборгованості зі сплати страхових внесків у заявленому в позові розмірі -789,96 грн.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Прокурора Підгаєцького району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області -задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ДРФО -НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ -21156387) заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 789,96 грн. (сімсот вісімдесят дев'ять гривень 96 копійок), - шляхом перерахування вказаних коштів за наступними реквізитами: р/р 25605332101447, МФО 398057, код -21156387, Бережанське відділення Ощадного банку України.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями

185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 липня 2012 року/.

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.