Рішення № 26045875, 15.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.12 р. Справа № 5006/40/40/2012

за позовом Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали», м. Маріуполь

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 8866,50 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники сторін:

від позивача - Федотова О.В., довіреність №7 від 04.01.2012р.

від відповідача - Ляшко Д.В., юрисконсульт, довіреність № Н-01/987 від 05.04.2012 р.

Колективне підприємство «Фірма «Азовбудматеріали» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення 8866,50 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон № 66209644 на станцію призначення прибув з недостачею, яка підтверджена складеними цією ж станцією комерційними актом БИ № 573606/2 від 09.04.2012р. Недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що, відповідно до ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, вантажовідправником не визначено придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні, завантаження здійснювалось засобами відправника, а також вантажовідправником не були виконані вимоги п. 4,5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. Також відповідач надав акт загальної форми №930 від 01.04.2012р., акт про технічний стан вагону (контейнера) №12 від 01.04.2012р., комерційний акт БН №698039/62 від 02.04.2012р., складені станцією Ясинувата Донецької залізниці, акт про технічний стан вагону (контейнера) №1 від 08.04.2012р., акт загальної форми №82 від 08.04.2012р. складені станцією Велико - Анадоль Донецької залізниці.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

29.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006» (вантажовідправник), зі станції Воскресенська Донецької залізниці на станцію Велико - Анадоль Донецької залізниці, відвантажив на адресу Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» (вантажоотримувач) у вагоні №66209644 вантаж - вугілля антрацит, массою 69000кг (а.с.8).

Згідно накладної №49749005 вантаж завантажено у вагон відправником. Навантаження нижче рівня бортів. Вантаж маркований розчином вапна ( а.с.9).

На станції призначення Велико - Анадоль Донецької залізниці був складений комерційний акт БИ № 573606/2 від 09.04.2012р. відповідно якого при переважуванні вантажу на 150-ти тонних повірених вагонних вагах вантажоотримувача КП «Фірма «Азовбудматеріали» виявилось брутто - 80200кг, тара - 19600кг, нетто - 60600кг, що менше вказаного у накладної на 8400кг. У вагоні вантаж завантаження навалом, нижче бортів, вантаж слабо маркований, над 1-2 люками воронкоподібне заглиблення розміром 2000х2000х800мм, нещільне прилягання 1,2 люків, праворуч до поперечної балки закладено дошками, заварено залізом, протікання вантажу відсутнє ( а.с.9).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно ч.1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Доводи відповідача про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недотримання вантажовідправником вимог п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р., свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки, відповідно до накладної №49749005 вантаж завантажено у вагон відправником. Навантаження нижче рівня бортів. Вантаж маркований розчином вапна (а.с.8), що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Досліджені у судовому засіданні акт загальної форми №930 від 01.04.2012р., акт про технічний стан вагону (контейнера) №12 від 01.04.2012р., комерційний акт БН №698039/62 від 02.04.2012р., складені станцією Ясинувата Донецької залізниці, акт про технічний стан вагону (контейнера) №1 від 08.04.2012р., акт загальної форми №82 від 08.04.2012р. складені станцією Велико - Анадоль Донецької залізниці, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу. Крім того, зауважень з боку залізниці до стану вагону та вантажу не було і на проміжних станціях залізниці від станції Воскресенська Донецької залізниці до станції Яснувата Донецької залізниці.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні № 66209644 становить 7864,20 грн., із розрахунку 8400кг - (69000кг х 1%)х 1020грн., де 8400кг - маса недостачі вантажу, відповідно до комерційного акту БИ №573606/2 ( а.с.9).

69000кг -маса вантажу у вагоні №66209644 згідно накладної №49749005 (а.с.10).

1% - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення ( п. 27 Правил видачі вантажів, Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644).

1020грн. - вартість вантажу з ПДВ, згідно рахунку-фактури вантажовідправника (а.с.32).

Позивачем заявлена до стягнення більша сума, а саме - 8866,50 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 20, 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Колективного підприємства «Фірма Азовбудматеріали» (Донецька обл., м. Маріуполь, Мартенівський масив, 135, ЄДРПОУ 00290541) 7864,2 грн. збитків та 1427 грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 20 серпня 2012 року.

Суддя Говорун О.В.