Ухвала суду № 26025733, 17.09.2012, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 703/3654/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2012 м.Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Леньо В.В., при секретарі Дорда Д.В., за участю представника скаржника - ОСОБА_1, державного виконавця Кіш О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Виноградів скаргу публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця ВДВС Виноградівського РУЮ Кіш О.М. та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Фольксбанк» звернулося в суд зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця ВДВС Виноградівського РУЮ Кіш О.М. та зобов'язання вчинити певні дії.

Скарга мотивована тим, що 17 серпня 2011 року Виноградівський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк». На підставі зазначеного рішення 13 січня 2012 року Виноградівським районним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист, який пред'явлено на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції згідно заяви про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2012р. Зазначену заяву про відкриття виконавчого провадження було направлено 15.08.2012р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. 23.08.2012р. державним виконавцем Кіш О.М. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, відмову в прийнятті до виконання виконавчого листа №2-772/11 виданого 13.01.2012р. Виноградівським районним судом Закарпатської області про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк», на підставі п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». На думку державного виконавця виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.18 Закону. Скаржник вважає, що вказана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав: приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зазначив, що "виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст. 18 Закону, оскільки у ньому не вказано ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувана та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувана та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувана та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України".

Проте, державним виконавцем не прийнято до уваги, той факт, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав па нерухоме майно», яким внесено зміни у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» набрав чинність з 08 серпня 2012 року. Проте, виконавчий лист №2-772/11 від 17.08.2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк» виданий Виноградівським районним судом Закарпатської області 13 січня 2012р. Тому на дату видачі зазначеного виконавчого документа діяв Закон України «Про виконавче провадження» попередньої редакції, де не було обов'язкової вимоги щодо зазначення інформації про ідентифікаційні коди сторін виконавчого провадження. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України). Одночасно, державнім виконавцем не взято до уваги заяву про відкриття виконавчого провадження у якій чітко зазначений ідентифікаційний код боржника.

Тому скаржник просить суд визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 23.08.2012р. ВП № 33998463 винесену державним виконавцем відділу ДВС Виноградівського РУЮ Кіш О.М. незаконною; скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 23.08.2012р. ВП № 33998463 винесену державним виконавцем відділу ДВС Виноградівського РУЮ Кіш О.М.; зобов'язати відділ ДВС Виноградівського РУЮ відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-772/11 виданого 13.01.2012р. Виноградівським районним судом Закарпатської області про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк».

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав повністю, просив її задовільнити повністю, з підстав викладених в скарзі.

Представник Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Кіш О.М. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги, про що подав письмове заперечення. Згідно поданого заперечення, подана скарга не повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства. Згідно п.п.5 п.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи держави виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачені пунктами 1-4 частини першої цієї статті. Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №5 від 21 травня 2012 року «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами, законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні. Справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконавчих документів, виданих цими судами в інших справах, крім передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 КАС України, підлягають розгляду місцевими загальними судами як адміністративними судами, які видали виконавчий лист, у разі звернення сторін виконавчого провадження. З огляду на викладені вимоги, оскарження сторонами виконавчого провадження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця здійснюється у порядку та у спосіб передбачений КАС України.

Також, 20.08.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Кіш О.М., отримано заяву юрисконсульта відділу судового врегулювання управління врегулювання заборгованості ПАТ «Фольксбанк» ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-772/11 від 13.01.2012 року виданого Виноградівським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості. Пред'явлений до виконання даний виконавчий лист не містив ні ідентифікаційного номеру боржника, ні номеру і серії паспорт боржника з відміткою про відмову від ідентифікаційного номеру. Згідно до п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», редакції чинній на момент звернення Скаржника із виконавчим листом обов'язковими реквізитами виконавчого документу є індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційної номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам передбаченим ст.18 цього Закону. Згідно ч.2 ст.26 даного Закону про відмову у відкритті виконавчої провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступної робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступної дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом. Відповідно до ч.3 ст.26 даного Закону у разі відмови у відкритті виконавчої провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого орган (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону. Таким чином, з підстав встановлених ст. 18, у порядку та у спосіб встановлений ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу державне виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Кіш О.М. винесено Постанову №33998463 від 23.08.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи 2-772/11 та всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 17 серпня 2011 року Виноградівський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк» (цивільна справа 2-772/11).

Встановлено, що на підставі зазначеного рішення 13 січня 2012 року Виноградівським районним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист (а.с.5), який пред'явлено на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції згідно заяви про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2012р.(а.с.6)

Також встановлено, що 23.08.2012р. державним виконавцем Кіш О.М. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.8).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу", державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» у примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Аналіз чинного законодавства у зазначеній частині дає змогу дійти висновку про те, що у виконавчому документі має бути зазначена резолютивна частина рішення, отже, слід враховувати положення пункту 4 статті 215 ЦПК України щодо змісту резолютивної частини рішення суду, в якій зазначаються: висновки суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновки суду по суті позовних вимог; щодо розподілу судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Крім того, відповідно до роз'яснень в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у резолютивній частині рішення, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс не передбачає вимоги зазначення у резолютивній частині рішення індивідуального ідентифікаційного номера стягувача та боржника.

Щодо вимог статті 18 Закону «Про виконавче провадження» (станом на момент видачі виконавчого листа - 13.01.2012року), то із змісту п. 3 ч. 1 цієї статті вбачається, що обов'язково у виконавчому документі зазначаються щодо боржника - фізичної особи такі відомості, як прізвище, ім'я та по-батькові боржника, його місце проживання чи перебування. Що ж до індивідуального ідентифікаційного номеру боржника, то він вказується за наявності, а інші дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, вказуються у разі, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видає виконавчий документ.

Таким чином, відомості щодо ідентифікаційного номеру боржника, його дати, місця народження, паспортні дані на момент видачі виконавчого листа - не є обов'язковими у виконавчому документі, оскільки вказуються лише за наявності таких даних.

Окрім того, відповідно до вимог ст.5 Закону України „Про виконавче провадження" державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

До того ж, згідно з п.3 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Таким чином, у відповідності до ч.1 ст. 6 вказаного закону, у випадку, коли державний виконавець не міг би виконати рішення суду без ідентифікаційного номера боржника, він повинен був скористатися своїм правом і отримати цей номер у вище визначеному законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець у процесі здійснення ним виконавчого провадження не скористався своїм правом безоплатного одержання від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Даючи оцінку запереченням державного виконавця Кіш О.М. відносно підсудності даної категорії справ, то суд констатує наступне.

Згідно п.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 грудня 2010 року „Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання виконавчих документів за позовами учасників виконавчого провадження (крім сторін та їхніх представників) чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Частиною 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом - ч.5 ст.82 Закону України „Про виконавче провадження".

Згідно п.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 грудня 2010 року зі змінами і доповненнями від 21 травня 2012 року „Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" адміністративним судам необхідно мати на увазі, що відповідно до розділу XIV-I Господарського процесуального кодексу України та глави 2 розділу VIII Цивільного процесуального кодексу України розгляд заяв про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та видачу такого виконавчого документа здійснюють господарські суди та суди з розгляду цивільних справ.

У зв'язку з цим до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання таких виконавчих документів за позовами учасників виконавчого провадження (крім сторін та їх представників) чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

З зазначеного слідує, що стягувач ПАТ «Фольксбанк», як сторона виконавчого провадження, правомірно звернулося зі скаргою на дії державного виконавця до суду цивільної юрисдикції як суду, який видав виконавчий документ.

Отже, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу, виданий Виноградівським районним судом Закарпатської області 13.01.2012р. по справі № 2-772/11, оформлений згідно з нормами законодавства чинними на його видачу, оскільки містить ім'я (прізвище, ім'я, по батькові), місце проживання боржника. Тобто, містить всі передбачені на той час законодавством обов'язкові відомості, які дозволяють ідентифікувати боржника за виконавчим листом та забезпечити виконання рішення суду.

Як встановлено, підставою для відмови державним виконавцем Кіш О.М. у відкритті виконавчого провадження стала відсутність у виконавчому листі № 2-772/11 такого реквізиту як ідентифікаційний код боржника, який Законом України "Про виконавче провадження" ( в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) не віднесений до обов'язкових реквізитів виконавчого документа.

За нормами ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

В даному випадку, при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем Кіш О.М. не були виконані зазначені вище вимоги законодавства, розширено тлумачено приписи ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", що знаходиться поза межами його повноважень, недотримано загального принципу права та норм ст.58 Конституції України, застосовано до правовідносин норми закону, які були прийняті в майбутньому майже через рік.

За таких обставин, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.08.2012р. не може вважатись законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Також, у відповідності до ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Тому суд вважає за необхідним задовольнити скаргу заявника в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.5, 7, 111, 24, 30, 37, 46 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.383 - 388 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця ВДВС Виноградівського РУЮ Кіш О.М. та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 23.08.2012р. ВП № 33998463 винесену державним виконавцем відділу ДВС Виноградівського РУЮ Кіш О.М. незаконною.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 23.08.2012р. ВП № 33998463 винесену державним виконавцем відділу ДВС Виноградівського РУЮ Кіш О.М.

Зобов'язати відділ ДВС Виноградівського РУЮ відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-772/11 виданого 13.01.2012р. Виноградівським районним судом Закарпатської області про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк» в сумі 864650,00 грн. (вісімсот шістдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят грн. 00 коп.) та судових витрат в сумі 1700,00 грн. судового збору та 120,00грн. витрат на ІТЗ.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий В. В. Леньо