Постанова № 26047428, 17.09.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.09.2012 р. справа №26/5009/3602/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарової З.П., Кододової О.В.від скаржникаПономарьов А.О.від заявникане з'явивсявід боржникане з'явивсярозглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі 1.Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя; 2. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від20.09.2011 рокуу справі№26/5009/3602/11 (суддя Юлдашев О.О.)за заявою 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Професіанал», м. Київ; 2.Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя до боржника Приватного підприємства «Міоком», м. Запоріжжяпробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.06.2011 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Професіанал», м. Київ до боржника Приватного підприємства «Міоком», м.Запоріжжя порушена справа про банкрутство №26/5009/3602/11 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 05.07.2011 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 05.07.2011 року Приватне підприємство «Міоком»визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором банкрута призначений - ініціюючий кредитор.

Ухвалою від 20.09.2011 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Приватне підприємство «Міоком» та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором було надано звіт та ліквідаційний баланс, за результатами якого у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї діяльності. Вимоги залишились не погашеними у зв'язку з відсутністю майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.09.2011 року у справі № 26/5009/3602/11, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Міоком».

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено незаконно, оскільки мали місце порушення на всіх стадіях розгляду справи про банкрутство, а саме, не можливо встановити коли відкрите виконавче провадження по справі про банкрутство (до дати зміни місцезнаходження, чи після і за якою адресою), з причини відсутності в матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження, кредитором не надано суду доказів неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Зауважує на тому, що протиправно судом першої інстанції в якості доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням взята тільки наявна в матеріалах справи постанова Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 01.07.2011 року про повернення виконавчого документу у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням боржника, що є недостатнім доказом останнього.

Прокурор посилається на те, що державним виконавцем в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження»не вчинено будь-яких заходів щодо розшуку боржника та місцезнаходження його майна, на яке може бути звернене стягнення за попереднім місцезнаходженням боржника, не надана інформація від фінансових, митних та інших контролюючих органів, яка підтверджувала б відсутність господарської діяльності з моменту подання останньої звітності.

Прокурор зазначає, що в порушення норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором не направлене повідомлення про ліквідацію ТОВ «Міоком»на адреси ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя та УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя, як потенційних кредиторів, у зв'язку з чим, останні були позбавлені процесуальної можливості заявити грошові вимоги до банкрута, тобто фактично не скористались правом здійснити перевірку боржника.

Також, прокурор посилається на те, що боржником належним чином подавались до ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя податкові звіти на протязі всього 2011 року, що спростовує відсутність підприємницької діяльності.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції -скасувати, провадження по справі - припинити.

Представники кредиторів, боржника та УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області 25.06.2011 порушене провадження у справі про банкрутство ПП «Міоком».

Постановою господарського суду Запорізької області від 05.07.2011 року ПП«Міоком»визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Відповідна постанова направлена на адресу ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, про що свідчить штамп канцелярії суду від 15.07.2011 року вих. № 09-11б/2653. Проте, будь-яких кредиторських грошових вимог органом податкової інспекції до боржника не заявлено.

В матеріалах справи міститься наказ ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя від 01.09.2011 року № 1415 про проведення документальної позапланової перевірки ПП«Міоком»за період з 09.06.2010 року по 07.09.2011 року, в результаті проведення якої складений акт від 08.09.2011 року №3847/23/371294074, винесене податкове повідомлення-рішення та зроблений розрахунок сум фінансових санкцій з податку на прибуток.

З наведеного вбачається, що ПП «Міоком»звітувало потягом всього 2011 року до ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя.

09.09.2011 року ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя надана заява про визнання грошових вимог та включення грошових вимог до реєстру кредиторів ПП «Міоком».

Враховуючи наведене, ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя була в повній мірі обізнана про ліквідацію боржника ПП «Міоком»та має процесуальний статус кредитора в даній справі про банкрутство.

Щодо вимог прокурора в інтересах УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя, суд враховує наступне.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості ПП «Міоком»перед УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя, крім того орган Пенсійного фонду обізнаний про представлення його інтересів в суді Заступником прокурора Запорізької області, щодо оскарження ухвали від 29.09.2011 року, та в підтвердження доводів апеляційної скарги ні прокурор, ні УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя не надали пояснень з цього приводу, документів, які б підтверджували перебування на обліку в УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя та докази заборгованості боржника зі сплати внесків та докази звітування боржника.

У зв'язку з викладеним, та враховуючи що прокурором заперечуються обставини повідомлення органів, в інтересах яких звернувся прокурор, та їх процесуальна можливість проведення перевірок, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Разом з цим, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ «Професіонал». Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 15000 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса на векселі від 21.06.2011 року.

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: вул. Семеренка, 62, м. Запоріжжя, ініціюючий кредитор посилається на акт Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 30.06.2011 та постанову державного виконавця від 01.07.2011 року про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з неможливістю виконати виконавчий документ та відсутність за місцезнаходженням боржника і його майна.

Постановою суду від 05.07.2011 року ПП «Міоком»визнаний банкрутом з урахуванням особливостей визначених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений ініціюючий кредитор -ТОВ «Професіонал».

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги прокурора підтверджуються постановою державного виконавця від 01.07.2011 року, яка встановлює відсутність боржника за місцезнаходженням та зазначене свідчить, що боржник підприємницьку діяльність не здійснює, за місцезнаходженням відсутній.

Проте, дослідивши відповідну постанову державного виконавця від 01.07.11р., суд апеляційної інстанції виходить з того, що в цій постанові державним виконавцем вказана адреса ПП «Міоком»: вул. Гоголя, 159б, м.Запоріжжя, яка не відповідає дійсній адресі боржника - вул. Семеренка, 62, м. Запоріжжя, яка підтверджена довідкою статистики (арк. спр. 17) та іншими наявними матеріалами справи.

В акті державного виконавця від 30.06.11р. взагалі не визначена адреса місцезнаходження боржника, яка фактично обстежувалась державним виконавцем.

Отже, апеляційний суд вважає, що виконавче провадження відносно боржника ПП «Міоком» здійснювалось за адресою, за якою боржник не знаходився. У зв'язку з цим, вказані виконавчі документи не можуть вважатись належними доказами та бути прийнятними судом для підтвердження неплатоспроможності боржника та безспірності грошових зобов'язані кредитора.

Крім того, як свідчать матеріали справи, провадження у справі про банкрутство ПП «Міоком»порушене 25.06.2011 року, тоді, як постанова Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ про повернення виконавчого документу від 01.07.2011 року надана ініціюючим кредитором - ТОВ «Професіонал» до господарського суду Запорізької області разом із заявою про порушення справи про банкрутство 24.06.2011 року, про що свідчить перелік додатків до відповідної заяви.

Тобто, з наведеного вбачається, що виконавче провадження по опротестованому векселю було закінчено пізніше на 6 календарних днів, ніж порушена справа про банкрутство.

При таких обставинах -у випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону і відсутності підстав для порушення справи про банкрутства, суд першої інстанції мав припинити провадження у справі.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це об'єкт, підстава правового регулювання відносини неспроможності, це зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до господарського -правового або цивільно -правового договору та інших підставах, передбачених господарським або цивільним законодавством України.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

При цьому з урахуванням положень частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однією з умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника як у суб'єкта підприємницької діяльності в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами, а також обставини відносно того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що в Жовтневому ВДВС Запорізького МУЮ на виконанні перебувало виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса № 1932 виданим 22.06.2011р., за яким стягувачем є ТОВ «Юридична компанія «Професіонал», що підтверджується постановою головного державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ Давиденко С.В. від 01.07.2011 року про повернення виконавчого документу стягувачу. Але, таке виконавче провадження здійснювалось вже після порушення справи про банкрутство.

Тобто, вказане виконавче провадження було закінчене 01.07.2011, у зв'язку з не знаходженням боржника за адресою, а отже у господарського суду першої інстанції станом на 25.06.11р., були відсутні підстави вважати, що вимоги кредитора неможливо задовольнити у виконавчому провадженні та боржник є неплатоспроможній.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як зазначалось, станом на момент порушення справи про банкрутство (25.06.11р.) виконавче провадження по стягненню за вказаним виконавчим документом, було відсутнє. Сам по собі, факт видачі виконавчого напису нотаріуса та протеста в неплатежі та отримання їх кредитором без їх пред'явлення, не свідчить про їх не виконання боржником на загальну суму 15000 грн., неможливість та не спроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання по ним. Такі обставини можливо встановити лише застосувавши примусові процедури стягнення коштів у виконавчому провадженні, за наявності його порушення.

При цьому, порушення виконавчого провадження можливо лише на підставі заяви кредитора. В разі неподання такої заяви до органів виконавчої служби, розпочати будь яке здійснення примусових заходів до боржника не передбачається можливим.

Тому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заборгованість боржника перед кредитором не може розцінюватись як безспірна у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вона не підтверджується визначеними законодавством доказами.

Відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю боржника є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість перед кредитором не свідчить про неплатоспроможність боржника під час порушення справи про банкрутство від 25.06.11р. та неможливість розрахунку із кредиторами у спосіб інший, а ніж застосування процедури банкрутства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що станом на 25.06.11р. сума безспірних вимог кредитора в сумі 15000 грн. до боржника відсутня.

З наявних матеріалів справи господарський суд першої інстанції не міг дійти висновку про те, що боржник неспроможний виконати безспірні грошові зобов'язання перед кредитором та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування процедури банкрутства, а отже підстави для порушення справи про банкрутво та в подальшому визнання банкрутом та відкриття інших процедур були відсутні.

Крім того, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявний в матеріалах справи акт державного виконавця та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та про припинення підприємницької діяльності, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та про внесення даних про стан припинення діяльності, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення зазначених відомостей до реєстру, може слугувати доказом у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Наявне в матеріалах справи рішення власника ПП «Міоком»від 04.04.2011 року, яким вирішено ліквідувати юридичну особу, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги. Зазначене рішення підписане учасником ПП «Міоком»- Малигіною Іриною Олександрівною.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-які установчі, статутні документи ПП «Міоком», довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців в матеріалах справи відсутні. Таким чином, з'ясування обставин, пов'язаних із місцезнаходженням боржника (відсутність за місцезнаходженням), з'ясуванням дійсних засновників чи учасників товариства -боржника, наявність його реєстрації в ЄДР, з матеріалів справи взагалі не вбачається можливим встановити не тільки Донецьким апеляційним господарським судом, але й судом першої інстанції, коли ним виносились процесуальні акти в даній справі.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою та припинення підприємницької діяльності не підтверджено матеріалами справи. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті оскаржувальної постанови судом першої інстанції не надано оцінки відсутності в матеріалах справи такої довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів безспірності своїх вимог до боржника, доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 05.07.2011 року є незаконним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 5009/55/12 про банкрутство ПП «Міоком»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.09.2011 року у справі №26/5009/3602/11 -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.09.2011 року у справі №26/5009/3602/11 про банкрутство -скасувати.

Провадження у справі № 26/5009/3602/11 про банкрутство Приватного підприємства «Міоком» м. Запоріжжя - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Приватного підприємства «Міоком» м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство та відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців стану юридичної особи Приватного підприємства «Міоком»(ЄДРПОУ 37129404).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова