Рішення № 26046371, 14.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/10105-2012 14.09.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карло Позоліні Трейдінг»м. Київ

про стягнення 38 343,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко Г.А. - юрисконсульт

від відповідача: Надєєн М.В. -юрисконсульт

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях по справі з 17.08.2012року по 12.09.2012року та з 12.09.2012року по 14.09.2012року відповідно до статті 77 ГПК України були оголошені перерви, без винесення процесуального документа суду, за наслідком яких складені протоколи згідно вимог статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карло Пазоліні Трейдінг»про стягнення з останнього основного боргу в сумі 30 036,28 грн., інфляційних в сумі 4 594,12 грн., трьох процентів річних в сумі 1 402,06 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 2 310,73 грн. відповідно до Договору № 2389/ТК від 25.06.2012 року на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що Договір на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами № 2389/ТК від 25.06.2012 року припинив свою дію, оскільки між сторонам було укладено Додаткову угоду від 16.06.2009року про його розірвання. Також пояснює, що відповідно до пункту 7.5 передбачено, що Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін шляхом укладення Додаткової угоди, що фактично і було зроблено сторонами. Предметом відповідного Договору було одне тільки місце, за користуванням яким утворилася у відповідача заборгованість. Таким чином, припинення Договору за згодою сторін не породжує для відповідача будь-яких цивільно-правових зобов'язань зі сплати грошових коштів за користуванням місцями зовнішньої реклами, що кореспондується з вимогами пункту 2 Додаткової угоди від 16.06.2009року та приписів пункту 7.6 Договору.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, вислухавши доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі від позивача згідно статті 22 ГПК України надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, що відповідає вимогам пункту 3.12 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011року, із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». За змістом вказаних уточнень вбачається, що позивач не змінював підстави позову, а доповнив його новими обставинами при збереженні в ньому первісних вимог, з посиланням на нові норми права, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Відповідачу були створені всі необхідні умови для надання своїх письмових пояснень щодо уточнених позивачем своїх позовних вимог та наведення доводів або заперечень, у зв'язку з чим у судовому засіданні було оголошено перерву.

Позов мотивовано тим, що 25.06.2007р. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», далі Робочий орган, Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», далі Підприємство, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карло Пазоліні Трейдінг», далі Розповсюджувач, було укладено Договір 2389/ТК на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва. Договір було укладено відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про рекламу»від 03.07.96р. за №270/96 ВР, із змінами та доповненнями, далі Закон, постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.03р. за №2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», далі Типові правила, та Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, далі Порядок, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1100 від 23.08.2007року, протокольного рішення Київської міської державної адміністрації від 04.07.2007року за №8 про надання Розповсюджувачу дозволу за №15319 -07, далі Дозвіл, із строком дії до 31.07.2012року.

З урахуванням вказаних норм, наданого дозвілу на розміщення зовнішньої реклами, відповідно до вимог пункту 2.1 Договору Підприємство надало у тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів, а Розповсюджувач узяв на себе обов'язки здійснювати своєчасно оплату за користування місцями. Так, згідно пункту 4.2 Договору відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у позивача рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів. Тобто, сторонам встановлено, що саме на Розповсюджувача покладається обов'язок отримувати у Підприємства рахунків на оплату права за користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Згідно пункту 4.5 Договору, плата за право користування місцями для розміщення рекламних засобів сплачується окремо по кожному рахунку-фактурі. Тобто, неотримання рахунків-фактур в строки, визначені Договором, не звільняє відповідача від внесення ним плати за договором, і не є перешкодою для нарахування штрафних санкцій, передбачених правочином та чинним законодавством.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач не виконав своїх обов'язків щодо своєчасного внесення плати за користування місцем розташування рекламного носію, передбачений умовами Договору, рахунки -фактури своєчасно не сплатив, у зв'язку з чим за ним за період з 01.04.2010року по 30.06.2012року утворився основний борг в сумі 30 036,28 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки мале місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді несплати коштів за розміщення зовнішньої реклами, то позивачем з посиланням на вимоги пункту 6.3 Договору заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 310,73 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по кожному несплаченому рахунку -фактурі. Додатково з посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач стверджує про прострочення грошового зобов'язанні, а тому наполягає на стягненні з відповідача додатково інфляційних в сумі 4 594,12 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 402,06 грн.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін суд вважає, що доводи позивача обґрунтованими, а заперечення відповідача хибними, виходячи із наступного, зокрема:

Так, згідно із ст. 1 Закону України «Про рекламу»реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою. За приписом ст. 2 Закону України «Про рекламу»відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулює вказаний закон.

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами, у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. За вимогами пунктів 3, 16, 24, 25 32, 33 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Так, у відповідності до зазначених норм, позивач, є органом уповноваженим згідно із Законом та Правилами здійснювати регулювання в сфері розміщення зовнішньої реклами, відповідачу було надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, у зв'язку з чим між позивачем та відповідачем був укладений спірний Договір.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на розміщення рекламного носія. Доказами у справі підтверджено, що сторони досягли усіх суттєвих умов Договору відносно його предмету, ціни та строку, а тому відповідно до вимог ст. ст. 1, 16 Закону України «Про рекламу», ст.ст. 629, 638 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.

Відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. п. 24, 25, 32, 33 Типових правил, розділу 4.3 -4.5 Договору не був дотриманий порядок розрахунків за користування місцями для розташування рекламних засобів, що є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до певної відповідальності.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися за приписами ст. 599 ЦК України та ст.ст. 193, 203 ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Свої обов'язки за Договором відповідач своєчасно не виконав, плату за користування наданими місцями під рекламу не перерахував, і зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином. На вимогу суду сторонами не було проведено звірку розрахунків по спірної сумі основного боргу. Втім, судом прийнято до уваги, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо. Надані первинні документи підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за спірним Договором, та виникнення дебіторської заборгованості у позивача, та відповідно кредиторської заборгованості у відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30 036,28 грн. за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань у вигляді несплати коштів за розміщення зовнішньої реклами підтверджено матеріалами справи, а наданий позивачем розрахунок пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та відповідає вимогам пункту 6 статті 232 ГК України. За такими обставинами, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 310,73 грн., також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Іншого розміру не встановлено Договором, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 4 594,12 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 402,06грн., окремо за рахунками - фактурами, щодо прострочення виконання грошового зобов'язання, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача на те, що спірний Договір 2389/ТК на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами від 25.06.2007року припинив свою дію на підставі укладеної між сторонами до нього Додаткової угоди від 16.06. 2009року суперечить обставинами справи та спростовуються наступним, зокрема:

· відповідно до вимог пункту 7.5 Договору передбачені умови його припинення, а саме: Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом укладення Додаткової угоди, за рішенням господарського суду, після закінчення терміну дії останнього Дозволу або його скасування на підставах, передбачених чинними нормативними актами України;

· за змістом пункту 1 Додаткової угоди від 16.06.2009року до Договору 2389/ТК на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами встановлено, що сторони внаслідок зміни обставин дійшли згоди розірвати Договір в частині місць, наданих для розміщення об'єктів зовнішньої реклами за номерами Дозволів: 15319-07 з 07.04.2009року;

· пунктом 4 вказаної Додаткової угоди передбачено, що розірвання Договору в

частині місць, вказаних в пункті 1 цієї Додаткової угоди, не звільняє сторони від

виконання, невиконання зобов'язань, що кореспондується з вимогами абзацу другого

пункту 7.4 Договору в якому зазначено, що умови вказаного Договору припиняються

при умові, що відповідачем належним чином виконанні зобов'язання щодо

здійснення демонтажу об'єкту зовнішньої реклами в порядку та строки визначені

Договором;

· тобто, в разі якщо в місячний термін з дати отримання Робочим органом

письмового повідомлення про відмову від виконання цього Договору останнім не

виконанні належним чином всі зобов'язання, термін цього Договору в частини

об'єкту зовнішньої реклами, відносно яких відповідачем заявлено відмову,

припиняється з дати виконання ним цих зобов'язань;

· крім того, пунктом 7.6.4 Договору зазначено, що дія Договору в частині одного наданого місця припиняється внаслідок припинення Договору, що не суперечить приписам пункту 31 Типових правил та пункту 17.1 Порядку. Перелік підстав для скасування Дозволу є вичерпним;

· зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, а розірвання Договору в частині місця, наданого для розміщення об'єктів зовнішньої реклами згідно з Дозволом №15319-07 не звільняє останнього від виконання зобов'язань за Договором щодо внесення платежів за користуванням місцем реклами ( пункт 2 Додатквоовї угоди від 16.06.2009року.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. покладаються на відповідача у справі -Товариство з обмеженою відповідальністю «Карло Пазоліні Трейдінг»згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.09.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, , ст. ст. 1, 2, 16 Закону України «Про рекламу», ст. ст. 629, 638, 526, 549, 599, 625 ЦК України, ст. 55, 180, 181, 193, 203, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 42, 43, 22, 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карло Пазоліні Трейдінг»задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карло Пазоліні Трейдінг», 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19, р/р 26004000171101 в банку «Фінанси та кредит», МФО 300131, код ЄДРПОУ 30964248, на користь:

- Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», 01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, п/р 26002003029541, в ПАТ КБ «Хрещатик» Києво-Святошинське відділення, МФО 300670, код ЄДРПОУ 26199714, основний борг в сумі 30 036,28 грн., пеню в сумі 2 310,73 грн., інфляційні в сумі 4 594,12 грн., три процента річних в сумі 1 402,06 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено: 17.09.2012р.

Суддя Підченко Ю.О.