Рішення № 26035027, 19.09.2012, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 19.09.2012

Справа № 1511/508/2012

Провадження № 2/1511/589/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2012р. Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого -судді Ледньової Т.В.,

при секретарі -Пращук А.М., Маратовій В.С.

з участю

представника позивача -Ткаченко Я.В.,

відповідача -ОСОБА_2,

представника відповідача -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Іллічівську Одеської області справу за позовом ДП «Іллічівський морський торговельний порт»до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2012р. Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт»звернулось до суду з позовом (а.с.2-4), в якому просять стягнути з ОСОБА_2 суму виплаченого відшкодування в розмірі 155000грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Ткаченко Я.В. підтримала позовні вимоги у повному обсягу, посилаючись на ті обставини, що відповідач засуджений вироком від 26.07.2011р. за ст.286 ч.2 КК України; що згідно ухвали апеляційної інстанції від 08.12.2011р. задоволено позов потерпілого ОСОБА_4; що у виконання рішення суду 28.12.2011р. портом перераховано 155000грн. і що у порядку регресу ОСОБА_2 повинен відшкодувати ці виплати та судовий збір.

Відповідач визнав позовні вимоги частково, посилається у письмових запереченнях (а.с.51-55) та у виступі в суді на ті обставини, що розмір відшкодування повинен бути зменшений з урахуванням його матеріального становища, необережності потерпілого та того, що посадові особи автобази неналежним чином перевірили тормозну систему і автомобіль йому 28.07.2006р. видали з неполадками тормозної системи.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені слідуючі факти та відповідні правовідносини.

Згідно вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 26.07.2011р. ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і засуджений до трьох років обмеження волі з позбавленням права управління транспортними засобами на два роки, з застосуванням дії ст.75 КК України і звільненням від основного покарання з випробувальним строком на 1 рік (а.с.5-12). Зазначеним вироком встановлено, що 28.07.2006р. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Тойота Хайс»д/н НОМЕР_1, що належить ДП «Іллічівський морський торговельний порт», на території 3-го терміналу порту скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 і завдав йому важкі тілесні ушкодження; що потерпілий допустив грубу необережність, т.я. вийшов на проїзну частину дороги, не впевнившись в безпеці; що неефективність застосованих ОСОБА_2 заходів для зупинки автомобіля є наслідком несправності тормозної системи, допущеної особами, відповідаючи ми за технічний стан і своєчасне обслуговування транспортних засобів. Ці обставини визнані сторонами. Крім того, відповідно до ч.ч.1,4 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, обставини, встановлені вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Вироком були стягнуті з позивача на користь ОСОБА_4 5000грн. витрат на правову допомогу (а.с.12).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.12.2011р. було змінено вирок Іллічівського міського суду від 26.07.2011р. в частині вирішення цивільного позову та стягнуто з ДП «Іллічівський морський торговельний порт»на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 150 000грн. (а.с.13-16).

Докази на а.с.17-19 підтверджують виплату позивачем на користь ОСОБА_4 28.12.2011р. 155000грн.

Докази на а.с.27-29 підтверджують доводи відповідача про наявність у нього матері -пенсіонерки.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Згідно ч.1 ст.131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992р. №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»встановлено, що судам слід мати на увазі, що зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, допустиме лише у виключних випадках при наявності зазначених у ст.137 КЗпП умов, які мають бути підтверджені ретельно перевіреними в судовому засіданні доказами, з обов'язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, яка стягується; що до конкретної обставини, за якої було заподіяно шкоду, слід відносити обставини, що перешкоджали працівникові виконувати належним чином покладені на нього обов'язки, зокрема, відсутність нормальних умов зберігання матеріальних цінностей, неналежна організація праці.

Статтею 130 КЗпП України встановлені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

Відповідно до п.3 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

На підставі викладеного з урахуванням ступіня вини відповідача, його сімейного, матеріального стану, конкретної обстановки, за якої шкоду було заподіяно (несправність тормозної системи транспортного засобу позивача, допущеної особами, відповідаючими за технічний стан, обслуговування автомобілю), суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача відшкодування в розмірі 77500грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати (а.с.20) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1172, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст.130-137 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ДП «Іллічівський морський торговельний порт»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ДП «Іллічівський морський торговельний порт»77500грн. у відшкодування шкоди та 775грн. у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 10 днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: