Рішення № 26046286, 13.09.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.2012 Справа № 5008/613/2012

Розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м. Київ в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м.Ужгород

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Анталовці Ужгородського району

про стягнення 38634,18 грн.,

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

Від позивача -не з'явився;

Від відповідача -не з'явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м. Київ в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м.Ужгород, звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Анталовці Ужгородського району, про стягнення 38634,18 грн., з яких 38506,70 грн. неповернутий кредит, 26,46 грн. 3% річних, 101,02 грн. пеня.

Представник позивача подав суду заяву №105 від 10.09.2012, якою просить розглянути справу за наявними матеріалами. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання на виклик суду не з'явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, тому суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м. Київ в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м.Ужгород та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, с. Анталовці Ужгородського району укладено договір кредиту №ДК133-5 від 14.12.2011, відповідно до умов якого кредитор (позивач) зобов'язується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 30000 грн., з оплатою по процентній ставці 3% на місяць, а позичальник (відповідач) -повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1).

Пунктом 5.1 договору визначено, що за користування кредитом у період з дати, зазначеної в п.3.1 договору і до дати погашення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити відсотки в розмірі 3% на місяць від суми, вказаної в.п.2.1 договору (30000 грн.) Нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання позичальником кредиту до дати, зазначеної у п.3.2 договору (14.06.2013).

Всупереч вказаним пунктам договору відповідач своєчасно не виконував взяті на себе зобов'язання, провівши розрахунок частково, загалом сплативши 7700,39 грн., з яких 4998,00 грн. -тіло кредиту, 2702,39 грн. -відсотки по кредиту. Вказана обставина послугувала підставою для звернення позивача до відповідача з вимогами про сплату заборгованості (листи від 05.04.2012 та від 18.04.2012), однак відповідач частково вчинив дії, спрямовані на погашення повної заборгованості, у зв'язку з чим позивачем було направлено лист №60 від 31.05.2012 про дострокове розірвання договору кредиту згідно п.4.3.4 договору кредиту.

Відповідно до пункту 4.2.4 договору позичальник зобов'язаний погашати кредит і відсотки у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту і відсотків, який є невід'ємною частиною договору. Днем погашення кредиту та відсотків є день надходження грошових коштів до каси кредитора або зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Матеріалами справи повністю підтверджено, що станом на день подання до суду позову у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на суму 38634,18 грн., з яких 38506,70 грн. основний борг (тіло кредиту - 25002,00 грн. та 13512,40 грн - відсотки за користування кредитом, відкореговані на індекс інфляції), 26,46 грн. 3% річних, 101,02 грн. пеня, яка підлягає до стягнення з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним не виконано, чим порушено пункти 4.2.3, 4.2.4, 5.1 договору та згадані норми.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Щодо нарахованих позивачем 26,46 грн. річних (3%) та 132,63 грн. пені (на підставі п. 7.1 договору), то вони підлягають до стягнення судом з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та на підставі ст. 230 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. .

Отже, заборгованість у частині стягнення 26,46 грн. річних (3%), нарахованих за період з 14.03.12 по 13.06.12, та 132,63 грн. пені, нарахованої за період з 14.03.12 по 13.06.12, повністю підтверджена матеріалами справи, її нарахування перевірено судом, а відтак підлягає до стягнення на підставі згаданих норм права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Ужгородського району (код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (код: 34067398, м. Київ, вул. Декабристів, 3/702) суму 38634,18 (тридцять вісім тисяч шістсот тридцять чотири грн. 18 коп.), з яких 38506,7 грн. сума кредиту (тіло кредиту та відсотки за користування кредитом з врахуванням індексу інфляції), 26,46 грн. 3% річних, 101,02 грн. пеня, а також 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 17.09.2012.

Суддя Л.М. Якимчук