Ухвала суду № 26027956, 15.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 р.Справа № 2-а-6537/09/1470

Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Скрипченка В.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Державної податкової адміністрації в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року в справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Державної податкової адміністрації в Миколаївській області, головного держподатревізора-інспектора Тесакова Володимира Володимировича, головного держподатревізора-інспектора Бондар Ірини Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій в частині застосування штрафу в розмірі 2 660,40 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року суду ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, та ДПА в Миколаївській області подали апеляційні скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року, в яких просять скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року в повному обсязі задоволений позов ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 02 жовтня 2009 року № 0019472350 про застосування фінансових санкцій в частині застосування штрафу в розмірі 2 660,40 грн.

Вимоги апеляційних скарг апелянти обґрунтовують порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 надав письмові заперечення на апеляційні скарги, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без мін.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що 19 вересня 2009 року, на підставі направлення № 2450/23-517 від 18 вересня 2009 року, виданого ДПА у Миколаївській області, головним держподатревізором - інспектором ДПА у Миколаївській області Тесаковим В.В. та направлення № 2451/23-517 від 18 вересня 2009 року - головним держподатревізором інспектором ДПА у Миколаївській області Бондар І.І. здійснено перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1, про що складений акт № 1063/14/00/23/25210170 від 19 вересня 2009 року.

На підставі акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення №0019472350 від 02 жовтня 2009 р про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 3000,40 грн.

Суд першої інстанції встановив, що перевіркою зафіксовано два порушення:

- при розрахунках за пиво в пляшках без використання КОРО та РК (сума санкції 340 грн.);

- не ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації (сума санкції 2660,40 грн.).

Згідно Опису (вибіркового) фактичної наявності товарів (додаток до акту перевірки) у якості порушення зазначено відсутність первинних документів на певні товари за місцем їх реалізації.

Суд першої інстанції не прийняв заперечення відповідача з тих підстав, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Таким чином, сфера дії Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не поширюються на спірні правовідносини, а відсилає до законодавства про спрощену систему обліку і звітності.

Також суд першої ї інстанції зазначив, що жодним нормативно-правовим актом на час виникнення спірних правовідносин не передбачений конкретний порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями. Не передбачено також конкретного переліку первинних документів які підприємець фізична-особа (яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування) повинен мати за місцем реалізації товарів. Саме у відсутності обов'язку вести платником єдиного податку облік і звітність у повному обсязі і полягає спрощена система оподаткування.

Суд першої інстанції встановив, що відсутність за місцем реалізації певних первинних документів на товар не є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Посадовими особами ДПА Миколаївської області проведено перевірку господарської одиниці «кіоск за адресою: АДРЕСА_2. Адреса позивача: АДРЕСА_1, 54000.

В направленнях на перевірку позивача не була вказана будь яка з адрес де здійснює підприємницьку діяльність позивач, не зазначено реквізитів господарської одиниці особи, що перевіряється.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідачів на те, що посадові особи які проводили перевірку самостійно визначають місцезнаходження господарських одиниць особи, що перевіряється, оскільки відповідачами не надано суду документального доказу на обґрунтування такого способу визначення конкретного адресу та місця розташування об'єкту (господарської одиниці) що перевірявся.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута в письмовому проваджені.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

19 вересня 2009 року, працівниками ДПА у Миколаївській області здійснено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про що складений акт № 1063/14/00/23/25210170 від 19 вересня 2009 року.

На підставі акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення №0019472350 від 02 жовтня 2009 р про застосування до позивача штрафних санкцій. в розмірі 3000,40 грн.

Перевіркою зафіксовано два порушення:

- при розрахунках за пиво в пляшках без використання КОРО та РК (сума санкції 340 грн.);

- не ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації (сума санкції 2660,40 грн.).

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

За порушення цієї вимоги Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів громадян (ст.20 даного Закону).

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) -у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

При цьому, у пункті 6 статті 9 вищезазначеного Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтв про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продажу підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Крім цього, згідно з пунктами 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1269, визначено, що книга обліку доходів витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості:

- порядковий номер запису;

- дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом;

- сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника;

- сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг);

- сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 р. № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход».

Слід також зазначити, що форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

За таких обставин вищезазначеними нормативно-правовими актами визначено порядок ведення доходів і витрат суб'єктами малого підприємництва.

Таким чином, підстав для застосування до підприємця штрафних санкцій за порушення приписів пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не було.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.

Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Державної податкової адміністрації в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя В.О.Скрипченко

суддя Л.П.Шеметенко