Постанова № 26037637, 07.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2012 р. № 2а-7405/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.

представника позивача Луцик Н.Я.,

представника відповідача Грушки М.М.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС до Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс»про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ

Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс»про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 409037 грн.

В обгрунтування позову позивач покликається на те, що податковий борг з податку на додану вартість виник на підставі декларацій за травень -жовтень 2010 року і не сплачений позивачем у встановлений строк.

Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що КП "Сокальжитлокомунсервіс" має право самостійно визначати черговість сплати зобов'язання та боргу, тоді як податковий орган при добровільній сплаті податкових зобов'язань не має права змінювати за власною ініціативою черговість та зараховувати відповідні кошти на погашення податкового боргу. Податковий борг виник у зв'язку з неправомірним зарахуванням податковим органом за власною ініціативою коштів, сплачених підприємством за період, який зазначався в платіжних дорученнях, в рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди згідно податкових декларацій з ПДВ.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

КП «Сокальжитлокомунсервіс»є юридичною особою і перебуває на обліку в ДПІ у Сокальському районі Львівської області. Відповідно до наданих у ДПІ декларацій, підприємством задекларовано наступні суми податку на додану вартість: 57862 грн. за травень 2010р., 63868 грн. -червень 2010р., 95285 грн. -липень 2010р., 68225 грн. -серпень 2010р., 54462 грн. -вересень 2010р., 69335 грн. -жовтень 2010р. Зазначені грошові зобов'язання вважаються узгодженими. Підприємству надсилалися податкові вимоги № 1 від 21.03.2003р. та № 2 від 22.02.2003р.

В рахунок сплати задекларованих зобов'язань відповідачем фактично сплачено -158 419,73 грн., а саме:

- Декларація по ПДВ від 18.06.2010 р. на суму 57862,00 грн., фактично сплачено: 10 000 грн. згідно платіжного доручення №1024 від 23.06.2010 р., 7 472 грн. згідно платіжного доручення №996 від 23.06.2010 р., 5 000 грн. згідно платіжного доручення №1026 від 24.06.2010 р., 4 000 грн. згідно платіжного доручення № 1033 від 25.06.2010 р.;

- Декларація по ПДВ від 20.07.2010 р. на суму 63868,00 грн., фактично сплачено: 25000 грн. згідно платіжного доручення №1190 від 28.07.2010 р.;

- Декларація по ПДВ від 18.08.2010 р. на суму 95285,00 грн.. фактично сплачено: 20 000 грн. згідно платіжного доручення №1231 від 26.08.2010 р.;

- Декларація по ПДВ від 14.09.2010 р. на суму 68225,00 грн., фактично сплачено: 3 800 грн. згідно платіжного доручення №1310 від 22.09.2010 р., 20000 грн. згідно платіжного доручення №1346 від 27.09.2010 р., 3 085,73 грн. згідно платіжного доручення №1353 від 29.09.2010 р.;

- Декларація по ПДВ від 19.10.2010 р. на суму 54462,00 грн., фактично сплачено: 7 000 грн. згідно виписки з банку від 21.10.2010 р., 13 000 грн. згідно платіжного доручення №1463 від 21.10.2010 р., 10 000 грн. згідно платіжного доручення №1537 від 29.10.2010 р.;

- Декларація по ПДВ від 19.11.2010 р. на суму 69335,00 грн., фактично сплачено: 12 062 грн. згідно платіжного доручення №1586 від 11.11.2010 р., 18000 грн. згідно виписки з банку від 29.11.2010 р.

У 2011 р. ДПІ зверталася до суду з позовом про стягнення податкового боргу і постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. адміністративний позов задоволено повністю. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р. позовні вимоги задоволено частково в сумі 250617,27 грн. Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2012р. у позові було відмовлено з мотивів звернення позивача із неналежним способом захисту, який не відповідає вимогам ст. 95 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір Суд виходив з наступного. Стаття 67 Конституції України зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ст. 19 Конституції, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (надалі ПК України). Оскільки, спірні правовідносини виникли до 2011 року і тривають на даний час, то суд при вирішенні спору враховує положення, як чинного на той час Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", так і Податкового кодексу України.

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року.

Відповідно до підп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Податкова декларація подається за базовий податковий (звітний) період, у даному випадку таким є календарний місяць (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пункту 5.1, підп. 5.3.1 пункту 5.3, підп. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або податкового боргу, а також джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення визначено у ст. 7, згідно якої джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року за № 679ХIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Згідно з пункту 3.8 цієї Інструкції, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіжні документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, які визначив саме платник податку.

Наданими доказами підтверджується самостійна сплата відповідачем частини податкового боргу в сумі 158 419,73 грн. Тому необґрунтованим є твердження відповідача про наявність у платника податкового боргу 409037 грн., що виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених в податковій декларації з ПДВ за травень-жовтень 2010 року. Позивач визнає, що задекларовану суму платежу він сплатив частково, згідно з платіжних доручень, тому є заборгованість в розмірі 250617,27 грн.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» (місцезнаходження: м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 11, ідентифікаційний код 31963156) на користь бюджету податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 250617 (двісті п'ятдесят тисяч шістсот сімнадцять) гривень 27 (двадцять сім) копійок за рахунок коштів на банківських рахунках.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2012 р.

Суддя В.М.Кравчук