Постанова № 26056168, 28.08.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. cправа № 2а-2295/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби -Токара В.І.

представника відповідача: публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби до публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" про стягнення податкового боргу в сумі 185 189,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі -позивач) до публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 185 189,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, пункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість і розраховані штрафні санкції у зв'язку із виправленням помилки за серпень, листопад 2011 року і січень 2012 року в загальній сумі 156 204,87 грн., орендної плати за землю з юридичних осіб з травня по грудень 2011 року та з січня по травень 2012 року в загальній сумі 27 890,33 грн., по збору за спеціальне використання води за другий, третій та четвертий квартал 2011 року та за перший квартал 2012 року в загальній сумі 210,77 грн., по екологічному податку за другий, третій та четвертий квартал 2011 року та за перший квартал 2012 року в загальній сумі 883,26 грн. Крім того у відповідача у обліковій картці платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з податку на додану вартість в сумі -2 462,87 грн. за несвоєчасну сплату протягом граничних строків суми самостійно визначеного податкового зобов'язання. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 185 189,23 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача, подав додаткове письмове пояснення до адміністративного позову, в якому уточнив позовні вимоги по кожному податковому зобов'язанню окремо, зазначивши, що вказана у позові заборгованість відповідача на загальну суму 185 189,23 грн. сформувалася по податку на додану вартість за період за серпень, листопад 2011 року та за січень 2012 року, по орендній платі за землю з юридичних осіб з травня по грудень 2011 року та з січня по травень 2012 року, по збору за спеціальне використання води за другий, третій та четвертий квартал 2011 року та за перший квартал 2012 року, по екологічному податку за другий, третій та четвертий квартал 2011 року та за перший квартал 2012 року, в тому числі з урахуванням пені по податку на додану вартість, яка утворилась за період з 30.11.2011 року по 20.06.2012 року(а.с. 50). Із урахуванням того, що вказаний податковий борг, крім нарахованої пені по податку на додану вартість, є грошовим зобов'язанням відповідача, який самостійно ним визначений, в силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, а тому підлягає стягненню у безспірному порядку.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив (а.с. 42, 48). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.06.1997 року Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування", що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 7), та взятий на облік Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, плата за землю з юридичних осіб (в тому числі орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), збір за спеціальне використання води, екологічний податок які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.3., 9.1.6., 9.1.10., 9.1.12. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180, підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269, пункту 323.1 статті 323, пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість, плати за землю (в тому числі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності), збору за спеціальне використання води та екологічного податку.

За змістом пункту 54.1 статті 54 статті 57 Податкового кодексу України платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

З приводу зобов'язання відповідача із податку на додану вартість суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач подав до позивача декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року, де відповідачем розраховано вказані зобов'язання в загальному розмірі 180 075,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року -156 356,00 грн. (з яких 151 802,00 грн. основні зобов'язання та 4 554,00 грн. самостійно нараховані штрафні санкцій у зв'язку із виправленням помилки), листопад 2011 року -313,00 грн. (з яких 108,00 грн. і 199,00 грн. основні зобов'язання та 6,00 грн. самостійно нараховані штрафні санкцій у зв'язку із виправленням помилки) та січень 2012 року -28 805,00 грн. (з яких 27 966,00 грн. основні зобов'язання та 839,00 грн. самостійно нараховані штрафні санкцій у зв'язку із виправленням помилки) (а.с. 12-19). Однак, відповідач частково сплатив вказані зобов'язання в сумі 31 732,00 грн., які зараховані у погашення зобов'язання по податковій декларації за серпень 2011 року. Також у відповідача по податку на додану вартість рахується заборгованість по пені в загальному розмірі 2 462,87 грн. Відповідач своїх зобов'язань в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вищевказаний період згідно даних декларацій і нарахованої пені становить 156 204,87 грн.

Щодо заборгованості по орендній платі з юридичних осіб, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю -загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік і 2012 рік, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань помісячно, а саме: за травень 2011 року -2 145,41 грн., червень 2011 року -2 145,41 грн., липень 2011 року -2 145,41 грн., серпень 2011 року -2 145,41 грн., вересень 2011 року -2 145,41 грн., жовтень 2011 року -2 145,41 грн., листопад 2011 року -2 145,41 грн., грудень 2011 року - 2 145,41 грн., січень 2012 року -2 145,41 грн., лютий 2012 року -2 145,41 грн., березень 2012 року -2 145,41 грн., квітень 2012 року -2 145,41 грн. і травень 2012 року -2 145,41 грн. (а.с. 20-23). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за травень -грудень 2011 року і січень -травень 2012 року не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності становить в загальному розмірі 27 890,33 грн.

Щодо зобов'язань відповідача зі збору за спеціальне використання води суд зазначає, що згідно пункту 326.1 статті 326 згаданого Кодексу водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Відповідно до пунктів 328.2-328.3 статті 328 коментованого Кодексу платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подавав декларації за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за другий, третій та четвертий квартали 2011 року та за перший квартал 2012 року, якими розрахував розмір вказаних зобов'язань в загальному розмірі 210,77 грн., в тому числі за другий квартал 2011 року -45,33 грн., за третій квартал 2011 року -71,76 грн., за четвертий квартал 2011 року -41,55 грн. та за перший квартал 2012 року -52,13 грн. (а.с. 24-31).

За змістом приписів пункту 328.4 статті 328 Податкового кодексу України збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

З приводу зобов'язання відповідача по екологічному податку суд зазначає, що відповідно до пунктів 240.1 статті 240 вказаного вище Кодексу платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються.

Пунктом 249.1 статті 249 Податкового кодексу України визначено, що суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу), податковими агентами (які визначені підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 250.1, 250.2 статті 250 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідач подав позивачу декларації по екологічному податку за другий, третій та четвертий квартал 2011 року та за перший квартал 2012 року, в яких останній розрахував самостійно розмір вказаних зобов'язань в загальному розмірі 883,26 грн., в тому числі за другий квартал 2011 року -216,01 грн., за третій квартал 2011 року -216,01 грн., за четвертий квартал 2011 року -216,01 грн. та за перший квартал 2012 року -235,23 грн. (а.с. 32-39).

Згідно положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 вказаного Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пункту "а" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 вказаного Кодексу нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача станом на 09.08.2012 року судом підтверджено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 2 462,87 грн. (а.с. 54-56).

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із податку на додану вартість, орендної плати за землю, збору за спеціальне використання води та екологічному податку, в тому числі штрафної санкції, та нарахована позивачем пеня на загальну суму 185 189,23 грн., які несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженим грошовим зобов'язанням публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування".

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем надсилалася відповідачу перша і друга податкова вимога форми "Ю1" за №1/2198120/10/240 від 05.05.2009 року та "Ю2" за №2/32013696/10/240 від 30.07.2009 року, які 05.05.2009 року і 30.07.2009 року отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить запис на корінці податкових вимог, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 11). Відповідач податкову вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, орендної плати за землю, збору за спеціальне використання води, екологічного податку, податковими вимогами форми "Ю1" за №1/2198120/10/240 від 05.05.2009 року та "Ю2" за №2/32013696/10/240 від 30.07.2009 року, зворотнім боком облікових карток платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с. 12-19, 20-23, 24-31, 32-39, 11, 51-69).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податкові декларації з податку на додану вартість (156 204,87 грн., в тому числі пеня 2 462,87 грн.), орендної плати за землю (27 890,33 грн.), збору за спеціальне використання води (210,77 грн.) і екологічного податку (883,26 грн.) в загальному розмірі 185 189,23 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 185 189,23 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов до переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" податкового боргу в сумі 185 189,23 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" (ідентифікаційний код 03327730, вул. С. Стрільців, 1/в, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківської області, 77351) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить публічному акціонерному товариству "Калуський завод комунального устаткування" в дохід бюджету податковий борг в сумі 185 189 (сто вісімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 23 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 31.08.2012 року.