Рішення № 2604609, 12.11.2008, Апеляційний суд Рівненської області

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2008 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого-судді - Мельника Ю.М.

суддів: Гордійчук С.О., Ковалевича С.П..

при секретарі - Омельчук А.М.

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 25 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Брегівське АТП 12137» та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом в якому просила стягнути із ВАТ «Брегівське АТП 12137» 21694 грн. на відшкодування майнової шкоди , 50000 грн. - на відшкодування моральної шкоди та 850 грн. витрат на правову допомогу.

Одночасно просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь 50000 грн. для відшкодування моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 5 грудня 2005 року ОСОБА_2 , перебуваючи у трудових стосунках із ВАТ «АТП 12137» , під час керування автобусом ЛАЗ р.н. НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху і допустив зіткнення із автомобілем Мерседес -Бенц р.н. НОМЕР_2 під керування сина позивачки- ОСОБА_3 Внаслідок ДПТ ОСОБА_3 загинув.

Позивачка стверджує , що на поховання сина вона затратила 5344 грн. 20 коп. Окрім того вона вказує, що втратила можливість отримувати по 5 тис. грн. на рік , які вона отримувала за життя померлого ОСОБА_3 (5000 грн. х 3 роки = 15000 грн.) Також вказує, що внаслідок загибелі сина вона стала частіше хворіти і на придбання ліків затратила 1000 грн. а на додаткове харчування - 350 грн.

Вказані кошти просила стягнути із ВАТ Брегівське АТП 12137.

Одночасно вказує, що відповідачі заподіяли їй моральну шкоду на відшкодування якої просила стягнути із кожного по 50000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги збільшила і просила стягнути із ВАТ «Брегівське АТП 12137» на відшкодування майнової шкоди 79 030 грн. (21694 грн.( сума раніше пред»явленого позову) + 42336 грн. (вартість санаторно-курортного лікування за 3 роки ) + 15 000 грн. ( різниця між пенсією та сумою доплат від сина) . Одночасно просила стягнути на відшкодування моральної шкоди - 50000 грн. та 4750 грн витрат на правову допомогу.

Просила також стягнути із ОСОБА_2 на її користь на відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Рішенням Рівненського міського суду від 25 квітня 2008 року стягнуто із ВАТ Брегівське АТП 12137 на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 4750 грн. витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням суду від 21 липня 2008 року у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у відшкодуванні майнової шкоди та неправильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди.

Із цих підстав просила рішення суду скасувати та направити справу до суду 1 інстанції на новий розгляд.

Рішення суду в частині стягнення із ВАТ «Брегівське АТП 12137» витрат на правову допомогу ОСОБА_1 не оскаржується.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просила задовольнити скаргу у повному обсязі.

Відповідачі до суду не з»явилися і подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково , а рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди , суд виходив із того , що позивачкою не було надано доказів понесення нею витрат на поховання сина.

Колегія суддів в повному обсязі погодитися із таким висновком суду не може.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , 5 грудня 2005 року перебуваючи у трудових стосунках із ВАТ «АТП 12137» , під час керування автобусом ЛАЗ р.н. НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху і допустив зіткнення із автомобілем Мерседес -Бенц р.н. НОМЕР_2 під керування сина позивачки- ОСОБА_3 Внаслідок отриманих під час ДПТ тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер.

Постановою Берегівського районного суду від 17 липня 2007 року встановлено, що причиною дорожно-транспортної пригоди стало те, що ОСОБА_2 порушив п.12.1, 12,3 та 13.1 Правил дорожнього руху. ( а.с. 5-6)

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових обов»язків.

Оскільки ОСОБА_2 заподіяв шкоду під час виконання трудових обов»язків , то заподіяну ним шкоду має відшкодовувати ВАТ «Брегівське АТП12137».

З урахуванням зазначеного суд 1 інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди і підстав для скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не знаходить.

В той же час колегія суддів вважає, що судом 1 інстанції помилково відмовлено позивачці у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов»язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника, ці витрати.

Із рахунку № 30 від 15 квітня 2008 року ( а.с. 48) слідує, що вартість надгробного пам»ятника становить 8000 грн. Цим же рахунком передбачено , що вартість перевезення пам»ятника із м. Рівного до місця захоронення померлого ОСОБА_3 - м. Берегово, становить 4200 грн.

Згідно ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій заподіяно збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Берегівське АТП 12137» про відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню на суму 8000 грн., оскільки саме ці кошти необхідні позивачці для встановлення надгробного пам»ятника.

Щодо витрат на перевезення пам»ятника із м. Рівне до м. Берегово та витрат на санаторно-курортне лікування позивачки, то колегія суддів вважає, що ці витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки такі витрати позивачки не перебувають у прямому причинному зв»язку із діями відповідачів.

Одночасно колегія суддів вважає правильним висновок суду 1 інстанції про відсутність підстав для відшкодування позивачці різниці між пенсією та коштами , які надавав ОСОБА_3 за життя своїй матері, оскільки факт надання ним такої допомоги своїй матері ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не доведений , а довідка сільської ради ( а.с. 8) не може бути таким доказом.

Окрім того , позивачкою не було надано доказів того, що вона понесла витрати у розмірі 5344 грн. 20 коп. на поховання сина та громадську панахиду , а тому суд 1 інстанції обґрунтовано відмовив їй у задоволенні позову у цій частині.

Задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди суд 1 інстанції визначив розмір її відшкодування у 5000 грн.

Колегія суддів вважає, що судом 1 інстанції при цьому не в повній мірі було враховано вимоги ст. 23 ЦК України, яка вказує, що розмір грошового відшкодування визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації , ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають значення для справи.

З урахуванням характеру протиправних дій відповідачів , тривалості та глибини душевних страждань позивачки, невідворотності наслідків , спричинених ОСОБА_1 смертю сина, колегія суддів вважає, що для відшкодування моральної шкоди із ВАТ «Брегівське АТП 12137» слід стягнути на користь ОСОБА_1 20000 грн.

Оскільки судом 1 інстанції при ухваленні рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат у справі, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути судові витрати із ВАТ «Брегівське АТП 12137».

Враховуючи те, що судом 1 інстанції при ухваленні рішення було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, то рішення суду 1 інстанції підлягає частковому скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307,  п.4 ч. 1 ст. 309,  ч.2 ст. 314, ст.. 316, 317  ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 25 квітня 2008 року задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 25 квітня 2008 року скасувати частково.

Стягнути із ВАТ «Брегівське АТП 12137» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 8000 гривень, на відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн.

Стягнути із ВАТ «Брегівське АТП 12137» 59 грн. 50 коп. судового збору. (одержувач-місцевий бюджет м. Рівне, ЄДРПОУ: 22586331,банк одержувача ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017 , р/р 31414537700002, призначення платежу -код платежу 22090100).

Стягнути із ВАТ «Брегівське АТП 12137» 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. (одержувач- державний бюджет м. Рівне, ЄДРПОУ 22586331, банк одержувача : ГУДКУ у Рівненській області , МФО 833017 , р/р 31219259700002, призначення платежу - код платежу 22050000- ІТЗ для апеляційного суду Рівненської області.)

В решті рішення суду 1 інстанції залишити без зміни.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - Ю.М.Мельник

Судді: С.О.Гордійчук

С.П. Ковалевич