Рішення № 26046821, 12.09.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2012 р. Справа № 17/271/09-НР

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

за участю представників сторін:

від ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" - Єремов М.С., довіреність № 14/20-2-12 від 12.01.2012 р.,

від ТОВ "Українські ковбаси" - Толпєєв А.С., дов. від 11.11.2011 р.,

представники Кабінету Міністрів України та ТОВ ТПК "Лорд", повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Кабінету Міністрів України,

(01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2),

Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг",

(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія "Лорд",

(юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Глинки, 9; м. Миколаїв, вул. Лягіна, 2),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси",

(57217, Миколаївська область, Жовтневий район, смт. Полігон, вул. Зоряна, 1-а),

про стягнення боргу за договором фінансового лізингу,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси",

(57217, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Зоряна, 1-А),

до відповідача: Державного публічного акціонерного товариства національної акціонерної компанії "Украгролізинг",

(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а),

про визнання договору фінансового лізингу недійсним,-

встановив:

Першим заступником прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі - ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") заявлено позов, з урахуванням уточнених позовних вимог (Т.4 а.с. 63-64), про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси" (надалі -ТОВ АП "Українські ковбаси") 1 821 196,18 грн., з яких:

1 366 589,21 грн. -основний борг, 132 419,25 грн. - пеня, 252 852,91 грн. - індексації від суми боргу, 69 334,81 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.5.3 договору фінансового лізингу №14-07-100 сфл від 06.03.2007р., укладеного між ВАТ "НАК "Украгролізинг" (попередник ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") та ЗАТ "Українські ковбаси" (попередник ТОВ АП "Українські ковбаси"), та додатку №1 до цього договору.

Прокурор письмовою заявою від 14.06.2012р. в порядку ст. 29 ГПК України відмовився від підтримання позовних вимог.

ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" підтримало заявлені уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

ТОВ АП "Українські ковбаси" проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що позивачем неналежно виконаний договір фінансового лізингу №14-07-100 сфл від 06.03.2007р., адже останній не передав обумовлені договором предмети лізингу: зерносховище СВМУ 220.19.В12 та зерносховище СВМУ 110.К.4Н.2Т.30-100 у придатному для використання стані.

Відповідач наголошує і на тому, що оскільки зерносховище є нерухомою річчю, тому договір фінансового лізингу в порядку ст. ст. 793 - 794 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. До того ж, будівництво будівель та споруд зерносховищ включає комплекс робіт, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, зокрема, розробка проекту будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію актом робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії.

Третя особа проти позову заперечує, стверджуючи, що відповідачу була поставлена вся продукція обумовлена умовами договору лізингу №14-07-100 сфл від 06.03.2007р. (Т.2, а.с 109).

ТОВ АП "Українські ковбаси" звернулося до ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" із зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №14-07-100 сфл від 06.03.2007р. Підставами невідповідності оскаржуваного договору вимогам діючого законодавства товариство вказує непогодження із ним умов договору поставки та відсутність індивідуалізуючих ознак предмету лізингу (маркування, номера агрегатів, тощо), а також вказує на невідповідність форми договору вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 793 - 794 ЦК України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення останнього заперечує, мотивуючи тим, що спірний договір лізингу відповідає вимогам діючого законодавства, а відсутність істотних умов договору не є підставою для визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 11.02.2010р. здійснено заміну сторони у справі, а саме: Закрите акціонерне товариство "Українські ковбаси" замінено на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси".

Також, 20.07.2012р. до суду від Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" надійшло клопотання про заміну назви позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом. Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»найменування Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»змінено на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. встановлено, що зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

На підтвердження вищевказаного, до матеріалів справи залучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.09.2011р. серії ААБ № 593464.

За таких обставин виникла необхідність здійснити заміну назви Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Дослідивши матеріали справи, висновки судової будівельно-технічної експертизи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступного.

Зі змісту приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з'ясуванні, зокрема, того чи мали місце обставини, на які посилаються особи, та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Так, предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Враховуючи вимоги даного позову, предметом доказування у цій справі є встановлення обставин щодо виконання лізингодавцем (позивачем) умов договору, аналіз документів, що підтверджують таке виконання, визначення предмета договору, спосіб виконання договору та умови передачі предмета лізингу, виконання чи невиконання відповідачем умов цього договору, відповідність форми та змісту договору вимогам законодавства, умови проведення розрахунків, перевірка суми позову тощо.

Як вбачається із матеріалів справи 05.03.2007р. листом за №27 ЗАТ "Українські ковбаси" (попередник ТОВ АП "Українські ковбаси") звернулося до ВАТ НАК "Украгролізинг" (попередник ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") з проханням поставити на умовах фінансового лізингу наступне обладнання виробництва ТОВ ТПК "Лорд": 1. Ємність СМВУ 220.19.В12, ТУ У 30397047 001 2000, загальною вартістю 1085000 грн.; 2. Ємність СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС506 АР-П, загальною вартістю 2984000 грн.; 3. Ємність СМВУ 110.К.4Н.2Т.ЗО-106, загальною вартістю 1528000 грн.

06.03.2007р. лізингодавець ВАТ НАК "Украгролізинг" (попередник ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") уклало з лізингоодержувачем ЗАТ "Українські ковбаси" (попередник ТОВ АП "Українські ковбаси") договір фінансового лізингу №14-07-100 сфл, за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Додатком № 1 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" сторонами встановлено найменування предмета лізингу: 1. зерносховище СМВУ 220.19.В12, загальною вартістю 1085000 грн.; 2. зерносховище СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС506 АР-П, загальною вартістю 2984000 грн.; 3. зерносховище СМВУ 110.К.4Н.2Т.ЗО-106, загальною вартістю 1528000 грн., та назву постачальника - ТОВ ТПК "Лорд", а місце розташування предмету лізингу на дату передачі -ТОВ ТПК "Лорд", що знаходиться за адресою: 54001, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 19.

Так, в п. 2.1 договору сторони встановили, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904.

Згідно з п. 2.2 договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (тристоронній акт), що укладається у п'яти автентичних примірниках.

За п. 2.3 договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", передача предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Умовами п. 3.2. договору сторони передбачили, що лізингодавець зобов'язаний відповідно до вибору лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу згідно з переліком, встановленим додатком до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Зобов'язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вступають в дію з моменту надходження на рахунок лізингодавця попереднього лізингового платежу, визначеного п. 4.3 договору (п.п. 3.2.1 договору). При цьому лізингодавець зобов'язався не втручатися у вибір лізингоодержувачем постачальників предмета лізингу та визначення специфікації предмету лізингу (п.п. 3.2.2 договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: 1) відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; 2) винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу, черговість сплати лізингових платежів: перший платіж через шість місяців від дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожен один місяць, термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом підписання тристороннього акту, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

За п. 4.3 договору лізингоодержувач після укладення договору перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 15% його вартості, включаючи ПДВ, та в частині винагороди в розмірі 7% відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту за умови укладення останнім на користь лізингодавця договору страхування предмету лізингу, сплати попереднього лізингового платежу, визначеного п. 4.3 договору.

27.12.2005 р. між ВАТ НАК "Украгролізинг" (попередник ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") та ТОВ ТПК "Лорд" укладено договір поставки (купівлі-продажу) №05-829, за яким останнім поставлялася продукція різним лізингоодержувачам починаючи з 2005 року.

На виконання умов договору фінансового лізингу за тристоронніми актами приймання-передачі сільськогосподарської техніки №10 від 13.04.2007 р. та №12 від 07.06.2007 р., передбаченими умовами договору фінансового лізингу №14-07-100 сфл від 06.03.2007 р. та умовами договору поставки (купівлі-продажу) №05-829 від 27.12.2005р., ТОВ ТПК "Лорд" та ВАТ НАК "Украгролізинг" (попередник ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") передали, а ЗАТ "Українські ковбаси" (попередник ТОВ АП "Українські ковбаси") прийняло предмет лізингу -зерносховища СМВУ 220.19.В12, загальною вартістю 1085000 грн. та СМВУ 110.К.4Н.2Т.ЗО-106, загальною вартістю 1528000 грн.

Зазначене, за посиланням позивача, також підтверджується видатковими накладними №64 від 13.04.2007 р., №89 від 07.06.2007 р. та довіреностями ЗАТ "Українські ковбаси"(попередник ТОВ АП "Українські ковбаси") на отримання матеріальних цінностей серії ЯНШ №706353 від 12.04.2007 р. та ЯНШ №706352 від 07.06.2007 р.

Разом з тим, суд при ухваленні рішення виходив з наступного.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України "Про фінансовий лізинг". Відповідно до статей 1, 2 вказаного Закону фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. За приписами статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг"договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. За приписами статті 807 цього ж Кодексу предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно умов договору фінансового лізингу відповідачу повинні були передатися зерносховища СМВУ 220.19.В12 та СМВУ 110.К.4Н.2Т.30-100.

Із Акту встановлення технічного стану та комплектації зерносховищ СМВУ, отриманих ЗАТ «Українські ковбаси»(попередник ТОВ АП "Українські ковбаси"), від 15.07.2009р. (Т.1, а.с. 74-76), підписаний комісією у складі, крім інших, представником позивача і скріплений печаткою останнього, вбачається, що товариству замість обумовлених договором фінансового лізингу №14-07-100 сфл від 06.03.2007р. та додатком до нього №1 зерносховищ СВМУ 220.19.В12 та СВМУ 110.К.4Н.2Т.30-100 поставлені інші менш потужні за своєю характеристикою та дешевші за ціною зерносховища СВМУ 183.19.В12 та СВМУ 55.04.В12.30-100.АР.

Із Актів перевірки технічного стану поставлених ТОВ ТПК "Лорд" зерносховищ СВМУ 183.19.В12 та СВМУ 55.04.В12.З0-100.АР №№1,2 від 15.07.2009р. (Т.1, а.с. 77-78) вбачається, що змонтовані зерносховища потребують капітального ремонту, зварювальних та монтажних робіт, доукомплектації вузлами та агрегатами, а також встановлений факт відсутності будь-якої документація щодо їх технології монтування та використання.

Разом з тим, матеріали справи містять договір поставки №125/Э від 14.12.2006р. на виготовлення і поставку товару, укладений між ЗАТ "Українські ковбаси" (попередник ТОВ АП "Українські ковбаси") та ТОВ ТПК "Лорд", Специфікації до нього, видаткові накладні №№14, 21 від 01.02.2007р. та 16.02.2007р. відповідно, Акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії 2008 року, Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта "Реконструкція складів ЗАТ "Українські ковбаси" 2008 року, Розпорядження голови Жовтневої районної державної адміністрації №41-р від 18.08.2008р. (Т.6, а.с. 11-23) згідно яких зерносховища СВМУ 183.19.В12 та СВМУ 55.04.В12.З0-100.АР поставлені та змонтовані саме за договором поставки №125/Э від 14.12.2006р. на підставі відповідних дозволів.

Отже, суд виходить з того, що підставою виникнення на території ТОВ АП "Українські ковбаси" зерносховищ СВМУ 183.19.В12 та СВМУ 55.04.В12.З0-100.АР є договір поставки №125/Э від 14.12.2006р. на виготовлення і поставку товару, укладений між ЗАТ "Українські ковбаси" (попередник ТОВ АП "Українські ковбаси") та ТОВ ТПК "Лорд".

На вимоги суду позивачем так і не надано технічної або іншої спеціальної документації, яка б дала змогу з'ясувати принципи будівництва, роботи та технічні можливості предметів лізингу.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що технічна та інша супроводжувальна документація товариству не передавалася.

У матеріалах справи містяться затверджені відповідними службами технічні умови для Силосів металевих вентильованих уніфікованих типу СМВУ, з яких вбачається, що СМВУ (Силоси) можуть використовуватися у складі зерносховищ та призначені для зберігання сипучих продуктів та неагресивних легкосипучих вантажів. Монтаж Силосів виконується лише при наявності акту про закінчення будівельних робіт фундаменту. Готовність Силосу до експлуатації повинна бути підтверджена актом про закінчення монтажних та наладочних робіт. (п.п. 6.3-6.4 технічних умов для Силосів металевих вентильованих уніфікованих типу СМВУ).

Отже, СМВУ це металеві конусоподібні конструкції, які використовуються у складі зерносховищ, зерноочищувальних та зерносушильних комплексах, перевалочних пунктах і самі по собі окремо від стаціонарного комплексу використовуватися не можуть.

Силоси типу СМВУ розробляються відповідно до Технічних умов та повинні бути сертифіковані. Зазначена конструкція повинна збиратися у відповідності із проектом, розробленим спеціалізованою проектною організацією, монтується та вводиться в експлуатацію за відповідним актом з додержанням вимог безпеки праці на виробництві.

Згідно п. 16 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»зерносховище - це спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо).

По своїй суті зерносховища СМВУ у кінцевому (зібраному) вигляді являють собою об'єкти нерухомого майна з окремим технологічним циклом виробництва.

У відповідності з ухвалою суду від 13.04.2011р. на вимогу відповідача у справі призначено судову будівельно - технічну експертизу.

Згідно висновку Миколаївській філії Одеського НДІСЕ за №2936-2938 від вбачається, що на території ТОВ АП "Українські ковбаси" не виявлено зерносховищ, поставка яких передбачена договором фінансового лізингу №14-07-100 сфл від 0.03.2007р.

Зерносховища СВМУ 220.19.В12 та СВМУ 110.К.4Н.2Т.30-100 належать до об'єктів нерухомого майна (капітальних споруд), а використання зерносховищ за їх функціональним призначенням без введення їх в експлуатацію не представляється можливим.

Умовами договору та лізингового законодавства передбачено, що лізингодавець передає або зобов'язується передати лізингоодержувачеві у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності (ст. 806 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

У відповідності із ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого

майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його

прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону

підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту

державної реєстрації.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Статтею 12 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках і в порядку, передбачених законом.

У відповідності із ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Положеннями статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець зобов'язаний, зокрема, у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Отже, у лізинг повинно передаватися майно, яке можна використовувати за його цільовим призначенням.

Зазначене є логічним, оскільки в разі несплати лізингових платежів, лізингодавець, крім іншого, має право розірвати договір лізингу та повернути собі передане у лізинг майно.

Із пояснень сторін випливає, що зерносховища знаходились в розібраному стані, отже на момент передачі фактично не могли виконувати свої функції за призначенням - зберігання зерна, виходячи з того, що зерносховищем - є спеціально обладнане місце для зберігання зерна.

Таким чином, аналізуючи норми законодавства, можна дійти висновку, що при передачі у лізинг об'єктів нерухомого майна, зокрема зерносховища, останнє повинно належати лізингодавцю на праві власності та існувати у стані, необхідному для використання за призначенням, а власником такого майна лізингодавець стає після закінчення будівництва споруди зерносховища, введення його в експлуатацію та проведення державної реєстрації.

В свою чергу, договір лізингу нерухомого майна, в силу положень ст. 657 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про фінансовий лізинг", повинен пройти нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

Крім того, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов; предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ст.ст. 1, 3 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Разом з тим, враховуючи попередні висновки, випливає, що заявка лізингоотримувача на поставку ємностей СВМУ 220.19.В12 та СВМУ 110.К.4Н.2Т.30-100 не може вважатися визначальною і достатньо інформативною, оскільки не містить посилань на індивідуальні властивості речі, враховуючи, що визначена індивідуальними ознаками річ, це річ, яка наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи конкретно її.

Акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки №10 від 13.04.2007р. та №12 від 07.06.2007р. також не містять інформацію достатню для ідентифікування та індивідуалізації об'єктів, які передаються за ними.

Позивачем, в свою чергу, не доведено в розумінні ст. 33 ГПК України, що визначене у специфікації маркування зерносховищ відповідає вимогам нормативних документів ( технічним умовам, стандартам) та що саме обумовлені договором фінансового лізингу №14-07-100 від 06.03.2007р. зерносховища СВМУ 220.19.В12 та СВМУ 110.К.4Н.2Т.30-100 були поставлені відповідачу.

Що стосується доводів позивача стосовно відсутності відповідальності перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, тощо, то суд дійшов наступного.

Статтею 808 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до договору непрямого лізингу, вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Відповідно до п.п. 2.5-2.7 договору лізингу порядок гарантійного обслуговування та відшкодування витрат і збитків, пов'язаних з ремонтом предмета лізингу у гарантійний період експлуатації, встановлюється відповідним договором поставки, лізингодавець звільняється від обов'язків та відповідальності щодо гарантійних зобов'язань постачальника та якості предмету лізингу, розрахунки по видатках, позовах і компенсаціях, пов'язаних із гарантіями та якістю предмета лізину, проводяться безпосередньо між лізингоодержувачем і постачальником.

Згідно з п. 3.4 договору лізингоодержувач має право пред'являти постачальнику всі права та вимоги, що випливають з договору поставки предмета лізингу, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, ремонтів у гарантійний період тощо, однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору поставки між лізингодавцем і постачальником, або змінювати його умови (п.п. 3.4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АП "Українські ковбаси" неодноразово зверталося листами №14 від 16.01.2008р., №86 від 20.05.2008р., №71 від 07.04.2009р. та №75 від 08.04.2009р. до ТОВ ТПК "Лорд", в яких вказувало на недоліки поставленого обладнання та негайне усунення постачальником вказаних недоліків, однак, постачальник на вказані листи відповіді не надав.

Згідно ст. 4 Закону України "Про фінансовий лізинг" суб'єктами лізингу можуть бути:

лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує

право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої

лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Вищезазначені позивачем доводи щодо відсутності відповідальності перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, тощо відхиляються судом, оскільки такі правовідносини ставлять сторін, зокрема лізингоодержувача, у нерівне по відношенню до лізингодавця становище. ТОВ АП "Українські ковбаси" не являється стороною у договорі поставки №05-829 від 27.12.2005р., а тому відповідно не має можливості в повному об'ємі захистити свої права у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ ТПК "Лорд" своїх зобов'язань щодо якості та комплектності поставленого товару, так само як і ТОВ ТПК "Лорд", в свою чергу, не є стороною договору фінансового лізингу, хоча за умовами цього договору несе відповідні зобов'язання перед лізингоодержувачем.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що умови договору фінансового лізингу щодо визначення предмету лізингу, способу виконання договору та умови передачі предмета лізингу не відповідають вимогам чинного законодавства, що унеможливлює задоволення позовних вимог ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

В той же час, зустрічні позовні вимоги ТОВ АП "Українські ковбаси" про визнання договору фінансового лізингу №14-07-100 сфл від 06.03.2007р. підлягають задоволенню у зв'язку з недотриманням сторонами в момент укладення договору вимог ст. ст. 657, 793 - 794 ЦК України ст. 12 Закону України "Про фінансовий лізинг" щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації предмету лізингу -об'єкта нерухомого майна (зерносховища).

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, при задоволенні позову -на відповідача, а у разі відмови в задоволенні позову - на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов -задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №14-07-100 сфл від 06.03.2007р., укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") та Товариством з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси" (правонаступник Закритого акціонерного товариства "Українські ковбаси").

Стягнути з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31218206783002, банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, код ЄДРПОУ 23626096, одержувач ГУДКУ у Миколаївській області, код платежу 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 03499980, п. 2.1) 36423 грн. 92 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2012 року.

Суддя Т.М.Давченко