Рішення № 26051746, 18.09.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-544-2539-2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, в складі:

головуючого судді -В.Р. Гладуна,

при секретарі -О.В. Оганянц,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 199 грн. 61 коп., індексації в сумі 33 грн. 33 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 2 січня 2002 року в сумі 16611 грн. 60 коп. та моральної шкоди в сумі 5000 грн., обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 30 грудня 1975 року по 2 січня 2002, була звільнена з посади апаратника змішувача, наказом № 6 від 2.01.2002 року була звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату). Після звільнення відповідач не розрахувався з нею та не розрахувався по теперішній час. Тому, просить суд, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, індексацію та вказану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивачка підтримала раніше заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але направив в адресу суд заяву в якій вказав, що просить справу розглядати у його відсутності, також зазначив, що визнає вимоги, які заявлені на підставі виданих довідок підприємством за даними бухгалтерського обліку за 3 роки відповідно до діючого законодавства України. Просив відмовити в частині стягнення відповідно до ст.ст. 116,117 237 КЗпП України, оскільки пропущений строк звернення.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 працювала у відповідача з 30 грудня 1975 року по 2 січня 2002. Наказом № 6 від 2.01.2002 року була звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату) (а.с. 6-8).

При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі складає 199 грн. 61 коп. (а.с. 3).

Вирішуючи питання стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі, суд виходить з того, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з підприємства 2.01.2002 року, заборгованість по заробітній платі складає 199 грн. 61 коп., між сторонами відсутній спір з приводу розміру заробітної плати, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки у розмірі 16611 грн. 60 коп. та індексації в сумі 33 грн. 33 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, суд вважає що спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки та індексації не є спором про стягнення заробітної плати.

З ухвали господарського суду від 21.02.2012 року (а.с. 9), вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ визнано банкрутом.

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та індексації не входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та індексації, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу -у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачкою при звільненні не розрахувався.

Однак, відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

У зв'язку з цим, а також враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 2371 КЗпП України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, буд. 91, р/р 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 199 (сто дев'яносто дев'ять) гривень 61 копійку.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області на користь держави -судовий збір в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду В.Р. Гладун