Рішення № 26046964, 17.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2012 р. Справа № 5019/1262/12

За позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради та Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради, м. Рівне

до відповідача Рівненського обласного відділення союзу Українок

про стягнення 8 571 грн. 91 коп.

Суддя В. Р.Войтюк

за участю представників:

прокурор Бучинський В.Л. посв. № 60 від 12.07.2012 року

від позивача (КП "Теплотранссервіс") - Бондар Ю.М. дов. № 01-10/23 від 05.07.2012 року;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Рівне звернувся в інтересах держави в особі позивача до господарського суду з позовом до відповідача -Рівненського обласного відділення союзу Українок про стягнення 7 9 11 грн. 36 коп. заборгованості по розрахунках, 145 грн. 68 коп. пені, 142 грн. 74 коп. трьох процентів річних та 80 грн. 86 коп. збитків від інфляції відповідно до Договору на відпуск теплової енергії № 1635 від 15.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.08.2012 року порушено провадження у справі № 5019/1262/12, розгляд якої призначено на 27.08. 2012 року.

04 вересня 2012 року через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог до відповідача у частині стягнення пені. Просить стягнути з Рівненського обласного відділення союзу Українок

суму основного боргу у розмірі 7 911 грн. 36 коп., пені у розмірі 436 грн. 95 коп., 3 % річних у розмірі 142 грн. 74 коп. та збитків від інфляції у розмірі 80 грн. 86 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вказане, подана позивачем заява про збільшення позовних вимог приймається судом. Як зазначено у п. 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, у разі прийняття судом зміни ( в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судовому засіданні 17.09.2012 року представники позивача КП "Теплотранссервіс" та прокуратури підтримали позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.2012 року не з'явився, відзиву на позов не подав, вимог не оспорив, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи (а.с.47).

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника прокуратури та позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 209 року між КП "Теплотранссервіс"Рівненської міської ради (підприємство) та Рівненським обласним відділенням союзу Українок (споживач) укладено Договір № 1635 на відпуск теплової енергії (а.с.10-13).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно пункту 1.2. Договору відпуск теплової енергії здійснюється після під'єднання і заключення даного Договору між постачальником і споживачем на підставі проектної, інвентарної та технічної документації.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що теплова енергія подається споживачу за адресою: м.Рівне, вул.С.Петлюри, 1.

Відповідно до пункту 2.1. Договору підприємство здійснює відпуск теплової енергії після представлення споживачем акту технічної готовності об'єкту систем теплопостачання, підписаного представником підприємства (визначеного наказом директора). Акт подається щорічно до 15 вересня (додаток № 2).

Пунктом 3.2.1. Договору визначено, що споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Згідно з п.5.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

У пункті 5.2 Договору визначено розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання даного договору.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.10.2011р. № 177 (додаток № 1 до рішення) для бюджетних установ вартість 1 Гкал становить 904,20 грн. з ПДВ, місячна вартість опалення 1 м 2 опалювальної площі в опалювальний період становить 24,41 грн.

У відповідності до пункту 5.3. Договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим (п.5.4.).

У пункті п.8.1. Договору сторони погодили, що договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4. Договору).

На виконання умов Договору Комунальне підприємство "Теплотранссервіс" здійснило відповідачу відпуск теплової енергії. Cпоживач не виконав належним чином зобов'язання за договором, внаслідок чого у нього за станом на 09.07.2012р. виникла заборгованість у розмірі 7 911 грн. 36 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором на відпуск теплової енергії № 1635 від 15.10.2009 р., яка складає 7 911 грн. 36 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з Рівненського обласного відділення союзу Українок вказаної суми.

Також у зв'язку з неналежним виконанням Рівненським обласним відділенням союзу Українок взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої позивачем енергії, останній просив суд стягнути відповідача пеню у розмірі 436 грн. 95 коп., яка нарахована у період з 11.11. 2011 року по 01.08.2012 року на підставі п.6.3.3. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.3.3. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплачує основний борг з урахуванням індексу інфляції.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої прокурором, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 436 грн. 95 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором прокурор просив суд стягнути з останнього три проценти річних в сумі 142 грн. 74 коп., нараховані з 11 березня 2011 року по 09 липня 2012 року, а також 80 грн. 86 коп. інфляційних втрат, нарахованих з 01 березня 2011 року по 01 квітня 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню в повному обсязі.

При розгляді судом позовної вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 80 грн. 86 коп., суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляційній при розгляді судових справ" від 03.04.97 року № 62-97).

Оскільки індекс інфляції за липень 2011 року та серпень 2011 року складав менше одиниці, а позивач не врахував це при нарахуванні індексу інфляційних втрат, суд задовольняє позивачеві вимогу про стягнення інфляційних втрат частково, а саме у розмірі 69 грн. 62 коп.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Рівненського обласного відділення союзу Українок (3300, місто Рівне, вул. С.Петлюри, буд. 1, код ЄДРПОУ: 22575362) на користь комунального підприємства "Теплотранссервіс" (33027, місто Рівне, вул. Данила Галицького, будинок 27, код ЄДРПОУ: 30841056) 7 911 грн. 36 коп. основного боргу, 145 грн. 68 коп. пені, три проценти річних у розмірі 142 грн. 74 коп., а також 69 грн. 62 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Рівненського обласного відділення союзу Українок (3300, місто Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 1, код ЄДРПОУ: 22575362) в доход Державного бюджету України 1609 грн. 50 коп. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 вересня 2012 року.

Суддя Войтюк В.Р.