Постанова № 26037555, 13.09.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/5319/12

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Дворніковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" звернулось до суду з позовом, у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 31.07.2012 року №000093222, №000092222, №0002821702, №0002831702, №0002082302. В позові вказує, що на підставі акту перевірки від 17.07.2012 року №1893/33-2/01413394/0110 пpo результати планової документальної виїзної перевірки публічного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року ДПІ у м.Житомирі винесені податкові повідомлення - рішення від 31.07.2012 року №000093222, №000092222, №0002821702, №0002831702, №0002082302, В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всі господарські операції підтверджені належними первинними документами і облік в товаристві ведеться згідно вимог чинного податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Житомирі проведена планова документальна виїзна перевірка публічного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складений акт 17.07.2012 року №1893/33-2/01413394/0110.

Перевіркою встановлено, що ПАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" в порушення:

- п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, Цивільного кодексу України, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 228524 грн.;

- п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п.198.1, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 182870 грн.;

- п.п.164.1.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010p №2755-VI, внаслідок чого доутримано податку на доходи фізичних осіб на суму 3012,71 грн.;

- п.51.1ст.51, пп.47.1.1, п.47.1 ст.47 Податкового кодексу України підприємством не надано інформацію про нараховані та виплачені доходи підприємцям, не відображено доходи, виплачені фізичним особам згідно актів закупки: за 2 кв.2011р.- на суму доходу 16500,00грн.; за 3 кв.2011р.- на суму доходу 50188,00 грн.; за 4 кв.2011р.- на суму доходу 35498,00грн.; за 1 кв.2012р.- на суму доходу 4906,79 грн.

- п.2.2., 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004року №637 неоприбутковано готівкові кошти в день їх надходження в КОРО №0625009348 в розділ №2 на підставі фіскального звітного чеку в сумі 1264,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Житомирі винесені податкові повідомлення - рішення від 31.07.2012 року:

- №000093222, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 285471,00грн., в т.ч. основний платіж - 228524 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 56947 грн.;

- №000092222, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 228428,00грн., в т.ч. основний платіж - 182870 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 45558 грн.;

- №0002821702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3765,89 грн., в т.ч. основний платіж - 3012,71 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 753,18 грн.;

- №0002831702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2040,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 2040,00 грн.;

- №0002082302, яким до публічного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6320,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 000093222 від 31.07.2012 року.

Судом встановлено, що основним видом діяльності Публічного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" (далі - ПАТ «ЖЗОК») є виробництво металоконструкцій та основним видом сировини, матеріалів для ПАТ «ЖЗОК» є металопрокат.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" і п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на прибуток по господарським операціям з контрагентами ТОВ "Союзметал", ТОВ "Транс Агенство Сервіс" та ТОВ "Астана К" (а.с. 16-23, 29-35 т.1). Вказано, що по :

-ТОВ "Транс Агенство Сервіс": у товарно-транспортних накладних не зазначено пункт розвантаження товару, не розшифровано прізвище, ім"я, по-батькові вантажовідправника та вантажоотримвача та немає печатки автоперевізника СПД "Юрченка";

-ТОВ "Астана К": згідно пояснень засновника і директора вона не має відношення до діяльності підприємства, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, загальна численність працюючих - 1 особа, позивачем на перевірку не надано договорів, актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів про транспортування ТМЦ;

- ТОВ "Союзметал": товариство знаходиться в стані припинено але не знято з обліку, кількість працюючих 21 особа, у товарно-транспортних накладних не зазначено пункт розвантаження товару, не розшифровано прізвище, ім'я, по-батькові вантажовідправника та вантажоотримвача та немає печатки автоперевізника "Укртранс".

На підставі викладеного податкові інспектори прийшли до висновку, що угоди, укладені між позивачем і контрагентами ТОВ "Союзметал", ТОВ "Транс Агенство Сервіс" та ТОВ "Астана К" не спричинили реального настання юридичних наслідків і є нікчемними.

Судом встановлено, між ТОВ "Союзметал" (продавець) та ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" (покупець) укладено договір від 16.03.2009 року відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність , а покупець прийняти і оплатити товар, асортимент, якість, ціна якого вказана в рахунках - фактурах і накладних, які є не від'ємною частиною договору.

Згідно п.3.3 поставка товару здійснюється транспортом продавця на склад покупця.

Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що прийом товару по кількості здійснюється у відповідності з інструкцією "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітража №П-7 від 25.04.196 року і сертифікатом якості. У випадку виявлення неякісності або недостачі продукції вивіз представників продавця обов'язковий (а.с.189-191 т.1).

На виконання умов даного договору постачальником виписувались видаткові накладні та податкові накладні (а.с.194-196,198, 199, 204, 205 т.1).

Товар доставлявся за рахунок контрагента позивача автотранспортним підприємством ТОВ "Укртранс", що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 206-208 т.1).

Товарно-транспортні накладні містять в собі всі необхідні реквізити, в тому числі і печатки перевізника. Також, стоять підписи вантажовідправника та вантажоотримвача, що дає змогу ідентифікувати цих осіб.

Відповідно до банківських виписок позивач повністю розрахувався за отриманий метал з контрагентом ТОВ "Союзметал" (а.с.209-212 т.1).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Союзметал" було зареєстровано як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному Державному Реєстрі юридичних осіб.

Вподальшому, отриманий товар було оприбутковано на складі підприємства згідно видаткових накладних ТОВ "Союзметал" та актів прийому металу №3293, 3295, 3290, 3291, 3292 від 15.10.2010 року, №3128 від 27.09.2010 року, №№3009, 3010, 3011, 3012, 3013 від 09.09.2010 року (а.с.192, 193, 197, 200 -203 т.1).

Судом встановлено, що ПАТ "ЖЗОК" придбав у ТОВ "Астана К" інструменти на загальну суму 3843,06 грн., що підтверджується наступними документами: платіжними дорученнями №1276 від 22.04.2011 року, №933 від 07.04.2011 року, від 05.05.2011 року, видатковою накладною №220412 від 22.04.2011 року, видатковою накладною №070401 від 07.04.2011 року та податковими накладними №070401 від 07.04.2011 року, №220412 від 22.04.2011 року (а.с.6-10 т.2).

Згідно журналу реєстрації довіреностей у товаристві виписувались довіреності на ім'я ОСОБА_1 для отримання інструменту у ТОВ "Астана К", який був оприбуткований на склад і вподальшому видавався згідно заявок працівникам товариства (а.с.71-83 т.2).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Астана К" було зареєстровано як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному Державному Реєстрі юридичних осіб.

При цьому, податковим органом не надано жодного документа, який би підтвердив, що первинні документи ТОВ "Астана К" підписані неуповноваженою на це особою.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що між товариством і контрагентом ТОВ "Астана К" була укладена усна угода на постачання ТМЦ - інструментів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, а тому для перевірки не міг надаватись договір чи акти приймання-передач. У зв"язку із незначною кількістю поставки ТМЦ вони привозились постачальником особистим транспортом.

Зазначене представниками відповідача не спростовано.

Судом встановлено, що 02 грудня 2010 року між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПАТ «ЖЗОК» був укладений договір поставки №ТСВ - 02/12, згідно умов якого ТОВ «Транс Агентство Сервіс» поставило ПАТ «ЖЗОК»119315 кг. металопрокату, що підтверджується видатковими накладними ТОВ «Транс Агентство Сервіс» № ТСВ - 400282 від 13.12.2010 року, № ТСВ-400304 від 15.12.2010р, № ТСВ-400305 від 15.12.2010р.; товарно-транспортними накладними ТСВ- 36 від 13.12.2010р, ТСВ - 37 від 13.12.2010р, ТСВ- 38 від 15.12.2010р., ТСВ- 41 від 15.12.2010р., ТСВ- 42 від 15.12.2010р., ТСВ- 44 від 15.12.2010р.

Поставлений по договору №ТСВ - 02/12, металопрокат було оприбутковано на склад металопрокату ВАТ «ЖЗОК» згідно видаткових накладних ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та сертифікатів якості на продукцію, на основі цих документів були складені акти прийому металу № 3395 від 13.12.2010р., №3396 від 13.12.2010р., №3397 від 13.12.2010р., № 3401 від 15.12.2010р., №3402 від 15.12.2010р., №3403 від 15.12.2010р., №3404 від 15.12.2010р., №3406 від 15.12.2010р. та витрачено на виготовлення таких замовлень: замовлення 11-01 ТОВ «МСБУД»-18909 кг..; замовлення 11-02 ТОВ «МСБУД»-61810 кг.; замовлення 11-04 ТОВ «Агентство екологічних досліджень»-6852 кг.; замовлення 11-06 ТОВ «Інлайн»-17931 кг.; замовлення 11-10 ТОВ «МСБУД»-13817 кг.

Правильність формування валових витрат і податкового кредиту в грудні 2010 року щодо господарських операцій позивача і ТОВ «Транс Агентство Сервіс» вже перевірялось податковим органом під час проведення позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» (ПАТ "ЖЗОК") з питань взаємовідносин з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за грудень 2010 року, на підставі якої був складений акт №1574/23-1/014133 94/0100,

За наслідками розгляду акту перевірки контролюючим органом приймалось податкове повідомлення-рішення №0001362301, яке оскаржувалось позивачем в судовому порядку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року по справі №0670/7299/11 за позовом публічного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.04.2011 року № 0001362301 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 26.04.2011 року №0001362301 (а.с.86-88 т.2).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 року апеляційну скаргу ДПІ у м.Житомирі залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року - без змін (а.с.84-85 т.2).

Згідно рішень судів встановлено, що господарські операції в грудні 2010 року між позивачем і ТОВ «Транс Агентство Сервіс» мали реальний характер, а договір є дійсним.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарські справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо визнання податковим органом договорів між позивачем і контрагентами нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем і контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м.Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Реальне настання правових наслідків за визначеним ДПІ у м.Житомирі правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагенти позивача виконали повністю взяті на себе зобов'язання по поставці ТМЦ, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочини є правомірними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки ТМЦ позивачу податковим органом не надані.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України на які, як на порушені посилається в акті перевірки контролюючий орган, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності визначеного податкового зобов'язання, а тому податкове повідомлення №000093222 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000092222.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит в сумі 182870 грн. по господарським операціям позивача з контрагентами ТОВ "Союзметал", ТОВ "Транс Агенство Сервіс" та ТОВ "Астана К", угоди з якими податковим органом визнано нікчемними.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час спірних правовідносин) та ст.198-200 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. ( пп.7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товарів (послуг) є підтвердження їх придбання податковими накладними і використання у подальшій господарській діяльності платника податків.

В акті перевірки відсутні зауваження щодо оформлення податкових накладних, виписаних ТОВ "Союзметал", ТОВ "Транс Агенство Сервіс" та ТОВ "Астана К" та доведено, що придбання ТМЦ пов"язано з господарською діяльністю позивача, основним видом діяльності якого є виробництво металоконструкцій і основним видом сировини, матеріалів для ПАТ «ЖЗОК» є металопрокат.

Оскільки, як встановлено судом в даній постанові, ПАТ «ЖЗОК» правомірно формувало валові витрати щодо господарських операцій з ТОВ "Союзметал", ТОВ "Транс Агенство Сервіс" та ТОВ "Астана К", то у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і ст.198 Податкового кодексу України позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідних податкових періодах.

З урахуванням викладеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №000092222 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002821702.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.51.1 ст.51, пп.47.1.1 п.47.1 ст.47 Податкового кодексу України підприємством не надано інформацію про нараховані та виплачені доходи вищевказаним фізичним особам по актах закупки сільськогосподарської продукції.

Пунктом 51.1 ст. 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до ст.18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно зі ст.47 ПКУ податкові агенти віднесені до кола осіб, які несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Відповідно до п.14.1.180 ст.14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Податковий розрахунок подається до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу ДПС за податковою адресою фізичної особи - податкового агента.

В судову засіданні представники позивача пояснили, що довідки форми №1-ДФ подавались своєчасно і податок сплачувався своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення зазначеної норми права відповідач - суб'єкт владних повноважень не надав доказів на підтвердження правильності донарахування податкового зобов'язання, а тому податкове повідомлення-рішення №0002831702 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002821702.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.164.1.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167 пп.168.1. п.16.1 с.168 Податкового кодексу України 2 підзвітними особами у 2 випадках не надано підтверджуючого документа до авансового звіту письмового документа встановленої форми, про витрачання коштів, отриманих з каси підприємства на відрядження на суму20084,78 грн., з якої не утримано податку на доходи фізичних осіб на суму 3012,71 грн. (а.с.67 т.1).

До висновку про ненадання підтверджуючих документів податковий орган дійшов на підставі того, що відсутній переклад підтверджуючих документів з іноземної мови, відсутній звіт про виконання завдання відрядженою особою, відсутнє запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку, відсутні документи, які засвідчують участь відрядженої особи у переговорах, конференціях або симпозіумах, які за тематикою збігаються з основною діяльністю платника податку та інші.

При цьому, у жодній із зазначених інспектором статей, не містяться положень про необхідність підтвердження будь-якими документами, витрачання коштів на відрядження з виробничою діяльністю підприємства.

Понесені витрати на відрядження працівників товариства підтверджені звітами про використання коштів, наданих на відрядження із зазначенням сум добових виплат та інших витрат, наказами на відрядження, закордонними паспортами з відмітками митних служб про перетин кордонів, посвідченнями про відрядження із відмітками про прибуття посадових осіб товариства до пунктів призначення, чеками та рахунками (а.с.102-134 т.2).

Відповідно до пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Таким чином, для включення до складу витрат ПАТ "ЖЗОК" сум витрачених коштів підприємства на відрядження працівників необхідною умовою є наявність документів зазначених в пп.14.1.7 п.14.1 ст.140 ПК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено надання документів, визначених податковим інспектором в акті перевірки.

Вимога податкового органу про необхідність надання документів, які підтверджують зв'язок відряджень з виробничою діяльністю підприємства є не правомірною, так як такі документи необхідні лише для службових відряджень органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних кошів ("Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон" №59).

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і скасовує податкове повідомлення-рішення №0002821702 в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002082302.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення вимог п.2.2, п.2.6 неоприбутковано готівкові кошти в день їх надходження в КОРО №0625009348 в розділ №2 на підставі фіскального звітного чеку в сумі 1264,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що чеки інспектором перевірялись вибірково. Представником надано копії чеків, по яким, на думку податкового органу, неоприбутковано готівкові кошти в день їх надходження до КОРО (а.с.96, 98, 99,101 т.2).

З оглянутої в судовому засіданні КОРО судом встановлено, що всі кошти згідно касових чеків були оприбутковані в день їх надходження (а.с.92, 95, 97, 100 т.2).

Представник відповідача не змогла пояснити чому податковий інспектор зазначив в акті перевірки про неоприбуткування готівки до КОРО.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і скасовує податкове повідомлення-рішення №0002082302 в повному обсязі.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності визначених податкових зобов'язань, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року №000093222, №000092222, №0002821702, №0002831702, №0002082302 підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.158-163, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 31.07.2012 року №000093222, №000092222, №0002821702, №0002831702, №0002082302.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 17 вересня 2012 р.