Рішення № 26046402, 11.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/8693-2012 11.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

До Відкритого акціонерного товариства «Свемон Київ»

Про стягнення 2 126,26 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Рябчук С.В. -представник за довіреністю № 10 від 02.07.12.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»(далі -позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ»(далі -відповідач) про стягнення 2 126,26 грн., а саме: 2 014,48 грн. -основного боргу, 85,88 грн. -пені, 17,62 грн. -3% річних, 8,28 грн. -збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1-0871 від 20.11.06. на постачання теплової енергії в повному обсязі, внаслідок чого у Відкритого акціонерного товариства «Свемон Київ»виникла заборгованість перед позивачем за використану теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.12. порушено провадження у справі № 5011-30/8693-2012, розгляд справи призначено на 19.07.12.

Представник позивача в судове засідання 19.07.12. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.12. про порушення провадження у даній справі виконав частково, подавши 18.07.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва документи у справі та клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»в зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання.

Представник відповідача в судове засідання 19.07.12. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.12. про порушення провадження у даній справі не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.08.12.

01.08.12. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.08.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 5011-30/8693-2012 передано для розгляду судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.12. суддею Смирновою Ю.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 11.09.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.12. справу № 5011-30/8693-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.12. підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.12. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/8693-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою № 14605/02, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.11.06. між Відкритим акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго»(правонаступник позивач) (далі -Енергопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством «Свемон Київ»(далі - Абонент) було укладено Договір № 1-0871 від 20.11.06. на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого (п. 1.1) Виробник бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати Споживачеві теплову енергію для підігріву води та опалення, а Споживач зобов'язується сплачувати Виробникові за наданні послуги за встановленими тарифами в термін та на умовах, передбаченим цим договором.

Договір № 1-0871 від 20.11.06. на постачання теплової енергії є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з жовтня 2011 по травень 2012 позивачем поставлено теплову енергію, а відповідачем було спожито енергію, але відповідач за поставлену енергію не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 126,26 грн., зокрема, 2014,48 грн. -сума основного боргу, 85,88 грн. -пеня, 17,62 грн. -3% річних, 8,28 грн. -збитки від інфляції.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3.2.3. Договору передбачено, що Споживач виконує умови та порядок оплати спожитої теплової енергії обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 4.2.1. Договором визначено, що Виробник зобов'язується постачати теплову енергію для об'єктів Споживача в обсязі, передбаченому додатками № 1, 3, з коригуванням на фактичну температуру зовнішнього повітря.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 5.1. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим методом згідно «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадськиї споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»та даними, вказаними у додатку № 1 цього договору.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживаються Споживачем, здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виробника по затвердженим тарифам. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків які не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 6.2., 6.2.1., 6.2.2. Договору, Розрахунки за теплову енергію здійснюються за такими розрахунковими одиницями:

На опалення:

- за 1 Гкал -при наявності приладів обліку теплової енергії, згідно з їх показаннями;

- за 1 кв. метр опалювальної площі на протязі року для житлових приміщень, при

відсутності приладів;

- за 1 кв. метр опалювальної площі в опалювальний сезон для нежитлових

приміщень, при відсутності приладів обліку.

- На гаряче водопостачання:

- за 1 Гкал -при наявності приладів обліку теплової енергії, згідно з їх показаннями;

- за 1 куб метр. -при наявності водо лічильника згідно з його показаннями;

- за 1 мешканця;

- в інших випадках, згідно затверджених норм.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що розрахунки Споживача з Виробником за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку. Розрахунковий період є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця.

Згідно п. 6.5. Договору передбачено, розрахунки по цьому договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялись рахунки-фактури: № 1-0871 від 24.10.2011 р. на суму 251,81 грн.; № 1-0871 від 22.11.2011 р. на суму 251,81 грн.;

№ 1-0871 від 20.12.2011 р. на суму 251,81 грн.; № 1-0871 від 23.01.2012 р. на суму 251,81 грн.; № 1-0871 від 21.02.2012 р. на суму 251,81 грн.; № 1-0871 від 22.03.12 р. на суму 251,81 грн.; № 1-0871 від 19.04.2012 р. на суму 251,81 грн.; № 1-0871 від 21.05.2012 р. на суму 251,81 грн., які містяться в матеріалах справи, але відповідачем в порушення умов зазначеного вище Договору, не було в повному обсязі сплачено на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»плати за надані послуги, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 014,48 грн.

З письмових пояснень позивача вбачається, що ним направлялися акти про надання послуг у двох примірниках кожного місяця, але жодного підписаного акту від відповідача позивачу не повернулося.

Позивач повторно супровідним листом № 1431 від 11.07.12. направив на адресу Відкритого акціонерного товариства «Свемон Київ»акти про надання послуг за період з жовтня 2011 по травень 2012, а також акт звіряння взаємних розрахунків.

Як доказ надсилання даного листа на адресу відповідача, позивачем подано поштовий фіскальний чек від 11.07.12. № 9226.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 т. 714 Цивільного кодексу України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін

Згідно ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Судом встановлено, що строк дії Договору № 1-0871 від 20.11.06. не визначений, враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Договір на постачання теплової енергії № 1-0871 від 20.11.06. був укладений на рік, а саме до 20.11.07.

Пунктом 11.2. Договору визначено, що договір припиняє свою дію у випадках: 1) взаємної згоди сторін щодо його припинення; 2) відповідно до п.п. 10.4. та 11.1. договору; 3) за рішенням Господарського суду; 4) ліквідації обох або однієї зі сторін без відносин правонаступництва; 5) зміни власника об'єкту тепло споживання після укладання з новим власником.

Згідно п. 11.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього терміну його дії на наступний річний термін, якщо потягом останнього місяця дії від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Матеріали справи не містять жодних письмових заяв сторін щодо припинення строку дії Договору, а тому суд дійшов висновку, що Договір на постачання теплової енергії № 1-0871 від 20.11.06. кожен рік пролонгувався.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, обов'язку по сплаті заборгованості за постачання теплової енергії за період з жовтня 2011 по травень 2012 не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 014,48 грн.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за постачання теплової енергії підлягають задоволенню у повному обсязі.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 85,88 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання

При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 85,88 грн., а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 8,28 грн., та 17,62 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії за Договором у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8,28 грн. -збитків від інфляції та 17,62 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ»(02156, м. Київ, вул. Братиславська, б. 6-А; код ЄДРПОУ 01190416) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»(14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Комсомольська, б. 55-Б; код ЄДРПОУ 03357671) 2 014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 48 коп. -основного боргу, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 88 коп. -пені, 17 (сімнадцять) грн. 62 коп. -3% річних, 8 (вісім) грн. 28 коп. -збитків від інфляції, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.09.12.

Суддя Т.М. Ващенко