Рішення № 26046176, 01.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.12 р. Справа № 5006/40/5/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ

до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 1357,25 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники сторін:

від позивача - Кир'ян Є.В., за довіреністю №01-026-2859 від 26.12.2011р.

від відповідача - Манерова Ю.В., за довіреністю №Н-01/2047 від 01.08.2011р.

Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення 2020,19 грн.

Заявою від 18.07.2012р. позивач звернувся до суду про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 1357,25грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БА 785273/91 від 10.12.2011р. Недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Представник ДП «Донецька залізниця» проти задоволення позову заперечував, надав відзив на позов, в якому зазначив, що, відповідно до ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, вантажовідправником не визначено придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні, завантаження здійснювалось засобами відправника, а також вантажовідправником не були виконані вимоги п. 4,5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

08.12.2011 року, за залізничною накладною № 51855542, Державне підприємство «Ровенькиантрацит» (вантажовідправник), зі станції Фащевка Донецької залізниці, на станцію Коммунарск Донецької залізниці, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (вантажоотримувач) у вагоні № 65884710 вантаж - вугілля антрацит, масою 71000кг.

Згідно накладної № 51855542 вантаж завантажено у вагон відправником. Завантажено нижче бортів, маркування проведено двома паралельними смугами з нанесенням вапна шириною 100мм по довжині вагону.

На станції призначення Коммунарск Донецької залізниці був складений комерційний акт БА 785273/91 від 10.12.2011р., відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону №65884710 на механічних вагонних вагах №0203 вантажоотримувача ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», держповірка 12.09.2011р., відомча 12.09.2011р. Вагон № 65884710 за документом тара 22000кг, нетто 71000кг, фактично при переважуванні брутто 90650кг, тара с брусу 22000кг, нетто 68650, що менш документу на 2350кг. При повторному переважуванні нестача вантажу 2350кг, підтвердилась. Завантаження у вагон нижче бортів на 300мм, рівномірне, вантаж не маркований. У документі вказано: маркування двома паралельними смугами з нанесенням вапна. Ліворуч по ходу потягу над 1-4 люками заглиблення 300мм х 5000мм х 600мм. Двері та люка зачинені. Протікання вантажу відсутнє. Вагон у технічному відношенні справний (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Доводи відповідача про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недотримання вантажовідправником вимог п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р., свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки, відповідно до накладної № 51855542, вантаж завантажено нижче бортів, маркування проведено двома паралельним смугами з нанесенням вапна шириною 100мм по довжині вагону (а.с.8), що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу. Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу і на проміжних станціях.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачі становить 1357,25 грн., із розрахунку 2350кг - (71000кг. х 1%)х 827,59грн., де 2350кг - недостача маси вантажу, відповідно до комерційного акту БА 785273/91 від 10.12.2011р.

71000кг - маса вантажу у вагоні № 65884710, згідно відомості вагонів (а.с.8),

1% - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644),

827,59грн. - вартість вантажу з ПДВ, згідно рахунку вантажовідправника (а.с.46).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, і, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 20, 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 2600101511508 в Укрексімбанку м. Донецька, МФО 334817, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (м. Алчевськ, вул. Шмідта, б.4, р/р 2600730594214 у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ», МФО 304308, ЄДРПОУ 05441447) 1357 грн. 25 коп. суму збитків та 1609 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційний господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 06 серпня 2012 року.

Суддя Говорун О.В.