Рішення № 26046752, 05.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/6239-2012 05.09.12

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка»до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна»про: стягнення 57 470 грн. 94 коп. Судді Івченко А.М. (головуючий) Бойко Р.В. Шаптала Є.Ю. Представники: Позивача:Прихода О.В. -дов. № б/н від 01.06.2012;Відповідача:Кобилінський Б.О. -дов. № б/н від 20.06.2012 В судовому засіданні 05.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна»до стягнення заборгованості у розмірі 57 470 грн. 94 коп. (56 532 грн. 32 коп. -основного боргу, 599 грн. 40 коп. -3 % річних, 339 грн. 18 коп. -збитків від інфляції).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/6239-2012, розгляд справи призначено на 20.06.2012.

В судовому засіданні позивачем подані на виконання вимог ухвали суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20.06.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 11.07.2012.

Через відділ діловодство суду від позивача поступило клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні 11.07.2012 відповідачем подані на виконання вимог ухвали суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, представником відповідача поданий суду письмовий відзив, в якому останній повністю заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 відкладено розгляд справи для вирішення питання щодо призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.07.2012 призначено колегіальний розгляд справи у складі суддів: Івченко А.М. (головуючий), Бойко Р.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 колегією суддів розгляд справи призначено на 05.09.2012.

В судовому засіданні 05.09.2012 представник позивача подав додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Мультимедійна Спілка»(позивачем -Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-Т»(правонаступником якого є відповідач, Покупцем) було укладено договір поставки № А192905901 (Договір).

Відповідно п. 2.1 договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього Договору.

Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 13.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009, а в частині взаєморозрахунків -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, будь-яких додаткових угод, які продовжували дію вказаного договору, сторони не укладали. Таким чином, строк дії договору поставки № А192905901 від 29.05.2009 закінчився - 31.12.2009.

Після закінчення строку дії договору поставки № А192905901 від 29.05.2009, позивач на підставі видаткових накладних: № РН-0000008 від 19.01.2010 на суму 14 656 грн. 56 коп. № РН-0000011 від 22.01.2010 на суму 10 710 грн. 00 коп., № РН-0000018 від 15.02.2010 на суму 2 652 грн. 00 коп., № РН-0000020 від 15.02.2010 від 2 652 грн. 00 коп., № РН-0000023 від 15.02.2010 на суму 6 109 грн. 80 коп., № РН-0000027 від 22.02.2010 на суму 7 560 грн. 00 коп., № РН-0000057 від 16.03.2010 на суму 10 044 грн. 00 коп., № РН-0000058 від 17.03.2010 на суму 1 707 грн. 00 коп., № РН-0000059 від 17.03.2010 на суму 3 591 грн. 00 коп. здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 56 532 грн. 36 коп., тобто дана поставка товару було позадоговірною.

Відповідач проти передачі товару за даними накладними заперечує, посилаючись на те, що правочин (отримання товару) зі сторони відповідача вчинено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки на момент підписання видаткових накладних виконавчих органом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Т»був генеральний директор, який згідно із п. 10.06.4 статуту мав право укладати правочини (договори, контракти) та чинити юридичні дії від імені товариства, видавати доручення. Таким чином, на думку відповідача, підписувати видаткові накладні зі сторони відповідача протягом січня-березня 2010 міг лише генеральний директор товариства відповідача або уповноважена ним особа на підставі відповідної довіреності (доручення). А оскільки: видаткові накладні підписані різними підписами та жоден із таких підписів не відповідає підпису генерального директора відповідача; на накладних наявні підписи невідомих осіб, оскільки жодний з підписів не містить визначення прізвища, ім'я та по-батькові особи, яка підписала відповідну видаткову накладні зі сторони відповідача; кожна з видаткових накладних містить спеціально визначену графу під підписом отримувача -«за дов. №___від ___», а вказані графи у всіх видаткових накладних порожні; видаткові накладні № РН-0000020 від 15.02.2010; № РН-0000023 від 15.02.2010; № РН-0000057 від 16.03.2010, № РН-0000058 від 17.03.2010, № РН- 0000059 від 17.03.2010 -не містять відбиток круглої печатки відповідача, таким чином, на думку відповідача, позивачем належним чином не доведено факту передачі-отримання товару за накладними в загальному розмірі 56 532 грн. 36 коп.

Проте, суд не може погодитися із вищезазначеними запереченнями відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар за накладними: № РН-0000026, № РН-0000032, № РН-0000031, № РН-0000030, № РН-0000011, що підтверджується платіжним дорученням № 47353 від 13.04.2010 та актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.12.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, вказані дії відповідача, свідчать про схвалення правочину.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції ї встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем після прийняття товару.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 56 532 грн. 36 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 599 грн. 40 коп. -3 % річних, 339 грн. 18 коп. -збитків від інфляції.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача 599 грн. 40 коп. -3 % річних, 339 грн. 18 коп. -інфляційних втрат визнаються судом обгрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 18-Б; код 36003603) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілки»(33010, м. Рівне, вул. Хмільна, 40; код 32803049) 56 532 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 36 коп. -основного боргу, 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. -3 % річних, 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 18 коп. -інфляційних втрат, 1 609 (одна тисяча дев'ятсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 10.09.2012

СуддіІвченко А.М. (головуючий) Бойко Р.В. Шаптала Є.Ю.