Постанова № 26038455, 13.09.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 р. Справа № 2a-1870/3193/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Бухіннік О.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом військової частина А 2860 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Військова частина А 2860 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2.), в якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму спричиненої ним матеріальної шкоди внаслідок службової недбалості в розмірі 50 323 грн. 09 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) зобов'язаний вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині. ОСОБА_2 з 2003р. по 2009р. проходив військову службу за контрактом у військовій частині А 2860 військове містечко - 21, с. Данилівка Васильківського району Київської області у військовому званні - прапорщик. У квітні 2003 року відповідач прийняв на відповідальне зберігання військове майно, яке зберігалось на складі озброєння № 6 служби ракетно - артилерійського озброєння військової частини А 2860, у зв'язку з чим він являвся матеріально - відповідальною особою. Під час перевірки матеріальних цінностей, які зберігались на складі озброєння №6, та за який відповідач відповідав, було виявлено нестачу, що утворилась в результаті недбалого ставлення ОСОБА_2 до виконання своїх службових обов'язків, на загальну суму 50 323грн. 09коп., які станом на момент звернення з позовом до суду відповідачем відшкодованими не були.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що на його думку позивачем було пропущено строк на звернення з даним позовом до суду (а.с.49).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував. Вважав позовні вимоги безпідставними, оскільки на його думку, вони базуються на матеріалах розслідування, проведеного позивачем з порушенням вимог законодавства. Акти прийому передачі матеріальних цінностей, якими засвідчена недостача на складі служби озброєння №6 (СО-6), складені без участі відповідача. При цьому відповідач зазначив, що дійсно при переведенні його на посаду начальника складу ракетно-артилерійного озброєння в квітні 2003р. йому у відання було передано чотири склади №1,3,5,6, про що ним як матеріально-відповідальною особою були підписані акти приймання-передачі військового майна, які в них перебувало. При підписанні даних актів в 2003р. нестача була відсутня. В листопаді 2004р. склади №1,3,5 були передані у відання іншій особі. Проте склад озброєння №6 (СО-6) так і залишався бути закріпленим за відповідачем. Дійсно в даному складі ним не в повній мірі заповнювались та велись необхідні для цього журнали, та при звільненні в 2009р. під час складання акта інвентаризації та приймання-передачі майна почала випливати недостача. Однак, вважає, що його вини у даному немає, через відсутність документального підтвердження того, що він дійсно був матеріально-відповідальною особою, яка відповідала за склад озброєння №6 (СО-6), а тому вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заслухавши представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні з матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки (а.с.66-67) вбачається, що ОСОБА_2 у період з 18.10.1999р. по 02.11.2009р. проходив військову службу в Збройний Силах України, та зокрема за контрактом - у військовій частині А2860.

В листопаді 2001р. відповідач займав посаду командира ремонтного взводу ремонтно-технічної роти у військовій частині А2860.

02.04.2003р. відповідача з посади командира ремонтного взводу ремонтно-технічної роти, наказом від 02.04.2003р. за №02-пм було переведено на посаду начальника складу взводу забезпечення роти матеріального забезпечення, ВОС-713535А (а.с.84). При цьому, як вбачається з пояснень ОСОБА_2 йому у відання як матеріально-відповідальній особі були передані чотири склади за №1,3,5 та №6 про що ним підписувались відповідні акти приймання-передачі військового майна.

25.03.2004р. відповідача було призначено на посаду техніка контрольно-перевірочної обслуги ремонтно-технічно роти ВОС-813946А (а.с.91), у зв'язку з чим майже всі склади ним за актами-приймання передачі були передані іншій особі, однак, відносно складу №6 ОСОБА_2 так і продовжував виконувати адміністративно-господарські функції щодо розпорядження військовим майном.

Вказані обставини підтверджуються копією наказу від 02.04.2003р. №02-ПМ (а.с.84), копією наказу від 25.03.2004р. №02-пм (а.с.91), копією трудової книжки (а.с.66-67), письмовими поясненнями відповідача (а.с.68), вироком від 26.03.2010р. (а.с.87-90).

Наказом командира військової частини А2860 від 23.03.09р. №100 «Про проведення прийому-передачі справ та посади начальника складу служби озброєння №6» призначена комісія з приймання-передачі та визначені службові особи, відповідальні за приймання від відповідача військового майна складу №6 (а.с.92-93).

Результати прийому - передачі підзвітного відповідачеві майна оформлені актом від 02.06.09р. №137/СО з додатками, витяг якого додано до матеріалів справи (а.с.85-86).

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2009року №85-пм ОСОБА_2 звільнений у запас за пунктом "а", частини шостої статті 26 (у зв'язку з закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.29).

З 02.11.2009 року наказом командира військової частини А2860 №217 від 02.11.2009року відповідач виключений зі списків особового складу військової частини та направлений на військовий облік до Білопільського РВК Сумської області (а.с.28).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

На підставі наказів командира військової частини А2860 від 28.09.2009р. №368, від 19.10.2009р. №403 було проведено службове розслідування по факту порушення кримінальної справи Військовим прокурором Київського гарнізону відносно в тому числі ОСОБА_2 (а.с.26).

У період з 29 вересня по 23 грудня 2009р. була проведена позапланова інвентаризація майна служби ракетно-артилерійного озброєння (РАО) на складі №6 військової частини А2860, адміністративно-господарські функції щодо розпорядження військовим майном на якому виконував відповідач. Результати інвентаризації зафіксовані в акті №449 інвентаризації майна РАО №6 військової частини А2860, затвердженого ТВО командира військової частини А2860 23.12.2009р. (а.с.27). В ході даної ревізії було встановлено ряд порушень в частині обліку, зберігання військового майна та за висновком інвентаризації було встановлено, що облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі РАО №6 не відповідає вимогам наказу Міністра оборони СРС №260-1979 та виявлена нестача матеріальних цінностей служби РАО на загальну 61837грн.07коп.

Щодо 11513грн. 98коп. (яка увійшла до загальної суми виявленої нестачі) за фактом викрадення майна на дану суму було порушено кримінальну справу та 26.03.2010р. ОСОБА_2 за вироком Військового місцевого суду Київського гарнізону було засуджено та визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2. ст.410, ч.1 ст. 366 КК України (а.с.87-90).

При цьому, як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.02.2010р. (а.с.30-32), було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом викрадення зі складу озброєння №6 служби РАО військової частини А2860 матеріальних засобів на загальну суму 50323грн.09коп., через те, що в ході досудового слідства було встановлено, що нестача на вказану суму виникла внаслідок недбалого ставлення прапорщиком ОСОБА_2 до виконання своїх службових обов'язків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV. Пунктом 16 вказаного Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За змістом п.3.2.40 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997р. №300, начальники складів частини відповідають за приймання та видачу, правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, за підтримку внутрішнього порядку, санітарний та протипожежний стан на складах. За приписами п.3.2.41 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України начальник складу повинен зокрема :

знати номенклатуру матеріальних засобів, які зберігаються на складі, слідкувати за їх комплектністю, наявністю та якісним станом;

суворо виконувати правила приймання, зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, не допускати випадків псування та нестач;

приймати та видавати матеріальні засоби за встановленими документами;

вести кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі;

щоденно подавати у діловодство частини прибутково-видаткові документи за минулий день;

слідкувати за своєчасним поновленням матеріальних засобів, що зберігаються на складі;

своєчасно здавати склад під охорону, а під час приймання складу з під охорони старанно перевіряти цілісність стін, даху, дверей та вікон, наявність, цілісність замків та пломб (відбитків печаток).

Згідно п.32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Сила, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000р. №748, заподіяна шкода відшкодовується винними особами у порядку, передбаченому законодавством.

Спеціальний порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, передбачений Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року N 243/95-ВР (надалі - Положення N 243/95-ВР).

Згідно пункту 31 Положення N 243/95-ВР у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

За змістом пункту 3 Положення N 243/95-ВР військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Факт нестачі військового майна, прийнятого відповідачем на зберігання, підтверджується довідкою-розрахунком від 27.10.2010р. №66/10 (а.с.13-25), актом службового розслідування (а.с.26), актом інвентаризації майна складу №6 (а.с.27), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.30-32), вироком суду від 26.03.2010р. (а.с.87-90). Крім того сам відповідач в ході судового розгляду даної справи пояснював, що дійсно на складі №6 облік майна ним вівся по суті поверхово та виключно для себе. В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи також зазначено, що в ході досудового слідства встановлено, що нестача військового майна на загальну суму 50323грн. 09коп., виникла внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_2 до виконання своїх службових обов'язків (а.с.32), дану постанову, отриману в березні 2010р., відповідач не оскаржував та факти зазначені в ній та підтверджені в судовому засіданні, спростовані не були.

Вказані досліджені судом докази свідчать про недбале ставлення відповідача до службових обов'язків щодо недопущення випадків псування та нестач майна; приймання та видачі матеріальних засобів за встановленими документами; ведення кількісного та якісного обліку матеріальних засобів, що знаходяться на складі; слідкувати за своєчасним поновленням матеріальних засобів, що зберігаються на складі та ведення кількісного та якісного обліку матеріальних засобів, що знаходяться на складі.

Досліджуючи наявність причинного зв'язку між невиконанням та недбалим виконанням обов'язків військової служби та настанням шкідливих наслідків, у вигляді нестачі та вини відповідача у настанні цих негативних наслідків, в судовому засіданні з встановлених обставин у справі вбачається, що нестача майна сталася внаслідок незадовільного зберігання майна, неналежного його обліку та недбалого ставлення до службових обов'язків відповідачем.

При цьому, в судовому засіданні відповідачем не доведено та не встановлено судом відсутність у ОСОБА_2 реальної можливості виконувати покладені на нього адміністративно-господарських функцій щодо розпорядження майном на складі №6, невиконання яких призвело до недостачі підзвітного майна. Відповідачем не надано жодного доказу, який свідчить про вжиття ним заходів щодо забезпечення належного зберігання підзвітного майна, виявлення пошкодження та/або зіпсуття майна, заміни пошкодженого майна, тощо.

В пункті 14 Положення N 243/95-ВР, яким визначається розмір матеріальної шкоди, заподіяної військовослужбовцями, і порядок її відшкодування під час виконання ними службових обов'язків, зазначено, що військовослужбовці за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України (від 02.11.1995р. №880).

Розділом IV Положення N 243/95-ВР передбачено, що розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, встановленому Міністерством економіки України.

Згідно довідки - розрахунку нестачі матеріальних цінностей від 27.10.2010 року №66/10 вартість вказаного майна складає 50323грн.09коп.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним факт заподіяння військовій частині А 2860 прямої дійсної шкоди; факт недбалого виконання відповідачем службових обов'язків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вину відповідача в заподіянні державі шкоди.

При цьому доводи відповідача, з посиланням на відсутність актів приймання-передачі складу №6, на те, що він не відповідав за належне зберігання майна на складі №6 спростовується наступним.

Дійсно акти приймання-передачі в тому числі на складі №6 позивачем не були надані через їх знищення, однак, в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують факт виконання адміністративно-господарських функцій щодо розпорядження військовим майном на складі №6 саме ОСОБА_2 Таким доказом, насамперед, є вирок від 26.03.2010р. Військового місцевого суду Київського гарнізону (а.с.87-88), яким встановлено, що відповідач у період з червня по вересень 2007р. (тобто у періоді, в якому позивачем зафіксовано недостачу (а.с.5), виконував за наказом старшого начальника адміністративно-господарські функції щодо розпорядження майном у сховищі №6.

Відповідно до п. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Той факт, що саме на відповідача були покладені обов'язки по належному та своєчасному веденню кількісного та якісного обліку ввірених матеріальних засобів на складі №6 підтверджується і постановою про відмовою в порушенні кримінальної справи (а.с.30-32), яку відповідач не оскаржував.

Крім того, акт передачі майна від 02.06.2009р. №137/СО (а.с.85-86) також спростовує вказані вище доводи ОСОБА_2, оскільки даний акт відповідач підписував як матеріально-відповідальна особа за склад озброєння №6, згідно якого він передавав матеріальну частину вказаного складу.

Посилання на те, що у вказаному акті відсутня недостача, також є безпідставним, оскільки як пояснював сам же відповідач в судовому засіданні, вже в ході підписання акта від 02.06.2009р. №137/СО (а.с.85-86) недостача почала випливати.

Доводи з приводу того, що ОСОБА_2 не було відомо про суму виявленої недостачі, зафіксовану в довідці-розрахунку (а.с.13-25), та складення її та відповідних актів у його відсутності, спростовується, зокрема, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.30-32), в якій йшла мова, зокрема про 50323грн. 09коп. суми недостачі, яка виникла внаслідок службової недбалості, крім того в акті службового розслідування (а.с.26) відображено що ОСОБА_2 відмовився надавати письмові пояснення з тих причин, що такі пояснення він надавав слідчому військової прокуратури Київського гарнізону.

Посилання на пропущення позивачем строків на звернення з позовом до суду, також не приймається до уваги, оскільки ухвалою суду (а.с.78-79) вже було вирішено дане питання та визнано поважними причини пропуску на звернення з позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини у справі та досліджені докази, враховуючи, що в судовому засіданні не було спростовано факту спричинення військовій частині А2860 відповідачем майнової шкоди в розмірі 50323грн. 09коп., внаслідок недбалого ставлення до виконання своїх службових обов'язків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов військової частина А 2860 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1., АДРЕСА_1) на користь військової частина А 2860 (с. Данилівка, Васильківського району, Київської області, код ЄДРПОУ 08363908) 50323грн.09коп. (п'ятдесят тисяч триста двадцять три гривні дев'ять копійок) матеріальної шкоди, завданої внаслідок службової недбалості.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 18.09.2012р.