Рішення № 26046600, 05.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/8770-2012 05.09.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг», м. Київ

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця Тодорової Тетяни Володимирівни, м.Київ

про: стягнення 601,55 грн.

за участю:

представника Позивача -Ортіков А. (за дов.№ б/н від 15.02.2012р.);

представника Відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг», м. Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Тодорової Тетяни Володимирівни, м.Київ (далі - Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі - 507,18 грн., 5% річних у розмірі 35,08 грн., пеню -39,31 грн. та інфляційні нарахування 19,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Контрактом купівлі-продажу товарів №69/10 від 12.01.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначений на 18.07.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. розгляд справи було відкладено на 23.08.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

07.08.2012р.від Позивача через канцелярію суду надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи по справі, а саме: Витяг з ЄДРПОУ станом на 23.07.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, докази направлення акту звіряння адресу Відповідача.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 23.08.2012р. справу № 5011-55/8770-2012 передано судді Васильченок Т.В. для розгляду у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012р. суддя Васильченко Т.В. прийняла справу № 5011-55/8770-2012 до провадження, розгляд справи було призначено на 05.09.2012р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. справу № 5011-55/8770-2012 передано судді Ягічевій Н.І. для розгляду у зв'язку з виходом з відпуски.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. суддя Ягічева Н.І прийняла справу № 5011-55/8770-2012 до провадження.

В судове засідання 05.09.2012р. з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом від 23.07.2012р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача -03150, м.Київ, вул. Анрі Барбюса, 40, кВ.11.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до позовної заяви.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2011р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Контракт купівлі-продажу товару № 69/10 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 Контракту Продавець зобов'язується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним Контрактом вартість.

Згідно до п.2.1 Контракту, ціна на товари, що поставляються за даним Контрактом, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.

Як вбачається з п.6.1 Контракту, Покупець здійснює передплату за товар в розмірі ------ від загальної вартості чергової партії товару згідно виставленого Продавцем рахунка-фактури.

Відповідно до п.6.2 Контракту оплата залишкової суми товару здійснюється Покупцем не пізніше 15 календарних днів з дати передачі товару Покупцю.

Згідно до п.7.2 Контракту, у випадку прострочення розрахунків за продані товари Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 5% річних, відповідно до ст.214 ЦК України та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п.6.2, Покупець оплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої за договором суми та збитків.

На виконання умов Контракту Позивач у період з 12.01.2011р. по 26.01.2011р. включно відвантажив Відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № Б0000000068 від 12.01.2011р. на суму 610,67 грн. та № Б 0000000162 від 26.01.2011р. на суму 1115,83грн. на загальну суму 1726,50грн.

Проте, Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 507,18грн.

В зв'язку неналежним виконанням зобов'язань за договорами Відповідачем, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Контракту Позивач у період з 12.01.2011р. по 26.01.2011р. включно відвантажив Відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № Б0000000068 від 12.01.2011р. на суму 610,67 грн. та № Б 0000000162 від 26.01.2011р. на суму 1115,83грн. на загальну суму 1726,50грн.

Проте, Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 507,18грн.

Таким чином, Відповідач повинен згідно умов Контракту оплатити повність вартість поставленого товару до 11.02.2011р.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 507,18 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 7.2 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру, період стягнення визначений з урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені частково у розмірі 34,68 грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.

За змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.", встановив, що розмір інфляційних, який нарахований Позивачем, перевищує розмір, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню частково у розмірі 19,78 грн.

Згідно до п.7.2 Контракту, у випадку прострочення розрахунків за продані товари Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 5% річних, відповідно до ст.214 ЦК України та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п.6.2, Покупець оплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої за договором суми та збитків.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 5% річних за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.", встановив, що розмір 5% річних, заявлений до стягнення перевищує розмір, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення і до 19.06.2012р., а отже підлягає стягненню частково у розмірі 34,39 грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тодорової Тетяни Володимирівни (реєстраційний номер: 2445302201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг»(код ЄДРПОУ 33634137) суму основного боргу у розмірі 507,18грн., інфляційні нарахування у розмірі 19,78грн., 5% річних -34,39 грн. та пеню у розмірі 34,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тодорової Тетяни Володимирівни (реєстраційний номер: 2445302201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг»(код ЄДРПОУ 33634137) витрати по сплаті судового збору у розмірі -1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 10.09.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева