Рішення № 26045777, 23.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.07.12 р. Справа № 5006/44/13/2012

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Агропромсервіс»

до приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення суми заборгованості в розмірі 22147, 13 грн., з яких сума основного боргу 8200 грн., збитки в розмірі 13455,06 грн., 3% річних 234, 55 грн., інфляційні витрати 257, 52 грн.,

за участю представників:

від позивача: Синявського В.І., за довір. від 25.04.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Агропромсервіс» звернулось до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості в розмірі 24634, 65 грн., з яких сума основного боргу 8200 грн., збитки в розмірі 13455,06 грн., 3% річних 904, 80 грн., інфляційні витрати 2074, 84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання договору поставки товару укладеного в усній формі у березні 2010 року. Зазначив, що відповідно до рахунку-фактури від 24 березня 2010 року № СФ-2403 виставленого відповідачем, було сплачено суму авансу в розмірі 19000 грн. платіжним дорученням № 132 від 24 березня 2010 року та 6000 грн. платіжним дорученням № 158 від 31 березня 2010 року. У порушення умов договору відповідачем не поставлено обумовлений товар, суму попередньої оплати повернуто частково в сумі 16800 грн. У зв'язку з чим, на підставі статей 625, 693 Цивільного Кодексу України та статті 222 Господарського кодексу України просив стягнути суму боргу в розмірі 8200 грн., збитки в розмірі 13455,06 грн., 3% річних в розмірі 234, 55 грн., інфляційні витрати в розмірі 257, 52 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, також 23 липня 2012 року надав через канцелярію суду заяву в якій зменшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 257, 52 грн. за період з 17 червня 2011 року по 30 травня 2012 року та 3% річних в розмірі 234, 55 грн. за період з 17 червня 2011 року по 30 травня 2012 року.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень на позовну заяву не надходило.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Агропромсервіс» та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладений в усній формі договір поставки, за умовами якого відповідач зобов'язаний виготовити та поставити до травня 2010 року причіп самоcвальний вартістю 162200 грн., а позивач зобов'язаний частково оплатити товар (попередня оплата) до його передання покупцю.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Під час судового розгляду справи судом було з'ясовано, що сторонами узгоджено істотні умови договору, зокрема, предмет, ціну та строк дії.

Як вбачається з матеріалів справи 24 березня 2010 року відповідачем виставлений рахунок-фактура № СФ-2403 за причіп самосвальний на суму попередньої оплати в розмірі 25000 грн. з урахуванням податку на додану вартість 4166, 67 грн.

Так, за виставленим рахунком-фактурою № СФ-2403 позивачем проведена попередня оплата за товар, що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу: «оплата за причіп самосвальний» від 24 березня 2010 року № 132 на суму 19000 грн., та від 31 березня 2010 року № 158 на суму 6000 грн. (а.с.21).

Таким чином, підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати за причіп самосвальний в розмірі 25000 грн.

29 квітня 2011 року на адресу відповідача була направлена претензія, в якій позивач, у зв'язку з неотриманням товару згідно договору, просив повернути сплачені грошові кошти та сплатити суму не отриманих прибутків, понесених збитків та інфляційні витрати (а.с.16).

У відповіді на претензію від 29 квітня 2011 року, наявної в матеріалах справи, приватний підприємець ОСОБА_1 частково визнав борг на суму 16800 грн., іншу частину боргу в сумі 8200 грн. не визнав, у зв'язку із сплатою останнім податку на додану вартість в розмірі 4166, 67 грн. та понесенням витрат у вигляді переобладнання причіпа самосвального на суму 4033, 33 грн. (а.с.17).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки зобов'язання з поставки причіпа самосвального відповідачем не виконано, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів. Як встановлено у судовому засіданні відповідачем частково повернена сума попередньої оплати в розмірі 16800 грн., що відповідно свідчить про визнання факту прострочення виконання зобов'язання з поставки причіпу самосвального та невиконання з боку відповідача договору.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав і в добровільному порядку частину суми попередньої оплати не повернув, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 8200 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 234, 55 грн., інфляційних витрат в розмірі 257, 52 грн., необхідно зазначити наступне.

Згідно і статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, розмір плати за користування чужими грошовими коштами встановлений частиною 2 статті 625 ЦК України, відповідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

23 липня 2012 року представником позивача через канцелярію суду наданий уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних витрат з періодом нарахування з 17 червня 2011 року по 30 травня 2012 року.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних в розмірі 234, 55 грн., суд визнає його не вірним. За розрахунком суду розмір 3% річних складає 234, 54 грн.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Так, відповідно до розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, інфляційні витрати склали 257, 52 грн.

Перевіривши сукупний індекс інфляції за періоди прострочення виплати заборгованості, зазначені позивачем, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих інфляційних витрат.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 13455,06 грн., на думку суду вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За змістом статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Позивач до складу збитків включив сплату процентів за кредитним договором від 17 лютого 2010 року № КЛ-0016/2010 та суму недоотриманого прибутку в розмірі 6080 грн., але належного документального обґрунтування своїх вимог не надав.

Так, в матеріалах справи наявний кредитний договір від 17 лютого 2010 року № КЛ-0016/2010 на умовах кредитної лінії на період з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2012 року з встановленням ліміту кредитування в розмірі 1900000, 00 грн., але доказів, що саме з цих грошових коштів була проведена попередня оплата за причіп самосвальний позивачем не надано. Окрім цього позивачем не надано доказів недоотриманого прибутку за 2010 рік у зв'язку із не поставкою товару відповідно до договору. На думку суду наявний в матеріалах справи розрахунок недоотриманого прибутку за 2010 рік є необґрунтованим.

Таким чином, відсутні правові підставі покладення на відповідача зазначеної майнової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства, зокрема, ст. 33 ГПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Агропромсервіс»

до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості в розмірі 22147, 13 грн., з яких сума основного боргу 8200 грн., збитки в розмірі 13455,06 грн., 3% річних 234, 55 грн., інфляційні витрати 257, 52 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ОКПО НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ДОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 335076, ІНН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Агропромсервіс» (85621, Донецька область, Мар'їнський район, вул. П. Морозова, 53, ОКПО 31386832, р/р 26001140774 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, ІНН 313868305283) основну суму заборгованості в розмірі 8200 (вісім тисяч двісті) грн., 3% річних в розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 55 коп.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ОКПО НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ДОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 335076, ІНН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Агропромсервіс» (85621, Донецька область, Мар'їнський район, вул. П. Морозова, 53, ОКПО 31386832, р/р 26001140774 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, ІНН 313868305283) витрати по сплаті судового збору у розмірі 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн., 89 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 23 липня 2012 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2012 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Кучерява О.О.