Рішення № 26046228, 07.09.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2012 Справа № 5008/576/2012

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом прокурора Міжгірського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород (далі -інспекція, позивач-1), Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, м. Ужгород (далі -управління, позивач-2) до комунального підприємства Міжгірської селищної ради „Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства", смт. Міжгір"я Закарпатської області (далі - підприємство) про стягнення збитків на суму 553275,53 грн. заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів

представники:

позивача - 1 -Данч Н.О., представник за довіреністю;

позивача - 2 -не з"явився;

відповідача -Купецький Я.В., директор; Маркович Я.Ф., представник за довіреністю;

прокуратури -Андрейчик А.М., заступник начальника відділу представництва та захисту інтересів держави та громадян в судах прокуратури Закарпатської області

Прокурор звернувся до суду із вказаними вимогами, оскільки відповідач на протязі 2010р. скинув 124000 кбм забруднених стоків у р. Ріка та в період з 01.01.11 по 19.07.11 самовільно без дозволу на спеціальне водокористування здійснював забір води із поверхневого водозбору (143360 кбм). За наведені порушення відповідачеві згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів нараховано майнових стягнень на суму 553275,53 грн., які є предметом спору у даній справі, оскільки не сплачені відповідачем у добровільному порядку. Представники позивача-1 та прокуратури у ході судового розгляду наполягають на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Позивач-2 участі уповноваженого представника в судовому розгляді справи не забезпечив, письмово повідомив, що хоча відповідач на протязі 2007-2010рр. звертався до управління за отриманням дозволу на спецводокористування, такий йому не був наданий у зв'язку із скиданням забруднених стічних вод у р. Ріка без очистки та невжиття заходів по запобіганню забрудненню поверхневої водойми неочищеними стоками.

Відповідач письмовим відзивом на позов та його представники усними поясненнями у ході судового розгляду, не заперечуючи фактичних обставин справи щодо самовільного забору води та скиду забруднених стоків підприємством у р. Ріка, заперечують проти позову, вважаючи, зокрема, що відповідальність у данному випадку повинна бути покладена на Міжгірську селищну раду як власника та засновника підприємства, а також за приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(ст.ст. 30,33) якими питання управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, а також охорони навколишнього природного середовища віднесено до повноважень виконавчих органів місцевих рад. З останніх підстав вважає відповідальною також Міжгірську району раду, у зв'язку з чим клопотав у ході судового розгляду про залучення зазначених місцевих рад до участі у даній справі як співвідповідачів.

Крім того, посилається на те, що ним вживалися заходи для одержання дозволу на спецводокористування в управлінні, однак останнє неодноразово відмовляло у наданні дозволу через відсутність у підприємства каналізаційних очисних споруд.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників позивача-1, відповідача, прокуратури, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Спірні відносини сторін у даній справі з огляду на їх предмет та суб'єктний склад регулюються приписами Водного кодексу України (далі - ВКУ), Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) та розробленою відповідно до цих законодавчих актів Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.09.2009 № 389 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.09.2009 №767/16783 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів N 220 від 30.06.2011) (далі - Методика).

За приписами ст. 13 ВКУ державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради та їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, територіальним підрозділом якого є позивач-1 у справі.

За приписами ст. 20 Закону до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, в тому числі, державний контроль за використанням поверхневих і підземних вод, охороною земель, надр, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами ст. 37 Закону передбачено також прокурорський нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому органами прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За приписами ст.ст. 44, 70 ВКУ водокористувачі, яким є відповідач, зобов'язані, зокрема, дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища; здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

За приписами ст.ст. 48, 49, 59 ВКУ централізоване водопостачання населення, що є, зокрема, предметом статутної діяльності відповідача, віднесено до спеціального водокористування, здійснення якого потребує відповідного дозволу, що надається за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Дозволи на спеціальне водокористування є платними та строковими, а закінчення строку на спеціальне водокористування відповідно до ст. 55 ВКУ є підставою для припинення права юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування

За приписами ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону порушення водного законодавства, в т. ч., забруднення вод, самовільне спеціальне водокористування тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

У ході судового розгляду даної справи встановлено та не заперечується ніким із учасників процесу, що відповідач є комунальним підприємством Міжгірської селищної ради з надання послуг, зокрема, централізованого водопостачання та водовідведення, що передбачено його статутом.

Фахівцями інспекції 15.03.11, 14.09.11 у присутності та за участю керівника відповідача здійснено перевірку дотримання природоохоронного законодавства відповідачем. В результаті перевірки встановлено, що відповідач на протязі 2010р. скинув 124000 кбм забруднених стоків у р. Ріка та в період з 01.01.11 по 19.07.11 самовільно без дозволу на спеціальне водокористування здійснював забір води із поверхневого водозбору, використавши таким чином 143360 кбм води, про що складено відповідні акти, які без зауважень та заперечень підписані керівником відповідача. Не заперечуються та не спростовані ці обставини відповідачем також у ході судового розгляду справи.

Факти та обставини наведені в актах інспекції -скидання забруднених стоків та самовільне спеціальне водокористування - є порушеннями водного законодавства та законодавства про охорону навколишнього природного середовища за змістом вищенаведених норм ВКУ та Закону. Розміри відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок таких порушень суб'єктами господарювання (фізичними та юридичними особами) здійснюється за приписами Методики, яка встановлює єдині вимоги до визначення збитків та застосовується державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища.

Позивач-1 на підставі зазначених актів від 15.03.11, 14.09.11 та згідно Методики здійснив розрахунки розмірів збитків, завданих відповідачем державі внаслідок скидання забруднених стоків та самовільного спеціального водокористування, за змістом яких сума збитків становить відповідно 31158,41 грн. та 522117,12 грн., а їх загальна сума становить суму позовних вимог - 553 275,53 грн.

Відповідач не сплатив зазначеної суми на вимогу пред'явлену позивачем-1 у порядку досудового врегулювання, тому за наведених фактичних обставин справи та відповідно до вищезазначених приписів законодавства позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню судом шляхом стягнення з відповідача до місцевого бюджету Міжгірської селищної ради суми 553275,53 грн.

При цьому суд не приймає заперечення відповідача наведені у відзиві та описовій частині даного рішення з посиланням на те, що відповідачами у даній справі мають бути Міжгірська селищна рада та Міжгірська районна рада як органи місцевого самоврядування та Міжгірська селищна рада як засновник відповідача, оскільки за змістом вищенаведених приписів водного законодавства та законодавства про охорону навколишнього природного середовища не передбачено відшкодування шкоди завданої підприємствами комунальної власності органами місцевого самоврядування, на території яких знаходиться підприємство.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 17 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування; а відповідно до ст. 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами; засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.

Статутом відповідача -комунального підприємства, долученим до матеріалів справи, передбачено, що Міжгірська селищна рада є його засновником та органом управління; згідно п.п. 2.10-2.11 статуту - підприємство не відповідає за зобов'язаннями засновника, а засновник підприємства не відповідає за зобов'язаннями підприємства. Господарську та фінансову діяльність підприємство відповідно до п. 6 статуту здійснює самостійно, виходячи з попиту на його послуги та виходячи з необхідності отримання прибутку.

З огляду на наведені обставини, суд констатує відсутність підстав для залучення до участі у даній справі як відповідачів Міжгірської селищної ради та Міжгірської районної ради, оскільки спірні відносини у справі виникли при здійснені господарської діяльності з надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачем як суб'єктом господарських відносин, юридичною особою, яка самостійно відповідає за результати своєї господарської діяльності загалом і , зокрема, за завдання шкоди державі внаслідок допущених нею порушень законодавства.

Посилання відповідача на вжиття ним заходів для одержання дозволу на спецводокористування у позивача-2 - управління охорони навколишнього середовища в Закарпатській області, судом не приймається до уваги, оскільки відсутність дозволу на спеціальне водокористування відповідно до ст. 55 ВКУ є підставою для припинення права юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування безвідносно до причин відсутності та/або ненадання такого дозволу.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд даної справи належить стягнути з відповідача

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 13, 44, 48-50, 55, 59, 70, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 20, 37, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього середовища", ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути із комунального підприємства Міжгірської селищної ради „Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства" ( 90000 смт. Міжгір"я Закарпатської області, вул. Незалежності, 72 а, код 03344473):

- до спеціального фонду місцевого бюджету Міжгірської селищної ради (90000 смт. Міжгір"я Закарпатської області, вул. Шевченка, 57, р/р 33112331700132 ГУДК в Закарпатській області, МФО 812016, код платежу 24062100) збитків на суму 553275,53 грн. (п"ятсот п"ятдесят три тисячі двісті сімдесят п"ять грн. 53 коп.) заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів;

- в доход державного бюджету України судовий збір на суму 11065,50 грн. (одинадцять тисяч шістдесят п"ять грн. 50 коп.) по коду бюджетної класифікації 22030001.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.09.12

Суддя Ушак І.Г.