Рішення № 26046481, 06.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.12 р. Справа № 5006/44/55/2012

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Кіровського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (експлуатаційно-ремонтне виробництво м.Жданівка)

про стягнення суми заборгованості в розмірі 226 810, 51 грн., з яких сума основного боргу 202 444, 87 грн., інфляційні витрати у розмірі 1791, 56 грн., 3% річних у розмірі 5365, 29 грн., пеня у розмірі 17 208, 79 грн.,

за участю представників:

від позивача: Давидової С.О., за довір. від 27.12.2011р.,

від відповідача: Василенко М.А., за довір. від 09.08.2012р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Кіровського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до суду з позовом до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (експлуатаційно-ремонтне виробництво м.Жданівка) про стягнення суми заборгованості в розмірі 226 810, 51 грн., з яких сума основного боргу 202 444, 87 грн., інфляційні витрати у розмірі 1791, 56 грн., 3% річних у розмірі 5365, 29 грн., пеня у розмірі 17 208, 79 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 11, 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 198, 230, 232 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені умови договору про надання послуг по централізованому питному водопостачанню та водовідведенню від 01 січня 2010 року № 205/144 в частині своєчасності повної оплати за період з 01 лютого 2011 року по 31 березня 201 року та з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року. Внаслідок чого, основна сума заборгованості відповідача за надані послуги становить 202 444, 87 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії позивачем нараховано 3% річних на суму 5 365, 29 грн. та інфляційні витрати за період з 01 лютого 2011 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 1 791, 56 грн.

Відповідно до пункту 7.2 договору, позивачем нарахована пеня за період з 01 березня 2011 року по 27 червня 2012 року у розмірі 17 208, 79 грн.

Загальна сума заборгованості становить 226 810, 51 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 23 серпня 2012 року надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому основний борг на суму 202 444, 87 грн. визнав повністю, просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат, а також зменшити розмір пені на 50%.

В судовому засіданні 06 вересня 2012 року представник відповідача позовні вимоги визнав частково на суму 202 444, 87 грн., в частині стягнення пені за лютий 2011 року та березень 2011 року просив відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності в один рік, згідно із вимогами статей 258, 267 Господарського кодексу України, про що надав письмовий відзив. Також у судовому засіданні представник відповідача надав усне клопотання, в якому відмовився від зменшення розміру пені на 50%.

Підстави для неприйняття часткового визнання позову відповідачем у суду відсутні.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2010 року між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі Кіровського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (Виробник) та обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» (Споживач) був укладений договір про надання послуг по централізованому питному водопостачанню та водовідведенню № 205/144 (надалі по тексту - договір). За умовами договору Виробник подає по своїм водопровідним мережам питну воду до водопровідного вводу Споживача в межах узгоджених розрахункових об'ємах з урахуванням технічних можливостей Виробника, а Споживач оплачує послуги по централізованому питному водопостачанню Виробнику (пункт 1.1 договору).

Сторонами під час підписання договору було узгоджено всі його істотні умови. Зокрема, у розділі першому договору сторонами було узгоджено предмет цього договору, у розділі другому - режим, об'єми та порядок надання послуг по централізованому водопостачанню, облік води, у розділі третьому - режим, об'єми та порядок надання послуг по централізованому водопостачанню, облік стокових вод, у розділі п'ятому - порядок розрахунків за послуги по централізованому водопостачанню та водовідведенню, у розділі шостому - права та обов'язки сторін, у розділі сьомому - відповідальність сторін, а у розділі одинадцять - строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 31 серпня 2011 року була складена додаткова угода до договору, згідно якої, чинний договір вступає в силу при досягненні узгодження за всіма істотними умовами договору та діє з дати підписання договору сторонами по 31 грудня 2012 року (а.с.17).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що Споживач зобов'язаний за власний рахунок придбати та встановити згідно із технічними умовами, виданими Виробником, прибори обліку питної води. Проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку здійснюється відповідно до вимог ДБИ за технічними умовами Виробника. Прийняття в експлуатацію вузла обліку та його реєстрація здійснюється представниками Виробника. Кількість води, використаної Споживачем, визначається за показниками повірених приборів обліку. За відсутності прибору обліку за узгодженням з Виробником об'єми водоспоживання на підставі пункту 2.2 чинного договору.

Кількість поданої води формується двостороннім актом, завіреним підписами представників сторін та печаткою або штампом один раз в місяць не пізніше 24 числа поточного місяця (пункт 2.6 договору).

Згідно із пунктом 3.3 договору об'єм стокових вод, які потрапляють в міську каналізаційну мережу, визначається з урахуванням витрат води на технологічні потреби.

Відповідно до пункту 3.6 договору кількість прийнятих Виробником від Споживача стокових вод оформлюється двостороннім актом, завіреним підписами представників сторін та печаткою або штампом, один раз в місяць не пізніше 24 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були складені та підписані акти щодо обсягів по водопостачанню та водовідведенню за лютий 2011 року, березень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року.

Надані Виробником згідно із чинним договором послуги по централізованому водопостачанню та водовідведенню Споживач оплачує відповідно до встановлених тарифів (пункт 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що на момент підписання договору Виробником тариф на послуги питного водопостачання за 1 куб.м становить: на виробничі нужди Споживача 3,50 грн. (без ПДВ), коефіцієнт коректировки тарифу становить 1,317. На загальну суму нараховується ПДВ 20%.

Відповідно до пункту 5.3 договору на момент підписання договору Виробником тариф на послуги водовідведення за 1 куб.м становить: промислові стоки - 2,50 грн. (без ПДВ), коефіцієнт корегування тарифу становить 1.38. На загальну нараховується ПДВ 20%; стоки для населення - 1,55 грн. (без ПДВ), коефіцієнт корегування тарифу становить 1.387. На загальну нараховується ПДВ 20%.

Згідно із пунктом 5.5 договору орієнтована сума договору на дату його укладення становить всього з ПДВ 3289739, 80 грн.

Споживач здійснює поточні платежі за послуги за чинним договором на умовах 100 % передоплати у строк до 5 числа поточного місяця. При цьому, розмір платежу визначається виходячи із вартості об'єму споживання послуг за минулий місяць (пункт 5.6 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Споживачу були пред'явлені рахунки № 3140211/1 від 25 лютого 2011 року за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року на суму 46 185, 20 грн., № 3160211/1 від 25 лютого 2011 року за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року на суму 45 637, 38 грн., № 2370311/1 від 25 березня 2011 року за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року на суму 49 210, 36 грн., № 2380311/1 від 25 березня 2011 року за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року на суму 47 140,46 грн., № 2581111/1 від 25 листопада 2011 року за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року на суму 39 296, 50 грн., № 2591111/1 від 25 листопада 2011 року за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року на суму 47 791, 81 грн., № 2661211/1 від 26 грудня 2011 року за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 49 280, 71 грн., № 2651211/1 від 26 грудня 2011 року за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 46 218, 46 грн. на загальну суму 370 760, 88 грн., які отримані відповідачем, про що свідчить підпис останнього на корінцях рахунків.

Відповідно до пункту 5.7 договору кінцевий розрахунок за надані послуги за минувший місяць Споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту платіжним дорученням, з урахуванням оплат, не пізніше ніж через 3 банківських дня після підписання акту.

Факт часткової оплати відповідачем заборгованості підтверджується платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.

Також, як вбачається з матеріалів справи, сторонами були складені угоди про залік зустрічних вимог на суму 839, 40 грн. та 7460,28 грн. (а.с.95-96).

З урахуванням часткової сплати та проведення взаємозаліку, сума основного боргу становить 202 444,87 грн.

Окрім цього, між сторонами підписаний акт звірки рахунків за послуги водопостачання та водовідведення, згідно якого, станом на 15 серпня 2012 року сума заборгованості становить 202 444, 87грн. (а.с.51).

Вищевказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); зрілість вимог, необхідно, щоб термін виконання зобов'язань вже настав, або був визначений моментом запитання, чи щоб термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна вимагати в будь-якій момент; ясність вимог.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу, суд вважає його арифметично вірним.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 202 444, 87 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 17 208, 78 грн., необхідно зазначити наступне.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату (неоплату) послуг в строки, передбачені пунктом 5.7 чинного договору Споживач оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлюється строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно із частиною 3 статті 267 Господарського кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Розглянувши доповнення до відзиву, наданого представником відповідача, в якому останній просив застосувати строки позовної давності в частині стягнення суми пені за лютий та березень 2011 року, суд погоджується із наявністю підстав для застосування вищезазначених норм з огляду на наступне.

Позивач звернувся до суду 31 липня 2012 року, а отже строк позовної давності, встановлений статтею 258 Цивільного кодексу України, слід відраховувати від 31 липня 2012 року, тобто вимоги про стягнення пені в розмірі 6750,99 грн. нарахованої за лютий 2011 року та березень 2011 року задоволенню не підлягають з огляду на сплив строку позовної давності.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по рахункам за листопад 2011 року та грудень 2011 року за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», розділ «розрахунок пені, річних та відсотків по вкладах», суд визнає його не вірним, оскільки позивачем були допущенні арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені складає 10 444, 64 грн.

Також позивач просив стягнути 3% річних в розмірі 5365, 29 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1791, 56 грн., відповідно до наданих розрахунків (а.с.9).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», розділ «розрахунок пені, річних та відсотків по вкладах», суд визнає його не вірним, за розрахунком суду розмір 3% річних складає 5356, 34 грн.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, інфляційні витрати за період з березня 2011 року по липень 2012 року склали 1791, 56 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», розділ «індекс інфляції», суд визнає його не вірним, за розрахунком суду розмір інфляційних витрат складає 1541, 94 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд визнав доведеним позивачем факт наявності у відповідача боргу та наявності правових підстав для його стягнення.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Кіровського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (експлуатаційно-ремонтне виробництво м.Жданівка) про стягнення суми заборгованості в розмірі 226 810, 51 грн., з яких сума основного боргу 202 444, 87 грн., інфляційні витрати у розмірі 1791, 56 грн., 3% річних у розмірі 5365, 29 грн., пеня у розмірі 17 208, 79 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, відомості про номер розрахункового рахунку в матеріалах справи відсутні, ЄДРПОУ 03337119) на користь комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, відомості про номер розрахункового рахунку в матеріалах справи відсутні, ЄДРПОУ 00191678) суму основного боргу в розмірі 202 444 (двісті дві тисячі чотириста сорок чотири) грн., 87 коп., пеню у розмірі 10 444 (десять тисяч чотириста сорок чотири) грн., 64 коп., інфляційні витрати у розмірі 1541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн., 94 коп., 3% річних у розмірі 5356 (п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн., 34 коп.

Стягнути з обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, відомості про номер розрахункового рахунку в матеріалах справи відсутні, ЄДРПОУ 03337119) на користь комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, відомості про номер розрахункового рахунку в матеріалах справи відсутні, ЄДРПОУ 00191678) витрати зі сплати судового збору в сумі 4395 (чотири тисячі дев'яносто п'ять) грн., 76 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення прийняте у нарадчий кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06 вересня 2012 року. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11 вересня 2012 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Кучерява О.О.