Постанова № 26055774, 20.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/1310/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В.

при секретарі - Дарієвич Г.В.

за участю представника позивача - Степанова О.О.

представника відповідача - Загородянська Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Комард»до Державної податкової інспекції в Бабушкіському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Комард» Державної податкової інспекції в Бабушкіському районі м. Дніпропетровська у якому позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська від 30 грудня 2011 р. № 0001112302.

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки та винесеним на підставі акту податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його таким, що суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові пояснення, згідно яких він просив відмовити у задоволенні позову повністю, вважаючи його необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 30 грудня 2011 р. ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська прийняло податкове повідомлення-рішення № 0001112302, яким ПП «Комард» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 64744,00 грн. за декларацією з ПДВ за жовтень 2011 р.

Дане оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 30.12.11 р. № 3682/23-5/32804325.

Це податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська не оскаржувалося в адміністративному порядку до ДПА у Дніпропетровській області.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем в ході перевірки встановлене наступне:

- порушення п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.180.1 ст.180, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.4 ст 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, ПП«Комард» недостовірно визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за жовтень 2011 року у сумі 64744, 00 грн.;

- в порушення п. 14.1.18 п. 14.1 ст.14, п. 180.1 ст. 180, п.198.1 п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, та п. 10 „Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних" затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 №1002 (зареєстровано в Мінюсті України 29.12.10 №1402/18697), ПП "Комард" сформовано "сумнівний" податковий кредит вересня 2011 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ 140112, 00 грн. за рахунок включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг ПП «Ластре», TOB «Агро-Союз Термінал», ПП «Профіт-13», TOB «Корал Укртрейд», ФОП ОСОБА_3, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно - матеріальних цінностей, витрат н їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку

Зазначене не дає можливості встановити виробника/(імпортера) сировини та товарів по всьому ланцюгу постачання та відповідно сплату податку на додану вартість до Державного бюджету.

На думку податкового органу, зі змісту Податкового кодексу України випливає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Однак, такі висновки податкового органу не відповідають приписам чинного законодавства.

Так, згідно п. 14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг ... та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193 ст.193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

Відповідно до п.200.4 Податкового кодексу України: якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, ПК України, зокрема п.200.4, прямо вказує на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальникам таких товарів (послуг). І в данному випадку, Закон не ставить у залежність бюджетне відшкодування ПДВ від того факту, щоб первісний постачальник (виробник) товару у всьому ланцюгу руху товарів сплатив ПДВ до бюджету.

Також, Закон не оперує таким поняттям як сумнівний податковий кредит, який застосовано податковим органом в акті перевірки без зазначення його істотних ознак, які б визначалися чиним законодавством, зокрема для цілей оподаткування. Тому висновки про сумнівність податкового кредиту не ґрунтуються на законі.

В акті перевірки встановлено, що податковий кредит сформовано за рахунок придбання товару та послуг у ТОВ «Ласте», ТОВ «Анро-Союз Термінал», ПП «Профіт-13», ТОВ «Корал Укртрейд», ФОП ОСОБА_3., які за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту мають стан «0», тобто відповідають всім ознакам добросовісного платника податку. Ці постачальники внесені до ЕДР та мають свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Тим більше ці постачальники вони ж і є виробниками товару (послуг), який придбавався ПП «Комард» за рахунок якого сформовано податковий кредит (відомості про договори, за якими постачалася продукція цими виробниками відображена у акті).

В кого закуповували сировину ці виробники для виробництва поставленного товару для позивача, як платника податку, не має юридичного значення, бо підприємство позивача не перебувало з постачальниками сировини для виробників товару в будь-яких договірних відносинах, а отже й не мали можливості перевірити їх на предмет добросовісності як платника податків.

Таким чином, ставлення в вину позивачу, з якими саме постачальниками сировини працював його виробник та постачальник товару (послуг) є безпідставним та незаконним.

До того ж, відповідач в додатку до акту встановив, що контрагенти постачальників позивача є недобросовісними з огляду на те, що вони або знаходяться на сьогодні у стані ліквідації, або щодо них порушено провадження у справі про банкрутство або відносно них направлено запит щодо підтвердження відомостей про місцезнаходження. Але які юридичні наслідки випливають з цих фактів саме для позивача відповідач не зазначив.

Також, в акті не зазначається про те, що господарські операції позивача зі своїми постачальниками по поставці товару відбулися за дефектності чи відсутності первинних бухгалтерський та фінансових документів, які надають право для формуваня податкового кредиту. Податковим органом, також, встановлено та документально підтверджено, що ПП «Комард» в тому ж податковому періоді заплатило своєму постачальнику відповідні суми ПДВ в ціні товару.

Отже, доводи відповідача є суперечливими та не відповідають чинному законодавству.

Таким чином, ПП «Комард» дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо формування податкового кредиту, а саме реальність господарської операції із закупівлі товару, підтвердження її первинними документами, використання його у своїй господарській діяльності, перерахування суми ПДВ у ціні товару, договірні взаємовідносини з постачальниками (виробниками) товару, які мають відповідну податкову правосуб'єктність, зокрема є добросовісними платниками податку за автоматизованою системою податкового органу. Дані обставини підтверджуються актом перевірки та не спростовуються у ньому. Отже, мотиви податкового органу щодо: неможливості встановити у ланцюгу руху товару факту сплати ПДВ до бюджету; того, що у 3-му та 4-му ланцюгах є так звані «сумнівні» суб'єкти господарювання, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, ПП «Комард» несе за них юридичну відповідальність та, відповідно, не має право на бюджетне відшкодування ПДВ, не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству та є безпідставними з огляду на зазначені вище фактичні обставини.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечую проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду докази, які б свідчили про правомірність дій щодо скаладання оскаржуваного розрахунка.

Таким чином, позовні вимоги є доведеними, і суд вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статями 2, 9, 11, 18, 70-71, 86 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Комард» до Державної податкової інспекції в Бабушкіському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська від 30 грудня 2011 р. № 0001112302.

Стягнути на користь приватного підприємства «Комард» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 03 (три) грн. 40коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена в повному обсязі 28.02.2012р.

Суддя С.В. Чабаненко