Рішення № 26027011, 13.09.2012, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

13.09.2012

Справа № 2029/7787/12

№/п 2/2029/1997/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді -Черняка В. Г.,

секретаря судових засідань -Шестопалової В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Завод ім. В. О. Малишева»про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Завод ім. В.О. Малишева»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В позові зазначає, що він працював на ДП «Завод імені Малишева» старшим майстром. 11.06.2012 року він був звільнений за власним бажанням. При звільненні йому видали трудову книжку, але не провели остаточний розрахунок. Заборгованість не погашена по теперішній час.

Позивач просить стягнути з ДП «Завод ім. В. О. Малишева»на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 4723 грн. 48 коп., за затримку розрахунку при звільнені 6180 грн., за оплату юридичної допомоги по складанню позову 600 грн., а всього 11503 грн. 48 коп.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Мотальова В. Ю., в судовому засіданні надала відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , та в частині стягнення витрат позивача за оплату юридичної допомоги по складанню позову в сумі 600 гривен заперечував.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, позивач 26.01.2012 року прийнятий майстром дільниці ДП «Завод імені Малишева». Звільнений 11.06.2012 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно довідки № 1217 від 12.09.2012 року, заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 становить 2564,36 гривень. Зазначену суму заборгованості підприємства по нарахованій і не сплаченій заробітній платі позивач в судовому засіданні не оспорював.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно положень ч. 1 ст. 115, заробітна плата виплачується працівникам регулярно, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно положень ч. 1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року порушено провадження у справі про визнання ДП «Завод імені В. О. Малишева» банкрутом та з цього ж дня введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Дія даного мораторію відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, яка передбачена ст. 117 КЗпП України є санкцією за невиконання з вини власника або уповноваженого ним органу обов'язку щодо виплати усіх належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України та не є заробітною платою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено вину відповідача у затримці проведення розрахунку при звільненні.

Позов в частині стягнення заробітної плати підлягає частковому задоволенню з урахуванням виплати відповідачем частини заборгованості по заробітній платі, в сумі 2564,36 гривні.

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат за надання юридичної допомоги, суд виходить з того, що ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представник позивача в судовому засіданні участі не приймав, з матеріалами цивільної справи не знайомився, даною нормою не передбачено відшкодування витрат за складання позовної заяви. Окрім того, суду не надано розрахунку суми, яка заявлена позивачем до стягнення в якості відшкодування витрат за надання юридичної допомоги.

Отже, суд приходить до висновку, що позов в частині відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Судовий збір відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 10, 11, 14, 209, 212, 214-215, 223, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ДП «Завод ім. В.О. Малишева»про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні -задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Завод ім. В.О. Малишева»на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 2564,36 (дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири) гривні.

В задоволенні позову ОСОБА_2 в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування витрат за надання юридичної допомоги -відмовити.

Стягнути з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь держави (одержувач: УДК в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код: 37999701, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО: 851011, р/р: 31214206700009, КБК: 22030001) судовий збір в сумі 214 гривень 60 копійок.

Рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий - суддя: Черняк В. Г.