Постанова № 26056137, 05.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/5313/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі: Захаровій Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - ПАТ «Лисичанська нафтова

інвестиційна компанія»: Джунь С.В. (довір. № 18 від 01.01.2012, дійсна до 31.12.2012),

відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську

Луганської області Державної податкової служби: Кососвої Н.Г. (довір. № 17/10/10-013 від 28.03.2012, дійсна до 31.12.2012),

Каркачової В.А. (довір. № 6416/10-013 від 20.07.2012, дійсна до 20.07.2013),

Артюхової Л.Т. (довір. № 1282/10/10-013 від 19.04.2012, дійсна до 31.12.2012),

відповідача - Головного управління ДКС

України в Луганській області: не з'явився,

прокурора: Петрової Г.В. (посвідчення № 524 від 01.07.2008, дійсне 01.07.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість в сумі 85 089 656,00 грн. за декларацією за серпень 2011 року та не нарахування пені через несвоєчасне повернення такої заборгованості, зобов'язання нарахувати пеню в сумі 2 681 116,49 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року та відобразити нараховану суму пені у картці особового рахунку, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання Головному УДКС України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» ПДВ за декларацією за серпень 2011 року у розмірі 85 089 656,00 грн. та не нарахування пені на суму такої бюджетної заборгованості через несвоєчасне повернення такої заборгованості;

- зобов'язати СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби нарахувати пеню у розмірі 2 681 116,49 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за уточнюючою декларацією за серпень 2011 року та відобразити у картці особового рахунку ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» нараховану суму пені на розмір заборгованості з бюджетного відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 20.12.2011 ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку па додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 85 089 656,00 грн.

Станом на день подання позову сума бюджетного відшкодування не надійшла на рахунок позивача, залишок заборгованості становить 85 089 656,00 грн.

18.01.2012 відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено довідку від 18.01.2012 № 169/08-5/32292929 «Про результати камеральної перевірки Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2011 року».

Перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за серпень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 96 608 076,00 грн., 85 089 656,00 грн. - заявлені до повернення на розрахунковий рахунок підприємства, та 11 518 420,00 грн. - заявлені до зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних періодах. В порушення строків, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України, сума бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на рахунок підприємства не надходила. Таким чином, станом на 31.05.2012 невідшкодована сума податку складає 85 089 656,00 грн.

У подальшому, 31.05.2012 за рахунок позитивного нарахування задекларованого в декларації за квітень 2012 року податку в сумі 67 249 405,00 грн. зазначена сума була самостійно зарахована позивачем у зменшення його податкового зобов'язання на підставі п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, а решта 16 361 239,00 грн. як і раніше, в порушення права позивача на отримання бюджетного відшкодування, не було відшкодовано до 30.06.2012. Тому, прострочення загалом склало майже 5 місяців, загальна сума пені складає 2 681 116,49 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби в судовому засіданні не визнали позовні вимоги, надали заперечення проти уточнених позовних вимог та пояснили що 20.12.2011 позивачем до СДПІ було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2011 року в сумі 85 089 656,00 грн.

З 20.02.2012 відповідно до плану - графіку проведення перевірок працівниками СДПІ було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011. Перевірка позивача тривала протягом півріччя і період, за який ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» заявлено до відшкодування ПДВ, а саме серпень 2011 року, перевірявся податковим органом як під час камеральної перевірки, так і під час планової перевірки. Як зазначають представники СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, за час проведення перевірки сума заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ була використана платником податків в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Станом на 01.07.2012 залишок невідшкодованої суми ПДВ за серпень 2011 року відсутній.

Вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне відшкодування суми ПДВ за серпень 2011 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підпунктом 8 пункту 1 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що принципом бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України до видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» не передбачені видатки на сплату пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.

На підставі викладеного просили відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області в судове засідання не з'явився, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що відповідно до Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Так як податковим органом висновок до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 85 089 656,00 грн. не надавався, тому відшкодування не проводилось. Просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без його участі.

Дослідивши всі документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивач Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 16.12.2002 (т. 4, а. с. 186-187), знаходиться на податковому обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

20.12.2011 Приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку па додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 85 089 656,00 грн. (т. 1, а. с. 17).

У період з 18.01.2012 відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахуванням сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено довідку від 18.01.2012 №169/08-5/32292929 (т. 1, а. с. 12-16).

У висновках довідки зазначено, що перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» у декларації з урахуванням уточнюючого розрахунку за серпень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 96 608 076,00 грн.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 200.18.1 п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наявними матеріалами справи підтверджено право ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 85 089 656,00 грн.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу не відшкодовано задекларовану суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 року у розмірі 85 089 656,00грн .З вимогами про відшкодування зазначеної суми ПДВ у примусовому порядку позивач до суду не звертався.

Також судом встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, про що складено акт від 20.06.2012. Плановою перевіркою було охоплено період, в якому задекларовано суму бюджетного відшкодування, тобто серпень 2011 року. За результатами перевірки зменшено бюджетне відшкодування за серпень 2011 року в розмірі 1 614 535,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 076 357,00 грн., штрафна санкція - 538 178,50 грн. (термін нарахування в КОР 20.07.2012)

Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що протягом квітня - травня 2012 року ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» за наслідками проведення господарської діяльності декларувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість до сплати в бюджет, однак нараховані суми платником податків не сплачувались, а зараховувались з наявної переплати, утвореної в результаті декларування бюджетного відшкодування, а саме за рахунок позитивного нарахування задекларованого в деклараціях за квітень - травень 2012 року.

Тобто заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ у розмірі 85 089 656,00грн. була використана для зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, які виникли у наступних податкових періодах. Проти цього факту позивач не заперечував.

Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені ст. 87 Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. 2 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Тобто, якщо станом на дату проведення нарахування грошових зобов'язань у платника обліковуються надміру сплачені суми з відповідного платежу, то такі нараховані грошові зобов'язання в автоматичному режимі погашаються за рахунок наявної переплати.

З вище викладеного вбачається, що ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» свідомо погодилось на зарахування наявної переплати в КОР платника в рахунок погашення самостійно визначених податкових зобов'язань за квітень - травень 2012 року.

Черговість зменшення переплат при проведенні в картках особових рахунків нарахувань податкових зобов'язань з ПДВ визначена Наказом Державної податкової адміністрації України від 26.12.2005 № 601 «Про затвердження Порядку обліку податку на додану вартість».

Відповідно до п. 7 зазначеного Наказу, черговість погашення (зменшення) переплат при проведенні в КОР нарахувань податкових зобов'язань, визначених в податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, повідомленнях - рішеннях відбувається в календарному порядку, а за наявності переплат з однаковими датами встановлюється такий порядок погашення:

1) переплати, утворені за рахунок зайво внесених сум ПДВ;

2) переплати, утворені за рахунок сум бюджетного відшкодування, задекларованих у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів;

3) переплати, утворені за рахунок сум бюджетного відшкодування, заявлених до відшкодування на рахунок платника у банку;

4) за відсутності переплати виникає недоїмка.

Таким чином, якщо на момент терміну сплати самостійно визначених податкових зобов'язань згідно декларацій з податку на додану вартість за квітень - травень 2012 року, на особовому рахунку ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» була відсутня переплата з податку на додану вартість та ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» не сплатило визначену суму податкових зобов'язань, у підприємства виник податковий борг.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що станом на 01.07.2012 позивачем повністю використано заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 85 089 656,00 грн. шляхом зарахування з переплати нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ та відповідачем правомірно зменшено залишок задекларованої суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 614 535,50 грн. за рахунок позитивного нарахування задекларованого в деклараціях за квітень - травень 2012 року.

Таким чином, вимога платника податків щодо визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість у сумі 85 089 656,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки у підприємства відсутня сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2011 року, що підтверджується довідкою про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» по декларації за серпень 2011 року (т. 4, а. с. 137).

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати пеню за несвоєчасне повернення суми ПДВ з подальшим відображенням у картці особового рахунку у розмірі 2 681 116,49 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Із аналізу вказаної норми закону випливає, що пеня може бути нарахована тільки у разі наявності заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.

Оскільки станом на 01.07.2012 року заборгованість із відшкодування ПДВ відсутня, то вимога позивача про нарахування пені за несвоєчасну сплату сум відшкодування ПДВ є безпідставною.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Підпунктом 8 пункту 1 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що принципом бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України до видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» не передбачені видатки на сплату пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.

Тому у задоволенні зазначеної вимоги також слід відмовити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягнення судового збору в таких випадках не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість в сумі 85 089 656,00 грн. за декларацією за серпень 2011 року та не нарахування пені через несвоєчасне повернення такої заборгованості, зобов'язання нарахувати пеню в сумі 2 681 116,49 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року та відобразити нараховану суму пені у картці особового рахунку, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 10 вересня 2012 року.

Суддя В.В. Матвєєва