Постанова № 26055536, 04.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2012 р. (12:34) Справа №2а-5839/10/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Марущенко О.О.,

за участю представника позивача - Кириченко О.Ю., довіреність № 1 від 22.06.2012

року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Степанич та компанія»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Степанич та компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000412301/0 від 19.02.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 0000422301/0 від 19.02.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 0000231701/0 від 19.02.2010 року.

Позивачем 27.09.2010 року до суду було надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000412301/0 від 19.02.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0000422301/0 від 19.02.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0000231701/0 від 19.02.2010року.

Заявою від 04.09.2012 року позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001092301/1 від 06.05.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0001102301/1 від 06.05.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0000231701/1 від 06.05.2010 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.06.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.10.2010 року у справі призначено комплексну судово-будівельну та судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв'язку з призначенням по справі комплексної судово-будівельної та судово-бухгалтерської експертизи провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.09.2011 року провадження по справі поновлено з 06.10.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.11.2011 року по справі призначено повторну судово-будівельну експертизу, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.05.2012 року провадження по справі поновлено з 25.06.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.06.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.06.2012 року провадження по справі зупинялось до 16.08.2012 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 04.09.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом під час перевірки необґрунтовано зроблено висновок про завищення ТОВ «Степанич та компанія» суми валових витрат та суми податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з виробництва бетону. Позивачем було зазначено про те, що всі витрати на товарно-матеріальні цінності, які використовувались при виробництві бетону, належать до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю товариства. Отже, вказані витрати мають бути включені до валових витрат товариства відповідного звітного періоду. Крім того, товариство має право включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого разом з ціною використаних у виробництві товарно-матеріальних цінностей.

Що стосується висновків податкового органу про заниження товариством податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, то позивачем було вказано на те, що внесок фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи є по своїй суті придбанням цією особою частки (паю) у статутному фонді юридичної особи. А отже, належить до витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, і не є доходом.

На підставі зазначеного вище, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - під розписку в судовому засіданні 30.08.2012 року. Раніше відповідачем суду було надано заперечення на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що позивачем при виробництві бетону було перевищено встановлені виробничі нормативи. Отже, витрати товариства, понесені понад норму, не можуть бути віднесені до тих, що були використані у господарській діяльності. Всупереч цьому, позивачем вказані витрати були включені до складу валових, та за рахунок їх вартості, з урахуванням податку на додану вартість, позивачем було сформовано податковий кредит. Зазначене призвело до заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім того, в запереченні було вказано на те, що позивачем не було оподатковано дохід, отриманий від інвестиційної діяльності щодо придбання основних фондів, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб. На підставі цього, відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами ДПІ в м. Ялта АР Крим в період з 18.01.2010 року по 29.01.2010 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Степанич та компанія» (ЄДРПОУ 33224069) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 260/23-1/НОМЕР_1 від 09.02.2010 року (а.с.ІІ, 39-93), в якому зафіксовано порушення позивачем, у тому числі:

- п.5.1, п.5.9 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 438567,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього в сумі 202090,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 164238,00 грн., та завищення значення рядка 26 «Залишок від'ємного значення ПДВ»,

- п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижений податок з доходів фізичних осіб за березень 2007 року на 473286,00 грн.

Висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року встановлено заниження валових доходів всього в сумі 1828302,00 грн., у тому числі за 2007 рік у сумі 192698,00 грн., за І квартал 2008 року в сумі 230639,00 грн.,за І півріччя 2008 року в сумі 731115,00 грн., за 9 місяців 2008 року в сумі 1352356,00 грн., за 2008 рік в сумі 1449740,00 грн., за І квартал 2009 року в сумі 9392,00 грн., за півріччя 2009 року в сумі 114918,00 грн., за 9 місяців 2009 року в сумі 185864,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року у загальній сумі 17401498,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій, у тому числі із виготовлення готових до використання бетонних сумішей.

Для визначення відповідності виробленої продукції ТОВ «Степанич та компанія» укладено договір з ДП «Аеробуд-Південь», будівельна лабораторія якої надає протоколи випробувань бетонних зразків відповідної марки бетону на кожну партію товару.

Під час перевірки встановлено, що технологічні карти на виробництво продукції відсутні.

ТОВ «Степанич та компанія» у періоді, що перевірявся, до складу валових витрат віднесено витрати на цемент, які були витрачені у виробництві більш норм, встановлених для списання при виготовленні важких бетонів.

Показники норм підтверджують те, що використати ТОВ «Степанич та компанія» цементу відповідної марки та типу (в даному випадку - цементу ШПЦ 400 та сульфатостійкого цементу ШПЦ 400) у виробництві бетонних сумішей більш, ніж чим затверджено для кожної відповідної проектної марки бетону у господарській діяльності неможливо.

В порушення п.5.1, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Степанич та компанія» були використані матеріали на цілі, не пов'язані із господарською діяльністю товариства - виготовлення бетонних сумішей, та які підлягають виключенню з валових витрат при підрахуванні убутку товарно-матеріальних цінностей, та при підрахуванні приросту товарно-матеріальних цінностей належать до включення в валові доходи: IV квартал 2007 року - 192698,00 грн., за І квартал 2008 року - 230639,00 грн., за ІІ квартал 2008 року - 500476,00 грн., за ІІІ квартал 2008 року - 621241,00 грн., за IV квартал 2008 року - 97384,00 грн., за І квартал 2009 року - 9392,00 грн., за ІІ квартал 2009 року - 105526,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року - 70946,00 грн.

Зазначене вище також призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 192698,00 грн. на порушення п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Порушення Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року встановлено його завищення на загальну суму 365663,00 грн.

До складу податкового кредиту були віднесені суми ПДВ по придбанню запасів, що не використовуються у господарській діяльності внаслідок завищення норм списання цементу при виготовленні будівельних сумішей, що й призвело до завищення сум податкового кредиту за перевіряємий період на загальну суму 365663,00 грн.

Порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В ході перевірки повноти утримання податку з доходів фізичних осіб до бюджету у періоді, який перевіряється, встановлено, що згідно протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Степанич та компанія» № 3 від 05.03.2007 року громадянин Туреччини ОСОБА_5 та громадянин Туреччини ОСОБА_6 здійснюють майнові вклади до статутного фонду ТОВ «Степанич та компанія» на загальну суму 312400 доларів США рівними частками згідно розподілу часток учасників в Статутному капіталі підприємства по 156200 доларів США кожний.

В березні 2007 року підприємством отримана автоматизована установка для дозованого приготування бетону з бункерами Elba-Guris Elms 105, митна вартість 1577620,00 грн. Згідно акту прийому-передачі вводу в експлуатацію від 01.10.2007 року ОЗ № 1автоматизовакна установка для дозованого приготування бетону з бункерами поставлена на облік підприємства на основні фонди.

Підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно з п.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом щодо вартості такого майна.

На момент перевірки документи, що посвідчують нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб нерезидентів з вартості рухомого майна, яке в обмін на його внесення до статутного фонду ТОВ «Сткпанич та компанія» надає фізичним особам-нерезидентам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 корпоративні права, відсутні.

Таким чином, податок з доходу фізичних осіб нерезидентів за березень 2007 року занижений на суму 473286,00 грн. (1577620 грн.х30%), у тому числі з доходу ОСОБА_5 на 236642,00 грн. та з доходу ОСОБА_6 на 236643,00 грн.

Перевірку позивача було проведено в присутності його представників, якими акт перевірки підписаний, один примірник акту отриманий.

На підставі даних акту перевірки № 260/23-1/НОМЕР_1 від 09.02.2010 року податковим органом 19.02.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.І, а.с.10-12):

№ 0000231701/0, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1419858,00 грн., у тому числі 473286,00 грн. за основним платежем та 946572,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000412301/0, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 657851,00 грн., у тому числі 438567,00 грн. за основним платежем та 219284,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000422301/0, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 246357,00 грн., у тому числі 164238,00 грн. за основним платежем та 82119,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим.

За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим 23.04.2010 року прийнято рішення № 8381/10/25-0 (т.І, а.с.13-21), яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000231701/0 від 19.02.2010 року; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000412301/0 від 19.02.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 37482,00 грн. (у тому числі основний платіж 24988,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12494,00 грн.); скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000422301/0 від 19.02.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63006,00 грн. (у тому числі основний платіж 42004,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21002,00 грн.).

Рішення податкового органу щодо частково скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2010 року № 0000412301/0 та 0000422301/0 обґрунтовано тим, що при підрахунку запасів, використаних більш нормативу за грудень 2007 року, ревізором невірно визначене фактичне списання цементу. При розрахунку відхилень фактичний показник складає 514,92 куб.м, що на 175,1 куб.м більше.

З внесенням коригування, відхилення використання цементу у грудні 2007 року складатимуть 91,99 куб.м, загальна сума відхилень дорівнюватиме 52510,65 грн., ПДВ, що нарахований на суму відхилень, дорівнюватиме 10502,13 грн.

На підставі даних акту перевірки № 260/23-1/НОМЕР_1 від 09.02.2010 року, з врахуванням рішення № 8381/10/25-0 від 23.04.2010 року податковим органом 06.05.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.ІІІ, а.с.14-16):

№ 0000231701/1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1419858,00 грн., у тому числі 473286,00 грн. за основним платежем та 946572,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001092301/1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 620369,00 грн., у тому числі 413579,00 грн. за основним платежем та 206790,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001102301/1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 183351,00 грн., у тому числі 122234,00 грн. за основним платежем та 61117,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось судом вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість.

В період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року (перевіряємий період) порядок оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток було визначено Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про податок на прибуток підприємств» відповідно.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва, яким є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку, що можуть бути віднесені до складу валових, є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами вбачається також з норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з даними акту перевірки, порушення позивачем вимог податкового законодавства є наслідком неналежного оподаткування господарської операції з виробництва бетону (до складу валових витрат віднесені витрати на цемент, які були витрачені у виробництві більш норм, встановлених для списання при виготовленні важких бетонів).

У відповідності до п.2.2 статуту ТОВ «Степанич та компанія», затвердженого рішенням загальних зборів засновників № 2 від 10.02.2007 року та зареєстрованого 26.02.2007 року Державним реєстратором при Виконавчому комітеті Ялтинської міської ради АР Крим (т.І, а.с.176-188), предметом діяльності товариства є, зокрема виробництво готових для використання бетонних сумішей.

Таким чином, виробництво бетону відноситься до господарської діяльності позивача.

З метою з'ясування обставин щодо перевищення позивачем встановлених нормативів при виробництві бетону судом по справі було призначено експертизу.

Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України 16.08.2011 року було надано висновок № 3429 (т.І, а.с.169-173), проте у ньому не було надано відповіді на питання, поставлене на вирішення судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з відсутністю необхідних документів.

На підставі зазначеного, судом по справі було призначено повторну експертизу.

Згідно з висновком Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 1165 від 10.04.2012 року (т.ІІ, а.с.27-33) технологічна карта на виробництво бетонних сумішей, яка розроблена ТОВ «Степанич та компанія» відповідає будівельним нормативним вимогам.

Копія Типової технологічної карти виробництва сумішей бетонних на 2007 рік була представлена позивачем в судове засідання та була долучена судом до матеріалів справи (т.ІІ, а.с.44-95).

Таким чином, під час розгляду справи спростовано висновки податкового органу щодо відсутності у позивача технологічних карт.

Експертизою також було встановлено, що ТОВ «Степанич та компанія» використовувало цемент відповідної марки та типу (в даному випадку - цемент ШПЦ 400 та сульфатостійкий цемент ШПЦ 400) при виробництві бетонних сумішей відповідно до затверджених виробничих норм, які підібрані лабораторним методом та в результаті іспитів відповідають встановленій міцності, але більш нормативної витрати для відповідної проектної марки бетону, згідно БНіП 5.01.23-83 «Типові норми витрат цементу для виготовлення бетонів збірних і монолітних бетонних, залізобетонних виробів і конструкцій», типові норми якого не повинні використовуватись для визначення місцевих норм витрат, а застосовуються тільки для зіставлення.

Отже, експертизою було підтверджено, що виробництво бетону здійснюється позивачем за встановленими нормативами (стандартами). При виробництві бетону ТОВ «Степанич та компанія» дійсно перевищено нормативні витрати для відповідної проектної марки бетону, які встановлені Типовими нормами. Однак, це не є порушенням, оскільки типові норми не повинні використовуватись для визначення місцевих норм витрат, а застосовуються тільки для зіставлення.

Відтак, понесені позивачем витрати на виробництво бетону понад встановлені нормативи, були використані позивачем у своїй господарській діяльності правомірно та, з огляду на це, можуть бути віднесені до складу валових витрат за наявності відповідних підтверджуючих документів.

Витрати ТОВ «Степанич та компанія» на виробництво бетонних сумішей підтверджується наявними в матеріалах справи наказами про затвердження виробничих норм витрат матеріалів для важких бетонів (т.І, а.с.22-37), що містять інформацію про склад, клас (марку), кількість, вагу, розмір матеріалів, необхідних для виробництва бетону.

Міцність та відповідність проектному класу виробленого позивачем бетону підтверджено протоколами лабораторії ДП «Аеробуд-Юг» випробування бетонних зразків (т.І, а.с.127-145).

Враховуючи зазначене вище, суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки щодо завищення позивачем суми валових витрат за 2007 рік.

Відтак, приймаючи до уваги від'ємне значення об'єкту оподаткування 2007 року, позивач мав право включити його до декларації за І квартал 2008 року на підставі п. 6.1 ст. 6 Закону, який передбачав, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

У зв'язку з цим, відсутні підстави донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в сумі 413579,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001092301/1 від 06.05.2012 року в цій частині є таким, що прийнято податковим органом протиправно та підлягає скасуванню.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача також були застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що під час розгляду справи визнано протиправним донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 413579,00 грн., протиправним є також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 206790,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0001092301/1 від 06.05.2012 року в цій частині також підлягає скасуванню.

Як зазначалось вище, перевіркою також було встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 365663,00 грн. по операціям з придбання товарів, матеріалів, що не використовувались у господарській діяльності внаслідок завищення норм списання цементу при виготовленні бетонних сумішей.

Проте, як було встановлено судом вище, дані матеріали були використані позивачем у своїй господарській діяльності. Відтак, позивач мав право формувати податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість, сплаченого разом з ціною товару (цементу), використаного при виробництві бетонних сумішей.

За таких умов, протиправним є донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 122234,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 61117,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0001102301/1 від 06.05.2010 року підлягає скасуванню.

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», то суд зазначає наступне.

Згідно з даними акту перевірки № 260/23-1/НОМЕР_1 від 09.02.2010 року заниження податку з доходів фізичних осіб за березень 2007 року виникло внаслідок не оподаткування позивачем доходу, отриманого громадянами Туреччини ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у вигляді корпоративних прав.

Визначення корпоративних права наведено у п.1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого під корпоративними правами слід розуміти - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

В період до 01.01.2011 року порядок, підстави, строки сплати податку з доходів фізичних осіб були визначені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон № 889).

Пунктом 2.1 ст. 2 Закону № 889 було передбачено, що платниками податку є, зокрема резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Згідно з п. «в» п.1.2 ст. 1 Закону № 889 дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходу від здійснення операцій з корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Судом перевірено чи було отримано громадянами Туреччини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дохід у вигляді корпоративних прав та встановлено наступне.

У відповідності до п.1.2 Статуту ТОВ «Степанич та компанія», затвердженого рішенням загальних зборів засновників № 2 від 10.02.2007 року та зареєстрованого 26.02.2007 року Державним реєстратором при Виконавчому комітеті Ялтинської міської ради АР Крим (т.І, а.с.176-188), громадяни Туреччини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є засновниками товариства, частка кожного з яких у статутному фонді складає 25%, що в грошовому еквіваленті становить 1262500,00 грн. (п.4.3 статуту). Інша частка у розмірі 50% (2525000,00 грн.) належить ТОВ «Центрінвест».

У відповідності до п.4.2 статуту внеском учасника можуть бути будівлі, споруди, обладнання і інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою і іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами і обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на об'єкти інтелектуальної власності), грошові кошти.

З урахуванням зазначеного, згідно з протоколом № 3 від 05.03.2007 року загальних зборів засновників ТОВ «Степанич та компанія» (т.І, а.с.199) засновниками товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснено майнові вклади до статутного фонду підприємства на загальну суму 312400,00 доларів США (1577620,00 грн.) рівними частками по 156200,00 доларів США (788810,00 грн.) кожний, у вигляді наступного майна - автоматизована установка для дозованого приготування бетону, з бункерами Elba-GЬriє Elms 105.

Вартість автоматизованої установки підтверджується даними митної декларації від 29.03.2007 року та становить 1577620,00 грн. (т.І, а.с.190).

Про внесення іноземної інвестиції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проінформовано Державну податкову інспекцію в м. Ялта з проханням зареєструвати її у встановленому порядку, про що свідчить інформаційне повідомлення від 02.04.2007 року (т.І, а.с.200).

Зміни у статутному капіталі спричинили внесення змін до статуту товариства (т.І, а.с.174-175). Відповідно до внесених змін засновниками товариства є громадянин Туреччини ОСОБА_5, якому належить доля у статутному фонді у розмірі 31,24% (1577620,00 грн.), та ТОВ «Центрінвест», якому належить доля у статутному фонді у розмірі 68,76% (3472380,00 грн.).

Зазначене вище свідчить про те, що внесення громадянами Туреччини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до статутного фонду ТОВ «Степанич та компанія» майнового вкладу у вигляді автоматизованої установки для дозованого приготування бетону, з бункерами Elba-GЬriє Elms 105 вартістю 1577620,00 грн. не спричинило збільшення процентної долі в статутному капіталі і, отже, збільшення (отримання нових) корпоративних прав.

Вказані висновки підтверджені експертним дослідженням, проведеним за матеріалами справи № 2а-5839/10/5/0170 (Висновок Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3429 від 16.08.2011 року, т.І, а.с.169-173).

За результатами вивчення документів, наявних в матеріалах справи, зіставлення їх з нормами податкового законодавства, суд дійшов висновку, що майновий внесок громадян Туреччини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до статутного капіталу ТОВ «Степанич та компанія» є по своїй суті придбання інвестиційного активу.

Вказані висновки суду обґрунтовані наступним.

Пунктом «в» п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Згідно з п.9.6.2 п.9.6 ст. 9 Закону № 889 Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у Листі від 08.10.2009 року № 04-27/917 надано роз'яснення щодо застосування п.9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 Закону № 889.

З урахуванням зазначеного вище, майновий внесок громадян Туреччини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до статутного капіталу ТОВ «Степанич та компанія» у розмірі 1577620,00 грн. не є доходом, тобто не є об'єктом оподаткування у відповідності до норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відтак, необґрунтованими є висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 473286,00 грн.

Даний висновок також підтверджений експертним висновком № 3429 від 16.08.2011 року.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1. 9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 946572,00 грн.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення № 0000231701/1 від 06.05.2010 року є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Враховуючи те, що рішення по справі ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 6611,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.09.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 10.09.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим:

№ 0000231701/1 від 06.05.2012 року,

№ 0001092301/1 від 06.05.2012 року,

№ 0001102301/1 від 06.05.2012 року.

3.Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Степанич та компанія» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 6611,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.