Постанова № 26037482, 10.09.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3049/12

категорія 8.2.1

10 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Прохорчуку П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал"

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. №0000032340,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" звернулося до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції, у якому просить скасувати прийняте на підставі акту перевірки № 225/23-12/30477405 від 16.12.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000032340 від 11.01.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 356802,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 178401,00 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало встановлене перевіркою порушення п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.201.4 ст.201, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Папір-Мал" завищено податковий кредит в сумі 356802,24 грн. у вересні 2011 року. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 Вважає, що у вересні 2011 року правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 356802,24 грн., оскільки ця сума сплачена у складі ціни макулатури на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від платників ПДВ ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 Крім того, правочини, укладені з вказаними контрагентами не мають ознак нікчемності та є укладеними відповідно до норм чинного законодавства, а господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Малинської міжрайонної державної податкової інспекції з 07.12.2011 року по 13.12.2011 року було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань відносин ТОВ "Папір Мал" з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт №225/23-12/30477405 від 16.12.2011 року.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 11.01.2012 року №0000032340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 535203,00 грн., в тому числі за основним платежем 356802,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 178401,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до Державної податкової адміністрації у Житомирській області та до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарг, рішеннями ДПА у Житомирській області та ДПС України податкове повідомлення-рішення Малинської МДПІ від 11.01.2012 року №0000032340 було залишено без змін.

В акті перевірки №225/23-12/30477405 від 16.12.2011 року зазначено, що перевіркою встановлено відсутність фактичного отримання ТОВ "Папір -Мал" макулатури від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 у вересні 2011 року, підприємства фактично не здійснювали господарських операцій, а проводили їх документування, в результаті чого показник податкового кредиту у розмірі 356802,24 грн. по податковій декларації ТОВ "Папір Мал" з ПДВ за вересень 2011 року не підтверджено. В результаті чого податковий орган прийшов до висновку, що правочин між позивачем і ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладений без мети настання реальних наслідків, чим порушено вимоги ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та вимоги пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.201.4 ст.201, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у вересні 2011 року в сумі 356802,24 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" (покупець) та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено відповідно договори купівлі - продажу макулатури №322 від 04.01.2011 року та №12 від 01.09.2009 року, згідно яких продавець зобов'язується продати та передати у власність покупцю сировину, макулатуру, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору (а.с.80-85 т.1, 90-92 т.1).

Пунктом 3.1 вказаних договорів передбачено, що товар передається покупцю частинами (товарними партіями) на умовах DDU - перевезення до місяця знаходження покупця: Україна, 11602, Житомирська область, м.Малин, вул.Неманихіна, 2 (правила "Інкотермс", в редакції 2000 року), автомобільним транспортом. Транспортні витрати по доставці товару включаються в ціну товару. Об'єм кожної окремої партії товару узгоджується сторонами додатково.

Пунктом 3.3 даних договорів встановлено, що всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою товару до пункту призначення відносяться на рахунок продавця.

На виконання умов цього договору, при кожній поставці макулатури, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1 надавав ТОВ "Папір Мал" видаткову накладну, товарно-транспортну накладну на товар та податкову накладну (а.с.101-250 т.1, 1-103 т.2 ).

Приймання товару на виконання вимог п.6.1 договорів позивач здійснював згідно актів приймання макулатури по якості та кількості (а.с.104-250 т.2, 1-19 т.3).

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (.а.с.86-89 т.1, 94-99 т.1).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Відповідно до банківських виписок, копій платіжних доручень та акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.09.2011 року, позивач повністю розрахувався за отриманий товар з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 (а.с.20-37 т.3).

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Здійснення господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача за КВЕД являється виробництво паперу та картону (т.1 а.с.21), а тому постачання макулатури є необхідним для здійснення господарської діяльності позивача.

Щодо визнання податковим органом договорів укладених позивачем з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди позивачем з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Малинською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Посилання відповідача в акті перевірки на постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циби Н.Д. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП "ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1." з метою прикриття незаконної діяльності суд до уваги не бере, оскільки вона була скасована постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 05.04.2012 року.

Здійснення господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача являється виробництво паперу та картону.

Реальне настання правових наслідків за визначеним Малинською ОДПІ правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагенти позивача виконали повністю взяті на себе зобов'язання по поставці макулатури, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів купівлі - продажу макулатури не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки макулатури ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 позивачу відповідачем не надані.

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Щодо зазначеного в актах перевірок, що товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, то слід зазначити наступне.

Згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 року №10/68 з Державного реєстру нормативно-правових актів виключено наказ Мінстату і Мінтрансу №228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", яким визначалась типова форма товарно-транспортної накладної та порядок її заповнення.

Також, слід зазначити, що дію п.11.2. "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затверджених від 14.10.1997 р. №363 у відповідності до якого, - "Товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів замовником і перевізником визначаються відповідними нормативними актами." зупинено з 25 квітня 2006 року згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованим у газеті "Урядовий кур'єр" від 28.04.2006 р. N81. Нового порядку заповнення ТТН чинним законодавством не передбачено.

Крім цього, листом Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.04.2010 року N1802-04/09/19-10 було відмічено, що - "Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, не є обов'язковою для виконання. Вона носить рекомендаційний характер до прийняття нового порядку організації обліку перевезення вантажів автомобільним транспортом".

В листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року №742/11/13-11 та від 01.11.2011року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 2188,00 грн.

Керуючись ст.ст.71, 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби податкове повідомлення - рішення № 0000032340 від 11.01.2012 р.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2188,00 грн. сплаченого судового збору шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби з рахунків Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 14 вересня 2012 р.