Постанова № 26037716, 07.09.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/2176/11

категорія 8.2

07 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Прохорчуку П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 16 лютого 2012 року №0000532301, №0000542301 та №0000692302. Свої вимоги мотивує тим, що зазначені податкові повідомлення - рішення є необгрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству та роз'ясненням ДПА України, а тому підлягають скасуванню.

В ході судового розгляду справи представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог в якій він просив скасувати податкові повідомлення - рішенні від 16.02.2010 року №0000532301 в частині стягнення суми грошового зобов'язання розміром 675077,00 грн., в тому числі основного платежу в сумі 540062,00 та штрафних санкцій в сумі 135015,00 грн., №00005432301 в частині стягнення суми грошового зобов'язання в розмірі 428395,00 грн., в тому числі основного платежу в сумі 342716,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 85769,00 грн., №0000692302 в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному в обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в акті перевірки та письмових запереченнях.

Дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м.Житомирі з 11.11.2010 року по 14.01.2011 року була проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт №269/23-1/32008278/0110 на підставі якого Державною податковою інспекцією у м.Житомирі 16 лютого 2012 року були винесені податкові повідомлення - рішення №0000532301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 680800,00 грн. ( основний платіж 544640,00 грн. та штрафні санкції 136160,00 грн.), №0000542301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 429130,00 грн. ( основний платіж 343304,00 грн. та штрафні санкції 85826,00 грн.) та №0000692302 про застосування штрафних санкцій в розмірі 4816,12 грн.

Судом встановлено, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугували відображені в акті № 269/23-1/32008278/0110 від 28.01.2011 року висновки перевіряючих про порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.2.3 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.3, п.7.2.6 п.7.2, п.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, які зроблені внаслідок того, що на думку податкового органу позивачем неправомірно:

1. Віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість послуг з поточного ремонту (розмітки) автомобільних доріг від контрагента ПП "Докар", згідно договору №30 від 28.05.2009 року, за 3 квартал 2009 року в сумі 1553489,00 грн.

2. Віднесено до складу валових витрат витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

3. Віднесено до валових витрат та податкового кредиту транспортні послуги від контрагента ТОВ Компанія "Ойл-Сервіс" на загальну суму 142945,00 грн.

4. Віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 29959,00 грн. при придбанні паливно - мастильних матеріалів від контрагента ПП "Авакс -2006".

5. Проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів, платіжного документа встановленої форми та змісту згідно Положення про форму та зміст розрахункових документів. затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614.

Щодо віднесення Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до складу валових витрат та податкового кредиту вартість послуг з поточного ремонту (розмітки) автомобільних доріг від контрагента ПП "Докар", згідно договору №30 від 28.05.2009 року, за 3 квартал 2009 року в сумі 1553489,00 грн. слід зазначити наступне.

28 травня 2009 року між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник) та Приватним підприємством "Докар" (підрядник) було укладено договір №30 по наданню послуг з поточного ремонту (розмітці) автомобільних доріг державного значення Житомирської області.

Згідно з п.1.1 даного договору замовник доручає підряднику і зобов'язується прийняти і оплатити надання послуг з поточного ремонту (розмітки) автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області, а підрядник зобов'язується на свій власний ризик надати послуги (виконати роботи), вручені йому замовником.

Відповідно до п.3.1 договору, вартість робіт складає 1897378,80 грн.

Виконання договору підтверджується наступними документами: актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.166-168 т.1, 171-173 т.1, 176-178 т.1), довідками про вартість виконаних підрядних робіт (а.с.165 т.1, 170 т.1, 175 т.1), податковими накладними (а.с.169 т.1, 174 т.1, 179 т.1).

Крім того, суд зазначає, що виконання вищезазначеного договору підтверджується актом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №1971/232/13464706 від 05.09.2011 року складеного за результатами виїзної планової перевірки ПП "Дакар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року (а.с.218-226 т.2), яким зафіксовано, що ПП "Докар" мало взаємовідносини з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" на підставі договору підряду №30 від 28.05.2009 року, на виконання якого ПП "Докар" надані послуги по нанесенню горизонтальної дорожньої розмітки, на що виписано податкові накладні та складено акти здачі-прийняття виконаних робіт.

Також даним актом встановлено, що в рахунок оплати за виконані роботи позивач перерахував грошові кошти в сумі 1864186,80 на рахунок ПП "Дакар", який в свою чергу відобразив їх в складі валових доходів.

На час формування позивачем спірного податкового кредиту та валових витрат діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" (далі-Закон ) та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підставі зазначеного та враховуючи, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, суд приходить до висновку, що Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість послуг з поточного ремонту (розмітки) автомобільних доріг від контрагента ПП "Докар", згідно договору №30 від 28.05.2009 року, за 3 квартал 2009 року в сумі 1553489,00 грн.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, судом встановлено наступне.

14 лютого 2008 року між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Акціонерним Банком "Енергобанк" (далі - АБ "Енергобанк") було укладено договір на відкриття кредитної лінії №106, відповідно до якого останній відкривав позивачу відновлювальну, відкличну кредитну лінію в сумі 5000000,00 грн. на строк з 14.02.2008 року по 13.02.2009 року включно, для ведення поточної фінансово-господарської діяльності, а саме проведення розрахунків за ТМЦ, роботи та послуги, виплати заробітної плати та видатків пов'язаних з нею.

11 липня 2008 року між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та АБ "Енергобанк" було укладено договір на здійснення овердрафтного кредитування №534, відповідно до якого останній встановив позивачу відновлювальний ліміт овердрафтного кредитування в сумі 1000000,00 грн. на поповнення обігових коштів.

Позивач скориставшись кредитними коштами витратив їх в межах господарської діяльності, а саме перерахував своїм структурним підрозділам для погашення заборгованості по заробітній платі та бюджетним платежам, надав фінансування своїм структурним підрозділам для погашення кредиторської заборгованості за матеріали використані в господарській діяльності, а також на погашення заборгованості за отримані послуги по електропостачанню, газопостачанню, зв'язку, що підтверджується виписками з рахунку (а.с.80-86 т.2,144-154 т.2).

Відповідно до вимог договорів кредитування та АБ "Енергобанку" позивачем було перераховано проценти за користування кредитом в 2009 році - 1119919,00 грн. та за 9 місяців 2010 року - 1444688,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.190-213 т.1).

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені в підпункті 5.5.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В даному випадку судом не встановлено факту заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки позивач мав підтверджені та реально понесені витрати (по сплаті відсотків за користування кредитними коштами), а отже підприємством було правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 29959,00 грн. при придбанні паливно - мастильних матеріалів від контрагента ПП "Авакс -2006", суд зазначає наступне.

21 серпня 2009 року, 18 вересня 2009 року, 30 вересня 2009 року та 01 грудня 2009 року між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Приватним підприємством "Авакс-2006" були укладені відповідно договори поставки №21/08/09, №18/09/09, №30/09/09 та №01/12/09, на виконання яких Приватним підприємством "Авакс-2006" було передано , а позивачем одержано та оплачено паливно-мастильні матеріали на загальну суму ПДВ 29958,78 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с.215-241 т.1).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

На підставі зазначеного, судом не встановлено факту безтоварності операцій з поставки паливно-мастильних матеріалів.

Посилання відповідача в акті перевірки на розслідування слідчим відділу Прокуратури Черкаської області кримінальної справи по факту створення фіктивного підприємства службовими особами ПП "Авакс-2006" та посилання на акт перевірки ПП "Аваск-2006" є безпідставними з огляду на наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді. Платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також враховано, що факт порушення контрагентами - постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було.

На підставі зазначеного, суд вважає, що позивачем виконано всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту.

Щодо віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту транспортні послуги від контрагента ТОВ "Компанія "Ойл-Сервіс" на загальну суму 142945,00 грн., суд зазначає наступне.

Між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (отримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ойл-Сервіс (постачальник) було укладено низку договорів на доставку нафтопродуктів.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Всупереч зазначеному позивачем документально не підтверджено транспортні послуги отримані від ТОВ "Компанія "Ойл-Сервіс" на суму 142945,00 грн., а саме позивачем не надано до суду договорів про надання автотранспортних послуг або про експедиційне обслуговування, акти здачі та приймання робіт, а також не надано доказів розрахунку за надані ТОВ "Компанія "Ойл-Сервіс" транспортні послуги в сумі 142945,00 грн.

Відповідно до п.3.2 вищезазначених договорів, в разі необхідності, постачальник забезпечує, за окрему оплату, транспортування до станції призначення Отримувача, яка вказується в заявці.

Заявок про необхідність транспортування товару позивачем до суду також не надано.

На підставі зазначеного, судом встановлено, що віднесення позивачем до валових витрат транспортні послуги від контрагента ТОВ "Компанія "Ойл-Сервіс" на загальну суму 142945,00 грн. не підтверджені відповідними документами, а отже віднесення вартості транспортних послуг до податкового кредиту є неправомірним.

Щодо проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів, платіжного документа встановленої форми та змісту згідно Положення про форму та зміст розрахункових документів. затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614, суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, а в судовому засіданні підтверджено позивачем, що 16 червня 2010 року підзвітна особа Андрушівської філії Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 отримала у підзвіт готівкові кошти в сумі 1000,00 грн. Відповідно до авансового звіту №АО-000095 від 16.06.2010 року кошти в сумі 240,00 грн. були витрачені на купівлю підшибників, що підтверджено видатковою накладною №КК-0002655 від 16.06.2010 року виданою ТОВ "СІТ", фіскальний чек ТОВ "СІТ" на зазначену суму відсутній.

Крім того, 16.06.2010 року підзвітна особа Андрушівської філії Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_2 отримала у підзвіті готівкові кошти у сумі 49,00 грн., які згідно авансового звіту №АО-000107 від 30.06.2010 року були витрачені на заправку картриджа, що підтверджується чеком №0675 від 30.06.2010 року на суму 49,00 грн., який не містить обов'язкових реквізитів, а саме фіскального номера та напису, що це є саме "фіскальний чек" виданий ПП ОСОБА_3

Також актом перевірки встановлено, що філією "Баранівськой райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" прийнято на облік розрахункові документи невстановленої форми, а саме в авансових звітах працівників відсутній один із реквізитів "назва господарської одиниці" на суму 32,26 грн.

Перевіркою встановлено, поясненнями працівників структурного підрозділу позивача підтверджено, що у видатковому касовому ордері філії "Народицький райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"№32 від 17.08.2010 року на суму 2253,96 грн. відсутній підпис одержувача коштів ОСОБА_4, який не повинен прийматися при виведенні залишку готівки в касі 17.08.2010 року, який за розрахунками філії становив 23,47 грн.

Згідно наказу №12 від 12.01.2010 року підприємством на 2010 рік встановлено ліміт залишку готівки в касі в сумі 80,00 грн.

За приписами п. 2.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320 підприємства можуть тримати в поза робочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.02.2011 року №0000692302 податковим органом винесено правомірно, а отже скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8-14, 160, 167,185 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги задоволити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби № 0000532301 від 16.02.2010 року в частині визначення грошового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 630407 грн.в тому числі 504 326 грн. суми грошового зобов"язання та 126081 грн. штрафної санкції.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби №0000542301 від 16.02.2010 року в частині визначення грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 392659 грн. в тому числі 314127 грн. за основним платежем та 78532грн. штрафної санкції.

В решті позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 12 вересня 2012 р.