Рішення № 26045919, 21.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.12 р. Справа № 17/44

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс», м. Київ

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «Стаханівська збагачувальна фабрика», м Стаханов

про стягнення 73614 грн. 72 коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники сторін:

від позивача - Шапочкіна Н.А., юрисконсульт, довіреність №7 від 25.05.2012р.

від відповідача - Гарбузова Т.О., юрисконсульт, довіреність №Н-01/673 від 15.03.2012р.

від третьої особи - не з'явився

В судовому засідання оголошувались перерви з 31.07.2012р. до 14.08.2012р. та з 14.08.2012р. до 21.08.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «Стаханівська збагачувальна фабрика», про стягнення 73 614,72 грн.

14.08.2012р. позивачем було надана заява про зміну предмету позову, в якому останній просить стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» суму збитків в розмірі 73614,72 грн., які були спричинені в результаті неналежного виконання відповідачем умов Договору №Э-030038 від 28.12.2006р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем було неправомірно списано 04.07.2010р. та 05.07.2010р. з особового рахунку позивача № 9137171 плату за користування вагонами в сумі 73 614,72 грн. за кодом «183/401 - добір плати за користування вагонами» за актом перевірки комерційним ревізором відповідача до відомостей ф. ГУ-46 за травень 2010 року, що виставлені станцією Стаханов в накопичувальні картки ф. ФДУ-92 № 020709957 та № 050709063.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши що позивачем не вірно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки згідно умов укладеного договору між позивачем та відповідачем, у разі неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Експедитора Залізниця вносить відповідні зміни до його особового рахунку. Відтак, оспорювана сума не може бути стягнена з відповідача. Крім того, відповідач зазначає, що позивач пропустив шестимісячний строк позовної давності.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

28.12.2006р. між ДП «Донецька залізниця» (Залізниця) та ТОВ «ТЕК «Енерготранс» (Експедитор), (правонаступник ЗАТ «ТЕК «Енерготранс» (а.с.108-110 т.2) укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №Э-030038 (далі-договір) (а.с.9-23 т.1)

Відповідно до п. 1.3 договору встановлено, що цим договором передбачаються умови оплати Екпедитором вартості послуг Залізниці (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, забори за подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги) наданих вантажовласникам, при здійсненні експертно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг по договірним тарифам.

16.04.2007 року між Товариством обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» та Вантажовласником - ТОВ «Вугілля-Південь» (правонаступником якого є ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика» (а.с.111-112 т.2) укладений договір транспортного експедирування № Э-16/04/07-3 (а.с.24-31 т.1), відповідно до якого позивач зобов'язується організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, як у вагонах парку УЗ, так і у власному рухомому складі, які включають в себе: здійснення розрахунків з залізницями за перевезення вантажів вантажів клієнта за погодженими сторонами маршрутом; оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, подача і прибирання вагонів та додаткові збори пред'явленні дорогою; оплата збору за видачу довідок по коду експедитора (а.с.24-31 т.1).

04.07.2010р. (перелік №676) та 05.07.2010р. (перелік №503) (а.с.32 т.1) з особового рахунку позивача № 9100386 розрахунковим підрозділом відповідача (Єдиним ТехПД) списана сума плати за користування вагонами в розмірі 36237,60грн. та 37377,12грн., всього 73614,72грн., в тому числі ПДВ 12269,12грн., по коду «183/401-добір плати за користування вагонами» за актом перевірки комерційним ревізором відповідача до відомостей ф. ГУ-46 за травень 2010р., що виставлені станцією Стаханов ДП «Донецька залізниця» в накопичувальні картки ф. ФДУ-92 №02070957 та №05070963 (а.с.33-35 т.1). До накопичувальних карток не прикладені розрахунки комерційного ревізора на зазначену суму, а також Акт загальної форми ГУ-23 на затримку вагонів з вини вантажовласника на місцях загального користування станції Стаханов в травні місяці.

Гарантій на оплату даних платежів позивачем відповідачу не надавалось.

Накопичувальні картки ф.ФДУ-92 №02070957 та №05070963 вантажовласником ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика» та власником під'їзної колії ДВАТ «Стахановпромтранс» станцією Стаханов не підписані.

На станції Стаханов були складені акти загальної форми ГУ-23 від 02.07.2010р. №15 та від 05.07.2010р. №16, в яких зазначено, що представник ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика» за довіреністю №68 від 01.07.2010р. в накопичувальних картах від підпису відмовився (а.с.36-37 т.1).

Зазначені вище акти загальної ф. ГУ-23 та накопичувальні картки ф.ФДУ-92 оформлені в порушення підпунктів 4,5 пункту 60 та підпунктів 3,4 пункту 58 Інструкції з ведення станційної та комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц, оскільки в актах загальної форми не зазначено прізвище та посада представника ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика», якому надавалися на підпис накопичувальні картки та в присутності якого складалися акти загальної форми, а також в них відсутня відмітка про відмову від підпису цих актів загальної форми.

Згідно п.2.5. Правил розрахунків за перевезення вантажів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №864/5085, та п.2.2.5. додаткової угоди №11 від 27.05.2009р. до договору №Э-030038 від 28.12.2006р., позивач здійснює попередню оплату за перевезення вантажів та оплату інших транспортних послуг шляхом перерахування коштів в сумах, відповідних до обсягу перевезення на дохідно-розподільчі рахунки Залізниці, які Залізниця зараховує на особові рахунки Експедитора (позивача), які є власністю платника, доки залізниця не здійснить списання витрачених коштів (згідно п.3.3. додаткової угоди № 9 від 25.05.2009р. до договору №Э-030038 від 28.12.2006р.) за надані послуги.

Пунктом 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів (надалі-Правил) передбачено, що згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Згідно з п.2.1.3. договору № Э-030038 від 28.12.2006р. позивачу відкритий відповідачем особовий рахунок №9100386.

У відповідності з п.2.4. Правил у всіх перевізних документах, накопичувальних картках і відомостях плат за користування вагонами та контейнерами проставляється код платника.

Згідно п.2.6. Правил, розрахунковий підрозділ відповідача веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Облік грошових коштів на особовому рахунку позивача №9100386, зроблений відповідачем згідно Переліку №676 від 04.07.2010р. на суму 30198грн., ПДВ на суму 6039,60грн. та згідно Переліку №503 від 05.07.2010р. на суму 31147,60грн., ПДВ на суму 6229,52грн., що зазначені у спірних накопичувальних картках №02070957 від 02.07.2010р. та №05070963 від 05.07.2010р., здійснено відповідачем за підкодом що належить ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика», експедитором якого виступає позивач на підставі договору №Э-16/04/07-3 від 16.04.2007р.

В накопичувальних картках №02070957 та №05070963 в графі «найменування та номер документу» значиться відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46 за травень місяць №№04050133, 05050134, 06050135, 07050136, 10050137, 10050138, 10050139, які були оформлені станцією Стаханов на власника під'їзної колії та вантажовласника ДВАТ «Стахановпромтранс» (код 7196) та підписані ним без заперечень, сплачені платником ТОВ «ТЕК «Енерготранс» в повному обсязі. Інших підтверджувальних документів про додаткову відповідальність власника під'їзної колії ДВАТ «Стахановпромтранс» (код 7196) в сумі 73614,72грн. по платі за користування вагонами, зазначеними в відомостях ф. ГУ-46 №№04050133, 05050134, 06050135, 07050136, 10050137, 10050138, 10050139, станцією надані не були.

Відповідно до п.8 Правил користування вагонами та контейнерами затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. №165/3458 зазначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниць, вантажовласника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно п.58 Інструкції по веденню станційної та комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц, в накопичувальній картці в графі «найменування та номер документа» повинен бути зазначений Акт загальної форми ГУ-23, який мав бути підставою для нарахування та стягнення донарахованої плати за користування вагонами при затримці вагонів. Цього не було зроблено відповідачем при оформлені накопичувальних карток №02070957 від 02.07.2010р. та №05070963 від 05.07.2010р. станцією Стаханов.

Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також на час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Матеріали справи свідчать про те, що списання відповідачем спірної суми з особового рахунку позивача пов'язано з затримкою станцією призначення в очікуванні подачі під вивантаження ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика» через схід 8 (восьми) вагонів з колії при перегоні під'їзної колії, власником якої є ДВАТ «Стахановпромтранс».

Також, судом прийнято до уваги, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011р. у справі №19/297, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011р., скасовано рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2010р. про стягнення з ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика» 35908,80грн. збору за зберігання вантажів, та відмовлено у позові у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю вимог ДП «Донецька залізниця» до ДВАТ «Стахановпромтранс».

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору №Э-030038, що призвело до понесення позивачем збитків на зазначену суму.

Відповідно до ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно п.4) ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків.

Оскільки вказані правовідносини випливають з господарського договору, то, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовґязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивачем вірно обраний спосіб захисту порушених прав, а саме - стягнення з відповідача суми спричинених відповідачем збитків.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 136 Статут залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 3 Статуту залізниць України встановлено, що дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Відповідно до ч.1, 3 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач лише надавав вантажовласникам послуги, які пов'язані з перевезенням вантажу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли не з договору перевезення, а з укладеного між ними договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, який за своїм предметом є договором транспортного експедирування, тому до цих відносин повинна застосовуватись загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності починається від дня облікування відповідачем оспорюваної суми, а саме з 04.07.2010 року, щодо вимоги про стягнення 36237,6 грн., та з 05.07.2010 року, щодо вимоги про стягнення 37377,12 грн. Позивач звернувся до суду з вимогою про захист своїх порушених прав 02.03.2011 року. Відтак, позовна давність у спірних відносинах не сплила.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, ЄДРПОУ 32382179) 73614 грн. 72 коп. суму збитків, 736 грн. 15 коп. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 27 серпня 2012р.

Суддя Говорун О.В.